Дейв Таррас – українець, який став відомим, як «Клезмер Бенні Ґудмена»

Книга Яле Строма (Yale Strom) під назвою: «Дейв Таррас: король клезмерів» відображає літопис життя та працю українця, який став відомим, як «Клезмер Бенні Ґудмена».

Він був особою, найбільш відповідальною за розвиток унікального американського стилю єврейської клезмерської музики. Дейв Таррас встановив високу планку від 1925-го року аж до його смерті у 1989-му році. Його техніку вивчали такі відомі легенди джазу, як Чарлі Паркер (Charlie Parker) та Майлз Девіс (Miles Davis).

Яле Стром є видатним клезмерським музикантом та істориком. Він вважається піонером у відродженні клезмеру. Стром вже опублікував кілька книг про цей жанр, коли в Нью-Йорку випадково зустрів правнука Дейва Тарраса. Ця зустріч спонукала Строма написати біографію про визначного музиканта.

Книга містить багато зворушливих розповідей членів родини, колег-музикантів та протеже. Сюди увійшов нещодавно відкритий біографічний матеріал, рідкісні світлини, музичні нотатки 28-ми оригінальних клезмерських мелодій Тарраса для скрипки та кларнета, словник термінів мовою ідиш, бібліографія, детальні примітки та дискографія (каталог музичних творів). Плюс копії рукописів Тарраса, написані ним за кілька років до його смерті.

Дейв Таррас народився у 1897-му році в містечку Тернівка, в штетлі, який зараз знаходиться на території сучасної України, що розташований близько 200 миль на південь від Києва та 19 миль на південний захід від Умані, де похований Реббе Нахман з Борислава.

Таррас належав до третього покоління клезмерських музикантів. Він навчався майстерності від свого батька та грав на єврейських і не єврейських весіллях у Тернівці та навколишніх селах. До Першої світової війни він навіть грав у царській армії. В результаті, це не лише берегло його від окопів, але й врятувало його життя.

Тоді спалахнули погроми, передбачаючи ще гірші спустошення та жахіття, що припадають на Голокост. Разом з дружиною та деякими членами родини Таррасу вдалося втекти на захід. На жаль, багато його родичів залишилося. Ті, хто вижив, зазнали великих труднощів, у тому числі – депортацію до Узбекистану через Сибір та Казахстан. В УРСР для клезмерських музикантів життя було важким й також часто небезпечним.

Тим часом, у 1920-му році, Таррас з дружиною прибув до Америки, й отримав роботу, працюючи в магазині з продажу хутра, який належав брату його жінки. Спочатку він вважав, що не є настільки добрим музикантом, щоб змогти вижити за цим фахом в Америці. Але протягом трьох років він підтримував свою зростаючу родину завдяки грі на кларнеті. Він продовжуватиме ставати найвідомішим клезмером у Сполучених Штатах.

Під час своєї кар’єри він створив сотні платівок, записаних для таких компаній, як Columbia та RCA Victor. Він часто грав у театрі «Їдиш», на курортах, в соціальних клубах, водевілях та кінотеатрах. І звичайно ж, також грав на нескінченних весіллях та інших єврейських подіях.

Поява нової технології під назвою радіо дозволила Таррасу та іншому клезмеру досягти ширшої аудиторії. До кінця 1920-х років Єврейська програма радіопередач та музика їдиш транслювались на кількох великих радіостанціях в районі Нью-Йорка.

Протягом років гострої депресії Таррас працював у багатьох різних місцях, у тому числі в курортних готелях в горах Катскіл. Ця територія стала відомою під назвою «Борщовий пояс», оскільки клезмерська музика та гойдалки в їдиш були там досить популярними.

До кінця 1930-х років, Дейв Таррас став відомим у всьому театрі «Їдиш» та у світі клезмерів, як найкращий та найвіртуозніший кларнетист.

Коли спалахнула Друга світова війна, він виконав ще одну робочу норму в армії. Національна охорона Нью-Йорку доручила йому очолити керівництво військовим музичним ансамблем.

Але кінець війни приніс із собою кінець епохи великого гурту та початок нової американської музичної сцени.

Незважаючи на це, Таррас залишився одним із небагатьох музикантів, які ще все робили звукозапис платівок та активно грали, в ніші, яку він викроїв для себе. Сюди входили концерти в американській єврейській громаді, музичні гастролі, звукозаписи, радіопередачі та викладання музики.

Однак, його аудиторія звужувалася. Травма Голокосту призводила тих, що вижили та їхніх нащадків, до важких болючих спогадів та асоціації щодо своїх східноєвропейських коренів. З народженням нової держави Ізраїль у 1948-му році, американські євреї, які ще все стикалися зі своїми коренями, почали ототожнюватися з більш сучасною ізраїльською культурою.

Проте в 1970-х роках, Дейв Таррас був «знову відкритий» завдяки таким музикантам та дослідникам, як Енді Статман (Andy Statman) та Вальтер Зев Фельдман (Walter Zev Feldman). У 1978-му році вони організували гастролі, в яких взяв участь Таррас та інші клезмерські музиканти й співаки на їдиш. Завдяки проекту, на студії звукозапису  було записано збірник під назвою «Музика для традиційного єврейського весілля». Це стане останнім записом Тарраса на студії звукозапису.

Гастролі стали величезним хітом зі старшими людьми, які нагадали про розквіт клезмерської музики. Але також це привабило меншу когорту юних музикантів, які формуватимуть ядро єврейської культури.

У 1984-му році Дейв Таррас був удостоєний звання Члена Національної Спадщини від Національного Фонду Підтримки Мистецтв.

Він помер 12 лютого 1989-го року в селі Оушенсайд, округ Нассо, Нью-Йорк (Oceanside, Nassau County, New York), залишивши дочку, сина та семеро онуків. Його правнучка Стефані Таррас (Stephanie Tarras) тепер оберігає сімейний спадок клезмерів.

Дейв Таррс вплинув на кілька поколінь клезмерських музикантів і, безсумнівно, продовжуватиме впливати на майбутні покоління.

Книга Яле Строма (Yale Strom) під назвою: «Дейв Таррас: король клезмерів» доступна у веб-магазині Amazon та інших книгорозповсюджувачів.

Всі музичні уривки творів, які ви слухали, були записані Дейвом Таррасом. Вибачте за вимову мого акценту на мові їдиш.

Ми розпочинали й завершуємо програму з музикою традиційного єврейського весілля «Chusen Kala Mazel Tov».

Тоді «Zefki, ikh bin dayner sher» – пари танцюють танець, схожий до кадрилі або Хора.

«Galatas» – пісня дідуся.

«Freilachs» – ще один традиційний єврейський танець … це слово означає «щасливий», а ця пісня отримала назву: «Фрейлахс Весёлый».

«A Pastukhl’s Kholem» («Сон пастуха») – із записів 1978-го року музичного альбому: ““Музика для традиційного єврейського весілля”.”

Ви можете знайти музику Дейва Тарраса на веб-сторінках Amazon та iTunes.

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх трансляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Переклад: Іванна Проць
Торонтський університет
ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.