Вперше у світі: Загиблий ізраїльський солдат увічнений в українському місті

Сержант Армії Оборони Ізраїлю Олексій (Ашер) Нейков — герой, який врятував від загибелі десятки дітей під час нападу арабських терористів на шкільний автобус, отримав найвищу посмертну нагороду у своєму рідному місті: вулиця у Харкові — другому за величиною мегаполісі України, названа його ім'ям. Це перший випадок у світовій практиці, коли вулиця в місті за межами Ізраїлю отримала ім'я загиблого солдата ЦАХАЛа.

Харків знаходиться всього за 30 кілометрів від кордону з Росією і щодня зазнає ракетних обстрілів з боку країни-агресора. Місто, в якому до російського повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року проживало півтора мільйона людей, третій рік обороняє себе не лише на фронті, а й у сфері культури та ідеології.

Топонімічна комісія міської ради Харкова днями ухвалила рішення про перейменування 367 назв вулиць, провулків та площ, які були пов'язані з Росією та СРСР. Мер Харкова Ігор Терехов підписав це рішення, набравши його чинності з 1 травня 2024 року.

Серед нових назв вулиць — імена 35 полеглих захисників України, які народилися у Харкові чи обороняли місто; з них 13 осіб було нагороджено найвищим званням Героя України.

Поряд із полеглими солдатами та офіцерами України на вулицях Харкова тепер увічнено і ім'я харків'янина Олексія Нейкова — сержанта ЦАХАЛу, який загинув під час захисту ізраїльських дітей у 1998 році.

На тлі антисемітських маніфестацій та антиізраїльських заворушень у кампусах США та в містах Західної Європи, такий демонстративно проізраїльський крок міської ради та мера українського Харкова заслуговує на особливу повагу.

Загалом у рамках виконання Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики та деколонізацію топонімії», з початку агресії Росії проти України в Харкові було перейменовано 510 назв вулиць та інших топонімічних об'єктів.

Історія посміялася з Путіна: президент Росії напав на Україну, використовуючи маячні ідеї «захисту та поширення Русского Мира», але насправді Путін призвів до колосального скорочення зони впливу російської культури та російської мови.

У Харкові, який раніше вважався найбільш російськомовним містом України, за 2022-2024 роки були стерті з карти майже всі назви, пов'язані з Росією та СРСР, з російською та радянською культурою. Дедалі більше мешканців Харкова демонстративно переходять на українську мову, не бажаючи говорити мовою окупантів.

Автор цих рядків майже два роки тримав «руку на пульсі» цих перейменувань. Як історик та автор статті «Харків» в Єврейській Енциклопедії, влітку 2022 року я підготував за проханням єврейської громади список 25 видатних євреїв в історії Харкова. Цей список було передано до міської ради як варіанти для перейменувань вулиць. Одним із головних імен у цьому списку був Олексій Нейков.

На користь імені Нейкова виступили депутат міської ради Ірина Гончарова-Багалій та головний рабин Харкова Мойше Москович. Листи на підтримку цієї ініціативи написали посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський, громадські організації «Ізраїльські Друзі України» та «Orthodox Union Israel».

Сьогодні я можу з гордістю сказати, що три персоналії з цього списку видатних євреїв стали вулицями Харкова, в якому пройшли моє дитинство і юність.

Поряд з ім'ям Олексія Нейкова, у списку перейменувань були також затверджені імена архітекторів Віктора Естровича та Олександра Гінзбурга, чиї шедеври і зараз прикрашають Харків, наражаючись на небезпеку ударів російськими ракетами та іранськими «шахедами».

Віктор Естрович був розстріляний нацистами в грудні 1941-го в Дробицькому Яру. Путінські окупанти продовжили трагедію Голокосту на цьому місці у березні 2022 року, обстрілюючи ракетами та снарядами меморіальний комплекс у Дробицькому Яру, де у двох масових могилах лежать майже 15.000 євреїв Харкова, убитих гітлерівськими окупантами.

Видатний містобудівник Олександр Гінзбург очолював єврейську громаду міста після звільнення Харкова від нацистів у 1944-1945 роках, перебуваючи під пресингом сталінських каральних органів.

Іронія сьогодення виявилася в тому, що деякі єврейські або квазієврейські назви були видалені навесні 2024 року з карти Харкова під час ліквідації спадщини Росії. Так, було перейменовано чотири (!) Біробіджанські проїзди, названі на честь «Єврейської автономної області» Російської Федерації.

Також було перейменовано вулицю Ісаака Дунаєвського — радянського композитора-єврея 1920-х — 1950-х років. Харків не пробачив Дунаєвському, який навчався і розпочинав кар'єру в цьому місті, таких прокомуністичних пісень як «Моя Москва», «Широка страна моя родная», «Эх, хорошо в стране советской жить», «Песня о Сталине», «Песня о Каховке». Особливо у воєнний час, коли ця Москва намагається варварськими методами розширити свої володіння за рахунок сусідньої країни, а Каховку захоплено російськими окупантами, які підірвали Каховське водосховище на півдні України.

Але повернемось до долі харківського єврейського юнака Олексія Нейкова, яка поєднала в собі Україну та Ізраїль.

Він кілька років навчався у єврейській школі №170 під керівництвом Григорія Шойхета, потім закінчував старші класи релігійно-сіоністського ліцею «Шаалвім», який у ті роки мав найвищий у світі відсоток репатріації випускників до Ізраїлю.

