Пантелеймон Куліш (1819–1897)

Пантелеймон Куліш (1819–1897), впливовий письменник, історик та етнограф, який першим переклав усю Біблію сучасною українською мовою й написав нею історичні романи.

[Редакційна примітка: «Українсько-єврейська зустріч» провела інтерв’ю з Мирославом Шкандрієм про єврейські голоси в українській літературі для програми «Зустрічі» на «Громадському радіо», яка виходить за підтримки UJE. В цьому інтерв’ю йшлося про Пантелеймона Куліша та його вплив на розвиток української літератури. Для додаткового погляду на цю постать співдиректор UJE Алті Родал пропонує коротку біографію Пантелеймона Куліша.]

Одним із перших публічних протестів проти антисемітизму в Російській імперії став відкритий лист за підписом 140 видатних діячів, опублікований в «Русском вестнике», на захист двох єврейських публіцистів, на яких звели наклеп в анонімній колонці петербурзького журналу «Иллюстрация». Лист підписали історик і публіцист Микола Костомаров та відомі українські письменники Тарас Шевченко й Марко Вовчок (нар. Марія Вілінська). Однак лист, що його склав Пантелеймон Куліш, сам містив стереотипи як про євреїв, так і про українців, що було симптоматично для того часу. У ньому стверджувалося, що євреї «стали й не могли не стати заклятими ворогами чужовірців, які паплюжили їхню [єврейську] віру… Повсюдно  обмежені самими законами, євреї мимоволі вдалися до хитрощів і крутійства…» Можливо, з добрими намірами, а проте все одно в стереотипному ключі, в листі сказано, що «лише вільне просвітництво та рівність громадянських прав можуть очистити єврейську національність від усього, що в ній є ворожого до чужовірців». Лист містить спостереження, що погляди видатних українців, які протестують проти наклепницьких характеристик, наведених в «Иллюстрации», особливо важливі тим, що український народ «більше, ніж великороси й поляки, страждав від євреїв і висловив свою ненависть, во врем’я оно, тисячами кривавих жертв… [що він] мстив євреям із таким простодушним усвідомленням праведності кровопролиття, що навіть оспівав свої страшні подвиги у своїх істинно поетичних піснях». У цьому зв’язку варто зазначити, що Куліш змінював тексти традиційних українських дум, вводячи до них низку антиєврейських мотивів. Ці зміни завважив і відомий український письменник Іван Франко, і видатний український історик Михайло Грушевський.

Джерела

Myroslav Shkandrij, Jews in Ukrainian Literature. Representation and Identity (New Haven, 2009), 16–17, 20–22; George G. Grabowicz, “The Jewish Theme in Nineteenth- and Early Twentieth-Century Ukrainian Literature,” in Peter Potichnyj, Howard Aster, eds. Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective (Edmonton, 1988), 333–334.