Унікальний документ з України – на аукціоні в Єрусалимі

Аукціонна компанія «Кедем» влаштувала дивні торги в столиці Ізраїлю у липні 2019 року. Якщо зазвичай на продаж виставляються сотні лотів і великі колекції, то на цей раз цілий аукціон складався з одного маленького пожовклого аркуша з десятьма чорнильними рядками, написаними в Західній Україні в 1795-му році.

Це був лист перед святом Песах від рабина з Сасова його другу – рабину Якову з сусіднього містечка Залізці. Головне благословення в листі звучить так: «І хай Бог дарує вам достаток, милості на легке життя і багато добра, а також радість від ваших видатних синів і дочок”.

Сьогодні Сасів – це село у Золочівському районі Львівської області, а Залізці – селище міського типу Зборівського району Тернопільської області

Чому ж короткі 10 рядків були виставлені на продаж зі стартовою ціною в 100.000 доларів – дорожче, ніж автографи Наполеона Бонапарта або Альберта Ейнштейна? Хто був автор цього листа?

Раббі Моше-Лейб Ербліх з Сасова (1745-1807 роки) – видатний хасидський цадик, який увійшов в єврейську історію як Сасівський ребе. Він народився в Бродах, навчався в Брно (тоді Нікольсбург) і став головою рабинського суду містечка Сасів. Не залишилося жодного зображення цієї людини – лише розповіді про його мудрості і праведності.

Як і його сучасник рабі Леві Іцхак з Бердичева, Сасівський рабин Ербліх вважав своїм головним завданням надавати допомогу і захист хворим і бідним, заступатися за слабких і грішних людей перед Богом.

Сидячи одного разу в оточенні хворих дітей, яких Моше-Лейб збирав з усього містечка, він сказав: “Той, хто не може висмоктати гній з нариву дитини, не пройшов і півдороги на шляху любові до ближнього”.

Одного разу вся громада чекала свого рабина на молитву в найсвятіше свято року – Йом Кіпур, Судний день. Але раббі сильно запізнювався, і тому почали молитися без нього. На середині молитви він прийшов. Коли молитва скінчилася, учні стали питати – яка свята таємниця, який глибокий секрет Тори змусили його спізнитися?

Виявилося, що на шляху в синагогу цадик почув, що в одному будинку сильно плаче дитина. Раббі побіг туди і побачив малюка, який залишився зовсім один, тому що його мати пішла в синагогу. Тоді Моше-Лейб став заспокоювати і колисати його, поки той не заснув. Тільки після цього він пішов молитися

Вранці після молитви він обходив будинки вдів і говорив їм «доброго ранку!» – щоб морально підтримати цих жінок. Сасівський цадик казав: «Як же просто бідному покладатися на Творця – бо на що інше йому покладатися? Але як же важко багатому покладатися на Всевишнього – адже все його майно кричить йому: «Покладайся на мене!»

Раббі Моше-Лейб вважав, що, коли необхідно підтримати бідного єврея, потрібно використовувати навіть безбожництво: «Адже якщо людина просить допомоги, недостатньо сказати йому: “Бог допоможе!” Потрібно діяти так, ніби в світі немає Бога – ніби у всьому Всесвіті ніхто, крім тебе, не в змозі допомогти цій людині».

Сасівський ребе розповідав, що вивчив одну зі своїх головних мудростей завдяки …простому українцеві в корчмі. «Любити людей я навчився у одного мужика, який сидів з іншим селянином в шинку. Вони пили мовчки, але потім один запитав у свого товариша по чарці: “Скажи, ти мене любиш?”. “Люблю”, – відповів селянин. “Ні, ти мене не любиш!» – заперечив перший. – «Якби ти мене і в правду любив, ти б відчував, чого мені бракує!» З цього раббі Моше-Лейб вчив, що справжня любов до людини полягає в розумінні його потреб.

Рабин Ербліх часто збирав гроші для бідних наречених і влаштовував їм весілля. Одного разу на весіллі нареченої-сироти клейзмери заграли мелодію, яка дуже обрадувала Моше-Лейба. Він попросив, щоб ту ж саму мелодію грали на його похоронах.

Через багато років сотні хасидів приїхали з усієї Європи, щоб провести цадика. Раптом вони побачили, що до кладовища мчить віз з переляканими музикантами. Вони розповіли, що їхали в іншу сторону на весілля, але коні раптово зірвалися з місця і помчали сюди. Тоді й згадали про бажання Сасівського ребе, і вирішили – в порушення єврейської традиції, – дозволити музику на похоронах. Старий хасид наспівав клейзмерам ту саму мелодію, яка звучала на весіллі нареченої-сироти багато років тому.

Цю історію пізніше виклав у своїй книзі Нобелівський лауреат Шмуель Агнон, уродженець Бучача. Знаменита мелодія ребе з Сасова збереглася до сих пір:

У роки Другої Світової війни більше 1000 євреїв Сасова були знищені на місці, а також в таборі смерті Белжець і в гетто сусіднього міста Золочів. Тільки 25 євреїв Сасова пережили Голокост, ховаючись в лісах. Синагога і єврейське кладовище були знищені.

Напис про Сасів: меморіал табору смерті Белжець

Після Голокосту Сасів став селом (800 жителів в наші дні). В українській Вікіпедії в статті про Сасів немає навіть згадки про найзнаменитішого в єврейському світі жителя цього містечка.

Тільки кілька років тому вдалося знайти і відновити могилу великого праведника з Сасова, на яку тепер зрідка приїжджають паломники-хасиди.

Є якась містика в тому, що єдиний в Україні Національний центр космічніх досліджень та зв’язку знаходиться сьогодні на околиці села Сасів – в декількох сотнях метрів від могили Сасівского ребе, який мав постійний “контакт” з Небесами.

Центр космічніх досліджень та зв’язку (Сасів) – стоп-кадр з каналу ТСН

Продовжувачі династії Сасівського раббі заснували на початку 20-го століття двори в Єрусалимі, Лондоні, Антверпені і Нью-Йорку (Монсі), де живуть сьогодні тисячі Сасівських хасидів.

Сасівскій ребе на весіллі свого сина (2016) – стоп-кадр з YouTube.

Документ на аукціон в Єрусалимі виставив рабин Шимон Шмельке Ербліх з Антверпена – прямий нащадок в сьомому поколінні великого Сасівського раббі. В ході аукціону ставки за документ виросли з 100.000 доларів до 170.000 доларів! Тобто були покупці, готові заплатити 17.000 доларів за кожен рядок рукопису з Сасова. Але коли ціна перестала підніматися, власник документа зупинив торги і зняв рукопис з продажу.

Сасівський лист так і залишився не проданим.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото документу: Аукціонна компанія «Кедем».