Інтерв’ю з Рут Еллен Ґрубер (Частина 1)

Рут Еллен Ґрубер перед зруйнованою Великою синагогою в Кальварії (Литва) – місто, звідки прийшли її прабатьки. Фото: Самуель Д. Ґрубер

Рут Еллен Ґрубер – американська журналістка, письменниця, редактор й дослідник. Тривалий час вона публікувала книги та активно читала лекції й отримала кілька нагород за свою працю про єврейську спадщину та сучасні єврейські питання в Європі.

Перше видання її книги “Подорож єврейською спадщиною: Путівник по Східній Європі”  було опубліковане двадцять п’ять років тому, проте, книга ще досі вважається найбільш ґрунтовним єврейським путівником цього регіону.

Про Рут і трохи про її роботу ми вперше дізналися минулого року в одній із серій програми “Єврейська спадщина України”, де йшла мова про “темний туризм”, який передбачає поїздки до місць, що історично пов’язані зі смертю та трагедіями.

Однак, праця Рут проливає світло на об’єкти єврейської спадщини шляхом відновлення фізичних нагадувань, з метою збереження пам’яті єврейського життя в Європі.

Незважаючи на надзвичайно напружений графік, вона люб’язно погодилась поспілкуватися з нами про свою роботу, про ті зміни, які вона спостерігала та про те, як розуміння цього впливатиме на майбутнє.

Павліна: Отже, Ви народилися, зростали та навчалися в Америці. Після закінчення навчання, що саме спонукало Вас переїхати до Європи?

Рут Еллен Ґрубер: На останньому році коледжу я навчалася в Європі, а потім повернулася назад й після закінчення навчання я знову приїхала відвідати своїх батьків, які на той час жили в Європі. Й тоді я почала працювати (провівши трохи часу вдома). Потім я почала займатися деякими дослідженнями для свого батька, що привело до отримання роботи стажистом в «Associated Press» в Римі, після чого мене запросили на посаду штатного працівника в компанію ”United Press International, де згодом я співпрацювала з шістьма країнами світу, здобувши кар’єру іноземного кореспондента.

Павліна: Отже, в університеті Ви вивчали журналістику – Ви отримали свій диплом з цієї спеціальності?

Рут: Ні, у мене є диплом гуманітарних наук. Ви знаєте, я завжди хотіла стати письменницею.

Павліна: О! Гаразд. Тоді Ви кілька років були іноземним кореспондентом?

Рут: Більше десяти років, так.

Павліна: Чи була ця робота небезпечною?

Рут: Небезпечною? Я б так не сказала. Коли я працювала кореспондентом для компанії ”United Press International – я базувалась для них – у шести різних країнах. Половину з цього часу я провела в комуністичних країнах. Коли я працювала в Польщі на початку 1980-х років, мене арештували й запроторили до в’язниці на 24-ри години. І ви знаєте, там була гучна судова справа, де вони намагалися звинуватити мене у шпигунстві. Насправді це була велика мильна бульбашка. Вони сфабрикували мою судову справу, щоб залякати інших журналістів, показавши їм – чому мене вигнали з країни. Проте, тоді я ніколи й не була в небезпеці. Де б я не перебувала й що б я не робила, я не думаю, що коли-небудь справді була в якійсь небезпеці. Весь час я була в Європі іноземним кореспондентом.

Павліна: Це звучить страшно! Хоча, це добре, що Ви не мали жодної серйозної небезпеки … це було свого роду шоу.

Рут: Так, це було. Але на той час – це було серйозною справою. То був січень 1983-го року й це був час великої напруги. Ви знаєте, у Польщі діяв рух солідарності під назвою: “Solidarnosc. Й тоді було введено військовий стан. І це була спроба влади показати на мені цей приклад. Вони зробили вигляд, що звинувачують мене у шпигунстві. Хоча, це було повністю сфабриковано – було цілком зрозуміло, що це було сфабриковано – але це був шлях, за допомогою якого вони намагалися залякати не лише інших західних журналістів, але й польських громадян, які були нашими джерелами та які були нашими друзями.

