Єврейські скарби з України виставлені на аукціоні Sotheby’s за захмарними цінами

Торги з продажу шедеврів єврейського ювелірного мистецтва зі Львова та Галичини пройдуть в Нью-Йорку 17 грудня 2020 року. Два срібних щити-медальйони висотою в 18-20 см, призначені для прикраси сувоїв Тори (П’ятикнижжя Мойсея), датуються кінцем 18-го століття і вважаються унікальними за своєю красою і цінністю.

Ці предмети виставлені аукціоном Sotheby’s в рамках продажу частини колекції Реувена Давида Сассуна (1834-1905), сім’ю якого називали «Ротшильдами Сходу». Клан Сассун в 19-20-х століттях створив торгово-промислову і фінансову імперію з центрами в Багдаді, Бомбеї, Гонконгу і Великобританії.

Реувен Давид Сассун зібрав велику колекцію єврейських старожитностей з різних регіонів світу. Він вперше виставляв свої скарби в рамках Англо-Єврейської історичної виставки 1887 року в Королівському Альберт-холі в Лондоні. Пізніше ці срібні щити з Галичини були знову продемонстровані на виставці 1906 року в Лондоні, але потім 114 років їх не показували публіці.

Ці предмети передаються вже в шостому поколінні сім’ї Сассун. Тому одна з цінностей даної ювелірної юдаїки – їх надійний «провенанс», тобто підтверджена історія походження та автентичності.

У колекції Сассун були три щити з Галичини. У 2000 році один з них був проданий через Sotheby’s в Тель-Авіві. Він справив фурор і досяг рекордної для того часу ціни – 800 000 доларів. Зараз він зберігається в Музеї Ізраїлю.

Один з двох виставлених зараз на продаж в Нью-Йорку срібних щитів підписаний і датований на івриті «Зробив Елімелех Цореф зі Станіслава, 5542 рік» (1782). Цореф на івриті означає «ювелір», і це слово може бути як зазначенням професії майстра, так і родовим прізвищем, якщо його предки були теж ювелірами.

Місто Станіслав – нині Івано-Франківськ, означає, швидше за все, місце народження ювеліра, а не місце виготовлення щита. І цей щит, і його «побратим» в Музеї Ізраїлю мають австрійські знаки 1806-1807 років про стягування податку в Лемберзі (Львові). На думку експертів Sotheby’s, майстер Елімелех зі Станіслава виготовив всі три щита для багатого замовника у Львові, в якому була найбільша єврейська громада Галичини.

Ім’я Елімелех вказано тільки на одному щиті, але характерні особливості стилю дозволяють стверджувати, що всі три щита зроблені одним майстром.

Щити вражають уяву багатими прикрасами і тонкістю ювелірної роботи – ажурні колони, Мойсей і Аарон, Скрижалі Заповіту, фрукти, птиці, леви, ведмеді, леопарди, олені, бики, вівці і навіть слони. Зображення ведмедя є натяком на слова пророка Ісайї (11:7), що в месіанські часи зло буде знищене «і пастися будуть корова з ведмедем, дитинчата їх лежати будуть разом».

Фахівці Sotheby’s відзначають схожість зображень на щиті з чудовими прикрасами синагоги в містечку Луків (Мацейов) Волинської області, створеними в 1781 році – всього за рік до виготовлення щита. Можливо, Елімелех був знайомий з художником-декоратором цієї волинської синагоги або навіть брав участь в розробці її дизайну.

Синагога в Лукові (1781) та орнаменти щита майстра Елімелеха (1782)

Даючи опис цього щита, експерти Sotheby’s посилаються на д-ра Сергія Кравцова – відомого ізраїльського дослідника мистецтва і архітектури синагог України, наукового співробітника Центру єврейського мистецтва Єврейського Університету в Єрусалимі.

Д-р Кравцов в спеціальному коментарі для порталу Ukrainian Jewish Encounter розповів про загадки і особливості докладного плану Єрусалимського Храму, який вигравіруваний на внутрішній частині другого щита.

Вчений зазначив роль видатного мудреця з Праги – рабина Йом-Тов Геллера (1579-1654). Це був один з найбільших єврейських релігійних авторитетів Європи. Після неправедного звинувачення з боку влади він поїхав на українські землі, займаючи з 1631 року пости рабина в Немирові на Поділлі і у Володимирі-Волинському. Його нащадки були багато поколінь рабинами в містах Західної України.

У 1644 році рабин Йом-Тов Геллер видав у Кракові книжку про стародавній Єрусалимський Храм. У своїх ілюстраціях Геллер вперше зобразив дві кімнати для храмових ножів, які виступають на південь і на північ від центральної частини Храму. Ножі використовувалися в Храмі для ритуального забою кошерних тварин, принесених на вівтар.

Цей малюнок Геллера суперечив прийнятим ще з 12-століття поглядам великого єврейського мудреця Рамбама, згідно з якими храмова будівля була квадратною, без бічних виступів. З середини 17-го століття інтерпретація храмового пристрою згідно з Геллером стала загальноприйнятою в єврейському світі.

Д-р Сергій Кравцов зазначає, що план Храму, зображений ювеліром Елімелехом, вигравіруваний саме на основі малюнка рабина Йом-Тов Геллера.

Бічні кімнати для ножів у книзі р. Геллера (1644) та на щиті Елімелеха (1782) підкреслені синім кольором.

Більш того, ізраїльський дослідник висунув цікаву гіпотезу про те, що модель храмової будівлі з бічними приміщеннями-«плечима» відбилася на архітектурі деяких синагог Галичини та Волині.

Наприклад, у Великій синагозі Острога (Рівненська область) бічну прибудову займали м’ясники. У Великій синагозі містечка Вишневець (Тернопільська область), симетричні бічні приміщення використовували кравці та інші майстри.

Д-р Кравцов вважає, що єврейські гільдії м’ясників і кравців могли поетизувати свої професії та свої інструменти (ножі і ножиці), і алегорично сприймати свої окремі кімнати для молитви як бічні кімнати для ножів в древньому Храмі.

Таким чином, виставлені Sotheby’s на продаж срібні щити Елімелеха зі Станіслава не тільки надзвичайно красиві, але і наповнені глибоким містичним змістом.

Стартова ціна цих творів ювелірного мистецтва Галичини – 350-420 тисяч доларів, а фінальна ціна за оцінками експертів може дійти до мільйона доларів за кожен з срібних щитів.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: офіційний сайт аукціону Sotheby’s.