Рада директорів

 

Джеймс Костянтин Темертей

Джеймс Костянтин Темертей — президент провідної канадської незалежної енергетичної компанії «Northland Power Inc.». Пан Темертей — підприємець, який має понад сорок років досвіду у бізнесі. До заснування «Northland Power» 1987 року він зробив успішну кар’єру у галузі IBM і комп’ютерних компаній, створивши найбільшу в світі франшизну мережу «ComputerLand», а також вивів «Softchoice Corporation» на позицію провідного північноамериканського постачальника розробок і послуг у галузі програмного забезпечення й апаратних технологій. Пан Темертей також бере активну участь у суспільних ініціативах, зокрема, він був головою ради керівників музею «Royal Ontario Museum» з 2002 по 2009 рік. Він займається філантропією, фінансуючи проекти, пов’язані з охороною здоров’я, освітою та культурою. На міжнародному рівні пан Темертей є головою консультативної ради Києво-Могилянської бізнес-школи. Він був призначений членом Ордену Канади 2008 року.


Марк Дж. Фрейман

mark-freimanМарк Дж. Фрейман є практикуючим юристом у фірмі Lerners LLP в Торонто. Він виступає у якості високо-класифікованого спеціаліста всебічного рівня канадської правової системи. Пан Фрейман був провідним адвокатом при Комісії з розслідування бомбардування Air India Flight 182, а також головним адвокатом при Канадській комісії з Прав Людини в судовому процесі проти Ернста Цюнделя та його Інтернет-сайту ненависті.

З 2000 по 2004 рік, пан Фрейман був заступником Генерального прокурора Онтаріо. Раніше він обіймав посаду молодшого юриста головного судді Брайана Діксона та був старшим радником генерального прокурора того часу Яна Г. Скотта. Він був президентом Канадського Єврейського Конгресу і на даний час є Президентом Центру Канадської Переси Фонду Миру.

Пан Фрейман є співавтором видання The Litigators Guide to ExpertWitnesses, часто публікує навчальну тематику, пов’язану з національною безпекою прав людини та засобів масової інформації (ЗМІ). Він був удостоєним численних академічних нагород, тривалий час викладав на університетському рівні. На даний момент він працює асистентом професора з права у Osgoode Hall Law School. Окрім ступеню бакалавра з юриспруденції Торонтівського університету, пан Фрейман має ступінь доктора філософії Стенфордського університету у галузі сучасної думки та літератури.


Адріан Каратницький

Адріан Каратницький — член ради директорів ініціативи «Українсько-єврейська зустріч». Він також є старшим науковим співробітником Атлантичної Ради США та керівником її програми «Українсько-північноамериканський діалог». У 1993-2003 роках пан Каратницький був президентом організації «Freedom House». За час свого керівництва він розробив програми надання допомоги демократичним і правозахисним рухам у Білорусі, Сербії, Росії й Україні та розробив низку довгострокових порівняльних аналітичних досліджень у галузі демократичних процесів та політичних реформ. Протягом дванадцяти років він керував рейтинговим дослідженням «Свобода у світі» та був співредактором щорічного видання «Nations in Transit» («Країни перехідного періоду»), присвяченого вивченню реформ у пост-комуністичному світі. Пан Каратницький часто дописує до таких видань, як «Foreign Affairs», «Newsweek», «Washington Post», «Wall Street Journal», «Financial Times», «International Herald Tribune» та інших. Він також є співавтором трьох книг із радянської і пост-радянської тематики.


Пол Роберт Маґочій

Пол Роберт Маґочій (співголова вченої ради UJE) — професор історії та політології в Університеті Торонто, де з 1980 року він також очолює кафедру українознавства. Він отримав докторський ступінь у Принстонському університеті 1972 року та закінчив аспірантуру Гарвардського університету (Товариство стипендіатів 1976 р.). Серед більш семисот його публікацій є 30 книг, у тому числі: «Формування національної ідентичності: Підкарпатська Русь, 1848-1948» (Harvard University Press, 1978); «Галичина: історичний огляд і бібліографічний гід» (University of Toronto Press, 1983); «Історичний атлас східної частини Центральної Європи та Центральної Європи» (University of Washington Press, 1993/2002); «Історія України» (University of Toronto Press, 1996); «Про створення національностей: цьому немає кінця» (Columbia University Press, 1999, 2 томи); «Корені українського націоналізму» (University of Toronto Press, 2002); «Україна: ілюстрована історія» (University of Toronto Press, 2007); повністю перероблена та доповнена «Історія України: земля та її народи» (University of Toronto Press, 2010). Він також є головним редактором «Енциклопедії канадських народів» (University of Toronto Press, 1999), співредактором і основним автором «Енциклопедії русинської історії та культури» (University of Toronto Press, 2002). Проф. Маґочій викладав у Гарвардському університеті й у Єврейському університеті у Єрусалимі. 1996 року він був призначений постійним членом Королівського товариства Канади (канадська національна організація, що складається з трьох академій: Академії мистецтв і гуманітарних наук, Академії суспільних наук і Академії наук).