Павліна: Вірно.

Рут: Це не спрацювало, але мене вигнали з країни і я не могла повернутися до Польщі до тих пір, поки не вигнали комуністів кілька років по тому.

Павліна: То що ж спонукало Вас спеціалізуватися в подорожах єврейською спадщиною … до написання книги?

Рут: Ну, половина моєї кар’єри в ”United Press International проходила в комуністичних країнах. Югославія, я працювала в тому, що було на той час Югославією. А потім – у Польщі. І як з Белграда, так і з Варшави, я давала в пресу матеріал стосовно “Східного блоку”, як ми це називали. Це місце, де, зокрема у Польщі, як Ви знаєте, знаходиться єврейське серце країни.

Павліна: Так.

Рут: Але коли я працювала журналістом в цьому регіоні, то розглядала єврейські історії, лише як частину моєї загальної тематики – політичної, соціальної, економічної і тому подібне. Й під час мого другого візиту до Румунії, я подорожувала з головним на той час Рабином, який мав офіційний статус, по всій Румунії. Ми відвідали Хануку, багато єврейських конгрегацій, синагог та єврейських громад по всій країні. Я думаю, що ми з Рабином мандрували шість днів та відвідали 19 єврейських громад.

Павліна: Зрозуміло.

Рут: Таким чином, я бачила ці будівлі, бачила деякі цвинтарі. І одним з таких міст було місто, звідки прийшли мої прабатьки. Тому, поки ми там були, я змогла відвідати єврейське кладовище та з їхньою допомогою віднайти могилу своєї прабабусі, яка тут похована. І я написала про це. Але я писала це, як частину зі всіх політичних та інших історій про ці країни, які я опубліковувала на той час.

Павліна: Так.

Рут: Однак я мала цей досвід. Й тоді приблизно десятиріччя по тому, наприкінці 1980-х років, коли стіна рухнула, мій брат щойно став засновником та директором того, що називається “Рада єврейської спадщини фонду світових пам’яток”. Й він намагався описати те, що залишилося від об’єктів єврейської спадщини в колишньому комуністичному блоці. А оскільки я працювала над матеріалом революції 1989-1990-х років, то він мене попросив: “Коли ти будеш там описувати ці політичні події, і якщо ти будеш там бачити синагогу, єврейське кладовище чи що б там не було, будь ласка, фотографуй, складай опис та відправляй це все сюди назад”. Було припущення, що нічого не залишилося; скажімо, в Сполучених Штатах вважали, що нічого не збереглося, або зовсім мало що залишилося.

Павліна: Ясно.

Рут: І ніхто не мав основних файлів. Незабаром з’ясувалося, що в кожній з цих країн були особи, які самостійно проводили дослідження місцевості, вирушаючи зі своїми рюкзаками, велосипедами та старими мапами, щоб віднайти ті місця. Оскільки більшість з них не контактували між собою – не існувало всебічної уяви про те, що саме знаходилось довкола області. Тому я почала цим займатись й мене це дуже зацікавило. Мій брат приїздив двічі до Європи; я думаю, що це було у вересні 1989-го року. Ми разом подорожували по Угорщині, а потім, в травні 1990-го року, ми поїхали до Польщі, це була одна з перших моїх поїздок після вигнання. Ми мандрували по Польщі в пошуках тих місць і я цим дуже захопилась. Потім, у 1990-му році, я написала статтю в газету “New York Times про відвідування залишків єврейської цивілізації в Польщі; відвідуючи те, що там залишилось. Й це справді був досвід “темного туризму”, бо все, абсолютно все, що я бачила, було зруйнованим. Чи це була синагога, яка мала зовсім іншу функцію, чи цвинтарі – які повністю заросли. Це виглядало, як відвідування місць трагедії.

Павліна: Вірно.

Рут: Але потім я досить сильно зацікавилася цим, подала пропозицію на написання книги й отримала контракт на видання путівника для євреїв – по Центральній та Східній Європі. Й це стало під назвою: “Подорож єврейською спадщиною”, моєю першою книгою.

