Наш голос: «Повернення Шимона»

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені» та я – Пітер Бейґер.

Щоб мати щасливе дитинство ніколи не буває занадто пізно.

Вражаючий новаторський фільм під назвою «Повернення Шимона» (англ. Shimon’s Returns) видається у дещо провокативній, проте привітній манері.

Документальний фільм, режисера Славоміра Ґрюнберґа та сценариста Катка Режке, розповідає  історію нині відставного ізраїльського професора історії, Шимона Редліха.

Стрічка показує повернення Шимона назад у його дитинство, куди він подорожує разом зі своїми ізраїльськими двоюрідними сестрами. Подорожують назад по селах, селищах і містах Західної України та Польщі. Переживши Голокост, Шимон показує місця де переховувався, та людей,  які врятували не тільки незабутнє дитинство, але і його власне життя.

«Безумовно, що мої щасливі дитячі роки мали сильний вплив на мій майбутній світогляд», – коментує Шимон в авторській оповіді фільму. «Ці роки роблять мене сильним  і я почуваю себе добре до сьогоднішнього дня».

Шимон народився ще до війни, у сім’ї середнього класу міста Львова. А перші десять років свого життя він жив у місті Бережани, що знаходиться близько дев’яносто кілометрів від Львова.

Більшість членів родини Шимона не пережили війну. Останки його батька знаходяться десь в братській могилі невизначеного місцерозташування, у фільмі відображено несамовиту сцену, де Шимон відвідав травянисте поле загиблих.

Але перший найнебезпечніший період Шимон пережив , переховуючись на горищі в Бережанському гетто. «Через невеличкий отвір я міг бачити церкву», –  розповідає він. «Я пам’ятаю, як дивився на ринок, що був дуже близько. І я бачив перехожих, але я був на відстані від них на кілька світлових років. Я жив у цілковито іншому світі».

Поляки Станіслав та Кароль Кадоґні –батько та син – дуже ризикували, постачаючи харчі на горище. Проте, коли стало надто небезпечно, прийшов час вирушати.

Шимона було відправлено до «Раю» – так називалось село, що знаходилось неподалік – українською  мовою означає «небеса». І там, у сім’ї української селянки на ім’я Танка Концевич та її двох маленьких дітей, він знайшов притулок. Чоловіка Танки забрали гітлерівці до рабської праці в Німеччині.

Дев’ятилітня донька Танки –  Аня, відіграла вирішальне значення щодо історії Шимона. А зараз вже доросла Аня розповідає у фільмі вражаючу історію. Одного разу, коли Аніної мами не було вдома, раптово з’явились два німецьких солдати, які от-от мали наштовхнутись на схованку Шимона. Проте, у критичній ситуації  Аня виявилась дуже хороброю та кмітливою. У світлі її мужності, маленька Аня отримала звання «Яд Вашем» Праведника народів світу з Ізраїлю, незважаючи на те, що за звичайними критеріями присуджують таке звання тим, кому виповнилось дванадцять років або старшим.

Шимон підкреслює, що порятунок євреїв українцями є вкрай важливим питанням. Протягом багатьох років Шимон працював над тим, щоб отримати дозвіл «Яд Вашем» з Ізраїлю на визнання Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, як Праведника народів світу. В одному із сегментів фільму пропонується інтерв’ю з кволою літньою черницею Сестрою Хризантією, однією з найстаріших свідків того, як Шептицький врятував близько 150 євреїв через мережу монастирів і церков.

Для харизматичного та безстрашного Шимона, повсякденне життя має охоплювати сміх та гарний настрій. На вулицях України та Польщі він підходить до незнайомих людей, заводить розмову та навіть вдається до імпровізованого танцю. Такий підхід забезпечує кілька яскравих сцен, одна з якких показує його розмову з групою чоловіків, одягнених в німецьку форму СС.  Ця зустріч провадить до несподіваного усвідомлення погляду на демонів історії, не лише тими, хто вижив, але й сучасним поколінням.

«Я завжди намагаюсь знайти найстаршу людину, яка там жила», – згадує Шимон. «Когось, хто, можливо, щось пам’ятає. Час від часу, мені подобається зупиняти людей на вулиці та розмовляти з ними. Для мене зовсім не достатньо лише  перевіряти архівні документи та читати газети. Надзвичайно важливою частиною при дослідженні та написанні історії є людське спілкування. Іншими словами, це зустрічі з реальними людьми, які пройшли через ці часи та події».

Після його драматичного українського дитинства, Шимон провів кілька років у Польщі. У 1950 році він подався до нового життя в Ізраїлі. Він відверто визнає, що загальна уява про українців і поляків в Ізраїлі є негативною. Але в своїх публічних лекціях до ізраїльської аудиторії, Шимон викладає згідно своїх відчуттів, що є його найпереконливішим аргументом.

«Якщо б не сім’я з Бережан»,– каже він, – «то я б не сидів тут, розмовляючи. Я не тільки був захищеним українцями та поляками від нацистів, але я був врятований ними».

Це була програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».  Слухачам слід занотувати, що перегляд документального фільму «Повернення Шимона», частково спонсорована Канадійським благодійним фондом «Українсько-єврейська зустріч», демонструвався у вересні 2017 на молодіжній конференції під час Вшанування пам’яті 75-х роковин Бабиного Яру в Києві.

З вами був Пітер Бейґер із Сан-Франциско.  До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

[Примітка редактора: Шимон Редліх візьме участь в Міжнародній Єрусалимській книжковій ярмарці 12 червня 2017 в панелі під егідою фонду «Українсько-єврейська зустріч» під назвою «Українсько-єврейські взаємини: Життя, смерть, відродження». Час і місце події можна дізнатися тут.]

 Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

 

Переклад:  
Іванна Проць
редактор, перекладач
Торонтський Університет