У 2015 році, він був удостоєний ступеня почесного доктора (doctor honoris causa) від Пряшівського університету у Словаччині; він був призначений почесним професором Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка в Україні; також він отримав премію Рудольфа Медека за Довічний внесок у науку з історії Підкарпатської Русі та Карпатських русинів від Національної бібліотеки/Слов’янської бібліотеки Чеської Республіки.


Вольф Москович

Вольф Москович є заслуженим професором та колишнім завідувачем кафедрою російських та слов’янських студій Єврейського університету в Єрусалимі (1976-2004). Головними сферами його інтересів є славістика (зокрема українські студії); єврейська культура та історія Східної та Центральної Європи (зокрема студії мови та кольтури їдиш); взаємини між євреями та християнами, а також взаємозв’язок мов та культур. Він навчався у Чернівецькому державному університеті в Україні, отримав ступінь кандидата наук (1965) у Московському інституті іноземних мов, та ступінь доктора наук (1971) у Ленінградському відділі Академії наук СРСР. Від 1965 до 1974 року він  був старшим науковим співробітником і директором лабораторії з комп’ютерної лінгвістики та когнітивних досліджень  Державного Комітету у справах винаходів та відкриттів СРСР.

Він був запрошеним  професором в університетах Лондону, Оксфорду, Корнелл, Пенсильванії, Риму та Братислави. Професор Москович має більше трьохсот публікацій, в тому числі дванадцять монографій, основна частина яких стосується галузі теоретичної та слов’янської філології, а також єврейської та української культурології. З 1993 року він є головним редактором наукової серії «Євреї та слов’яни» (англ. Jews And Slavs) (25 томів, Єрусалим).  Вольф Москович є президентом Ізраїльської Асоціації  Славістів та членом Міжнародного Комітету Славістів. Серед отриманих професором почесних звань та нагород: звання іноземного члена Національної академії наук України та Словенської академії наук й мистецтв;  нагорода золотою медаллю імені  В. Жаботинського за сприяння справі взаємопорозуміння між народами.


Сергій Плохій

Serhii_PlokhiiСергій Плохій є професором кафедри історії ім. Михайла Грушевського і директором Українського наукового інституту Гарвардського університету. До викладання у Гарварді він був професором історії в Університеті Альберти та заступником директора Центру українських історичних досліджень імені Петра Яцика при Канадському інституті українських студій (CIUS). Його зацікавлення включають в себе дослідження нової історії України та інтелектуальні, культурні і міжнародні зв’язки щодо історії Східної Європи. Провідний лідер регіону, він опублікував вагому кількість праць, що вийшли друком англійською, українською та російською мовами. Він є автором кількох впливових монографій, у тому числі Yalta: The Price of Peace  (New York, 2010); The Last Empire: The Final Days of the Soviet Union (New York, 2015) and The Gates of Europe: A History of Ukraine (New York, 2016). Його книги завоювали безліч міжнародних нагород, у тому числі премію ім. Лайонела Ґельбера(Канада), премію Будинку книги ім. Пушкіна (Великобританія), премію Фундації ім. Омеляна і Тетяни Антоновичів (США), а також премію Посол Нової Європи (Польща). У 2013 році, за видатні наукові заслуги в галузі історії він отримав стипендію ім. Уолтера Чаннінга Кабота та призначений співробітником факультету мистецтва і наук Гарвардського університету.


Берл Родал

Берел Родал є одним із засновників канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч» (скорочено – УЄЗ) та головою Консультативної ради УЄЗ. Пан Берел надає стратегічні рекомендації та пов’язані з цим послуги для вибору клієнтів в приватному та державному секторах. Впродовж двадцяти років він є високопосадовцем уряду Канади, враховуючи його професійний досвід у політиці, плануванні та виконавчих функціях щодо національної єдності, закордонних справ, міжнародної торгівлі, оборони, безпеки та економічній сферах діяльності. Він був членом канадійської команди щодо переговорів між Канадою та США по Угоді про вільну торгівлю, попередник NAFTA (ред. – Північноамериканська угода про вільну торгівлю). Пан Родал пише та читає лекції на тему націоналізму і політичної ідентичності, державних і управлінських питань, а також міжнародних питань політики та безпеки. Він має дипломи з Макґілла та Оксфордського університу. Протягом десяти років Берел Родал обіймав посаду заступника голови Міжнародного центру по конфліктам щодо відмови від застосуванна насильницьких методів, що базується у Вашингтоні, США. Він є одним із засновників Північно-американського форуму, який приймає участь у політичних, офіційних, ділових та суспільних виборах лідерів зі Сполучених Штатів, Канади, та Мексики для поширення північноамериканської безпеки, стабільності та процвітання.У 2002 році він був нагороджений золотою ювілейною медаллю Королеви Єлизаветти ІІ а у 2013 році – отримав Діамантову ювілейну медаль.