Людина, яка пережила Голокост, і її ангел-хранитель, Канада і Україна

28 лютого 2016 року у невеликому селі Кушниця, що у самому центрі Закарпатської області, найдальшому регіоні на заході України, відбувся особливий вшанувальний захід. Двох людей, обидва з яких померли протягом останніх років, згадували на церемонії в актовій залі місцевої школи. Один із них був єврей, який пережив Голокост, канадець Стефан Молдован, інший — сільський пастух, який врятував його, Ілля Пальок.

В актовій залі з канадськими прапорами та примірниками спогадів пана Молдована (опублікованих українською мовою під назвою «Шлях до успіху», 2013) зібралося майже 100 учнів, викладачів, а також кілька старших людей, які пам’ятали пана Палька та страхітливі події Другої світової війни.

IMG 5148

Професор Пол Роберт Маґочій із Торонтського університету, член ради директорів «Українсько-єврейська зустріч».

Професор Пол Роберт Маґочій із Торонтського університету, який представляє канадську організацію «Українсько-єврейська зустріч», розповів зацікавленій аудиторії про Стефана Молдована.

Пан Молдован народився 1919 року у Закарпатській області, котра щойно стала частиною Чехословаччини. Наприкінці 1920-х років його родина оселилася у Мукачеві (Мункачі), основному місці проживання закарпатських євреїв і одному з найважливіших хасидських осередків у всій Центральній та Східній Європі. Напередодні Другої світової війни Чехословаччина розпалася, і Закарпаття було приєднано до сусідньої Угорщини. Ближче до кінця війни, під прямим тиском нацистської Німеччини, навесні 1944 року Угорщина почала депортувати своїх єврейських громадян до таборів смерті в Освенцимі. Батьки Молдована, його сестра й один із його братів були у числі жертв, але Стефан і його інший брат, Лаці, шукали прихисток у Карпатах поблизу села Кушниці.

IMG 5197

Професор Пол Роберт Маґочій з внуками Иллі Палька. Юрій Дмитрович Пальок та Ганна Дмитрівна Стецько (Пальок) та правнучка Анастасія Прийма зі своєю дочкою. Видавець книги «Шлях до успіху», Валерий Падяк (крайній правий).

Сільських пастух, Ілля Пальок, зглянувся на нещодавніх випускників середньої школи, яких заскочила страшна біда, та влаштував їм належний притулок у лісі. Майже протягом півроку Пальок приносив їм їжу та інші предмети першої необхідності, щоб вони могли вижити. І вони залишилися у живих. Після того, як німці та їхні союзники-угорці були витіснені з регіону наступаючими радянськими військами восени 1944 року, Стефан і Лаці, у яких нікого з рідних не лишилося у живих, відправився на захід, до столиці Чехословаччини, Праги. Там Стефан закінчив інженерний факультет і невдовзі після того вирішив емігрувати до Канади, куди він прибув у листопаді 1952 року.

IMG 5190

Учасники заходу.

Молодий інженер-механік швидко знайшов роботу у Монреалі, спочатку у промисловому відділі «Canadian Vickers Ltd.», а з 1972 року — у «Combustion Engineering Ltd.», де він швидко піднявся по кар’єрній драбині, став керівником виробництва, а пізніше — віце-генеральним директором головного офісу в Оттаві. Серед основних напрямків діяльності цих компаній було виробництво зварювальної техніки, особливо для атомних електростанцій і підводних човнів. З 1988 року і до виходу на пенсію майже двадцять років по тому, Пан Молдован очолював власну фірму «SM Industrial Consulting Services» у столиці Канади, Оттаві.

IMG 5101

Учасники заходу.

Незважаючи на зоряну кар’єру у канадському промисловому управлінні, Пан Молдован ніколи не забував про своє єврейське коріння, допомагаючи членам своєї родини та культурним центрам в Ізраїлі. Він особливо опікувався своїм «братом» Іллею Пальком у селі Кушниця, Молдованові вдалося підтримати його під час холодної війни, коли іноземцям було практично неможливо спілкуватися з громадянами Радянського Союзу. Після краху радянської влади 1991 року Пан Молдован поринув у спогади про свої кращі молоді літа, коли ще до Другої світової війни його домівка, де проживали євреї та русини, була частиною Чехословаччини. З метою віддати шану культурі людини, яка його врятувала, Стефан Молдован став головним спонсором факультативної програми з русинської мови для школярів, яка було впроваджено на початку XXI століття у декількох селах Закарпатської області України.

Вшанувальний захід 28 лютого у селі Кушниця був не тільки прекрасним жестом у пам’ять про того, хто пережив Голокост, і про його рятівника, а також і чудовим засобом продемонструвати молоді, що за часів війни та лиха слід завжди, наскільки можливо, керуватися співчуттям до ближніх.


Текст: Профессор Пол Роберт Маґочій

Переклад з англійської мови: Мір’ям-Фейґа Бунімович, перекладач

Дотичні джерела:
http://jewish.kiev.ua/news/9224/
http://bibliotekair-crb.blogspot.com/2016/02/blog-post_40.html