Павліна: Вірно, й це видання вийшло друком більш ніж 25 років тому й було перевидано кілька разів.

Рут: Так, вперше це було опубліковано у 1992-му році, а потім перевидано ще три рази. Останнє видання вийшло друком у 2007-му році в журналі “National Geographic.

Павліна: А Ви опублікували ще одну книгу?

Рут: Так, я видала ще кілька книг. Наступна книга, що вийшла друком, була під назвою: “На одвірках Твого будинку: Єврейське життя в Східній і Центральній Європі вчора й сьогодні”. У цій книзі я написала п’ять довгих есеїв про те, яким чином фізичні залишки, фізичні сліди довоєнної єврейської історії та єврейської цивілізації резонують та як вони виглядають сьогодні. «Сьогодні» – означає на початку 1990-х років.

Павліна: Так, звичайно.

Рут: А яким чином вони спонукають пам’ять, я називаю це: “На одвірках Твого будинку”, оскільки за єврейською традицією, ви кладете на одвірки вашої оселі мезузу – це пергаментний згорток фрагментів тексту з Біблії та Тори. Це ознака єврейських будинків; мезуза маркує єврейські будинки. Й мій задум, який я використовувала в цій книзі, полягав у баченні того, що в багатьох місцях Європи (особливо у Східній Європі, але я також бачила це в Італії) у багатьох будинках того часу ви могли бачити рубці на місцях одвірок, де раніше знаходилась мезуза, яка була вилучена силоміць, коли люди переїжджали, чи ще щось. Але ці рубці, ті місця, де раніше були мезузи (ви все ще можете бачити, де раніше вони були), маркували оселі, в яких колись проживали євреї, але вже більше тут не живуть. І саме так, як виглядають ці порожні місця мезузот на одвірках, на мою думку [що вони були] більш схожі на ці фізичні залишки. Синагоги та єврейські цвинтарі, які все ще стоять – хоча можуть бути покинутими та бути в жахливому стані – вони як символічні мезузох. Оскільки вони вказують міста та села – цілі країни – де колись мешкали євреї та вже більше там не живуть. А потім, спогади людей також схожі на символічних мезузох, тому що так само досі резонують, хоча й минуло багато десятиріч.

Павліна: Я дізналася про мезузох лише минулого тижня. У Києві я розмовляла з молодою особою, яку я називаю відновлений у єврейській вірі. Сім років тому він з’ясував, що його мати єврейка, а батько – українець, щойно усвідомив, що він єврей по мамі. Тому зараз він перебуває на шляху відкриття.

Рут: Звичайно.

Павліна: Й він також створює каталог всіх штетлів, які зникли чи знаходяться на межі зникнення в Центральній та Східній Україні, де не так вже й багато відбувається реставраційних робіт. Але я не розумію, для чого їх видалили з одвірок.

Рут: Ну, тому що прийшли фашисти, й вони зірвали їх звідти.

Павліна: Так, звичайно.

Рут: Або коли люди втікали, вони часто забирали їх із собою. Там більше не було євреїв, які раніше там жили. Саме тому вони зняли їх. Це були три основні причини, що вони не будуть там більше.

Павліна: Я спілкувалась із Рут Еллен Ґрубер, американською журналісткою, письменницею, редактором та дослідником. Вона є автором книжок: “Подорож єврейською спадщиною: Путівник по Східній Європі”, “На одвірках Твого будинку: Єврейське життя в Східній і Центральній Європі вчора й сьогодні”; та інших видань.

Наступного тижня, у другій частині цього інтерв’ю ми обговорюватимемо інші книги, веб-сторінку, над якою вона працює, збираючи інформацію, новини про об’єкти єврейської спадщини Європи, а також про її роботу в Україні. Сподіваюсь, ви приєднаєтесь до нас. Дякую, що слухали нас сьогодні.

До наступної зустрічі, Шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх трансляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Переклад: Іванна Проць
Торонтський університет

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.