Чому вишиванка в Ізраїлі викликає позитив і добру посмішку?

На цьому тижні, у 73-ю річницю створення Держави Ізраїль, ми з дружиною Оленою взяли участь у святкуванні на надбережжі Середземного моря в Хайфі, одягнені в українські вишиванки з єврейським орнаментом.

Цікаво, що люди навколо схвалювали наші костюми і говорили, що ці сорочки схожі на одяг епохи створення Ізраїлю. Позитивна реакція людей, які бачили нас, була така: “Ого, ви схожі на моїх бабусь і дідусів – вони мали такі вишиванки на свята”, а також: “Це костюми ансамблю пісні і танцю з кібуцу?”

Коли декілька років тому ми з дружиною їхали на поїзді з Хайфи до Тель-Авіва у цих вишиванках, багато пасажирів дивились на нас із симпатією, посміхалися нам і згадували перші покоління піонерів у розвитку Землі Ізраїля.

Про те, що вишиванка пов’язана конкретно з Україною, знають в основному тільки ті, хто приїхав до Ізраїлю за останні 15-20-30 років, а у старшого покоління ізраїльтян вишиванка викликає ностальгію, яка не пов’язана безпосередньо з Україною. Це просто позитивні почуття про «стару добру еру втраченої наївності та ідеалізму».

Безумовно, в першій половині 20-го століття серед євреїв Землі Ізраїлю все умовно «російське» було набагато популярніше, ніж умовно «українське». Сіоністи, і особливо ліві сіоністи-соціалісти, які створили кібуцну систему, хотіли здійснити революцію в єврейському народі, і тому вони сприймали Росію як батьківщину всього революційного і «прогресивного». Саме російські сорочки, толстовки, косоворотки, хустки були символами перших хвиль репатріації та періоду створення кібуців.

Але з часом утвердився якийсь змішаний стиль – вишита сорочка і вишите плаття, схожі на українські вишиванки, стали частиною кібуцно-танцювальної культури. Моделі такого одягу явно перегукувалися з побаченим в Східній Європі і на Балканах. Так з’явився еклектичний «етностиль», який став візитною карткою ізраїльських танцювальних ансамблів в кібуцах 1940-1970-х рр.

Додаю фотографії кібуцних танців саме в такому вишитому одязі.

Після цього на кілька десятиліть вишитий одяг вийшов з моди, і знову став актуальним і популярним в середині 2010-х років. Я припускаю, що у відродженні вишитого одягу в Ізраїлі зіграли свою роль і тисячі репатріантів з України, для яких такий стиль став символом симпатії до України після подій Майдану 2014 року.

Пам’ятаю, як влітку 2014 року в групі Фейсбуку ізраїльських друзів України обговорювалася гостра військова ситуація на Донбасі. Хтось запропонував закупити в Україні партію вишиванок для акцій солідарності ізраїльтян проти цієї війни. В ході дискусії я вперше запропонував не купувати в Києві готовий одяг, але розробити новий оригінальний стиль – єврейські вишиванки.

Я запропонував інтегрувати в орнамент вишиванок єврейські та ізраїльські символи – магендавід і Менору, щоб вони підкреслювали саме нашу, ізраїльську, солідарність з Україною. Дизайнери здійснили цю ідею на практиці, а у Львові в тому ж 2014 році з’явилося пошивне ательє, в якому почали робити єврейські вишиванки за індивідуальними замовленнями.

 

Коли Святослав Вакарчук виступав на концерті в Тель-Авіві в квітні 2015 року, він спеціально одягнув саме таку єврейську вишиванку, яка стала популярною серед друзів України в Ізраїлі.

З послом України Геннадієм Надоленко, 2015 р.

Текст і фото: Шимон Бріман (Ізраїль); також – Архів кібуцного руху.