Тепер, після перейменування колишньої вулиці Гастелло, єврейська середня школа №170, в якій є кімната пам'яті Олексія Нейкова, перебуватиме на вулиці імені свого учня Нейкова.

У вересні 1996 року 17-річний Олексій приїхав до Ізраїлю без батьків. Готувався до навчання в Техніоні — мріяв про відділення космонавтики та аеродинаміки. Але вирішив спочатку пройти службу в ЦАХАЛі — Армії Оборони Ізраїлю.

У трагічний день 29 жовтня (9-го Хешвана) 1998 року о 07.30 ранку арабські терористи направили машину, начинену вибухівкою, на два шкільні автобуси, які перевозили 48 єврейських дітей біля поселення Кфар-Даром у Гуш-Катифі.

Ізраїльські солдати, що охороняли автобуси, встигли розгорнути свій джип упоперек дороги — і прийняли удар на себе. Діти не постраждали, двох солдатів було поранено. Один загинув. То був сержант Олексій (Ашер) Нейков — навіки 19-річний новий репатріант із Харкова.

Увечері напередодні Ашер зателефонував додому. «Завтра в мене перше бойове завдання: супроводжуватимемо автобус із дітьми. Поїду в першому джипі». «Чому обов'язково у першому?» — занепокоїлася мати. «Тому що в першому. Я так вирішив».

Завдяки його подвигу, у врятованих ним дітей, що подорослішали за 25 років, народилося понад 120 своїх дітей — юних ізраїльтян. Значить, Ашер Нейков зберіг життя і їм теж. Деякі з них назвали своїх дітей на його честь іменами Ашер та Ашрат. Вони досі спілкуються з батьками солдата — Кларою та Семеном Нейков, які живуть у Хайфі.

На згадку про Нейкова було написано сувій Тори для синагоги в єврейському поселенні Кфар-Даром, яке було у 2005 році зруйновано за наказом прем'єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона під час так званого «розмежування із сектором Гази». Зруйновані тоді єврейські поселення пізніше стали осередками базування терористів ХАМАСу, проти яких Ізраїлю доводиться вести зараз важку війну.

Врятовані ним і вирослі діти в 2014 році створили зворушливий відеокліп «Діти Дев'ятого Хешвана» на згадку про сержанта Нейкова.

У 2022 році батькам Нейкова подарували портрет Олексія, змонтований із сотень фотографій врятованих дітей, їхніх сімей та народжених у них дітей.

«Присвоєння вулиці імені нашого учня Ашера Нейкова — це величезне досягнення! Мені спочатку не вірилося, що в умовах війни у ​​Харкові згадають про уродженця міста, який став справжнім героєм Ізраїлю. Тому я сприймаю це рішення міської ради та мера Ігора Терехова як історичну подію та як важливу віху в контексті відносин Україна-Ізраїль», — заявив мені ізраїльський рабин та адвокат Шломо Асраф, який був засновником та духовним лідером Центру «Ортодокс Юніон» у Харкові та релігійно-сіоністського ліцею «Шаалвім» у 1993-2009 роках.

Харків'янка Ірина Шерстобітова, вчителька англійської мови Ашера Нейкова в ліцеї «Шаалвім», відзначила: «Ми щороку розповідаємо нашим учням про його подвиг. У ліцеї є дошка пам'яті про приголомшливий вчинок Ашера. Світлий і правильний хлопець, ввічливий і ерудований, він володів французькою, англійською, російською, українською та івритом, сміливий і фізично підготовлений, з неймовірно привабливою усмішкою. Ми повинні вірити у світле майбутнє, яке нам дарують такі відважні хлопці, як він».

Клара Нейков, мати Олексія, прийняла новину з Харкова з величезною подякою. «У мене просто немає слів. Велике спасибі всім, хто просував цю ініціативу. Ми з чоловіком будемо раді відвідати Харків та відкрити меморіальну дошку на вулиці, яка названа на честь нашого сина. Якби тільки ситуація навколо міста покращала, і якби припинилася війна», — сказала мені Клара Нейков у телефонній розмові.

В ізраїльській організації «Яд ле-Банім», яка координує роботу з увічнення пам'яті про загиблих солдатів ЦАХАЛу, на мій запит відповіли, що їм не відомо про інші випадки присвоєння імені загиблого ізраїльського солдата вулиці в містах за межами Ізраїлю, і що, по всій ймовірності, рішення влади Харкова є першим у світі прикладом такого роду.

Харківська вулиця на честь Олексія Нейкова стане ще одним мостом дружби та міжлюдських зв'язків, який з'єднує Україну та Ізраїль — дві країни, які борються за свободу, незалежність та фізичне виживання своїх громадян.

Цей міст працює в обидва боки. У ті ж самі дні, коли міська влада Харкова приймала рішення про перейменування вулиць, Харківський Національний Університет імені Василя Каразіна вибирав першого лауреата Премії Марка Азбеля в галузі теоретичної фізики. Ця премія була заснована навесні 2024 року на згадку про видатного фізика — професора Тель-Авівського Університету Марка Азбеля, який розпочинав наукову кар'єру в Харківському Університеті.

Ірина Колодна з ізраїльського міста Рамат ха-Шарон, вдова вченого, виділила 25 000 доларів на п'ять років для підтримки молодих дослідників у Харківському Національному Університеті. Першим лауреатом Премії Азбеля став 39-річний доктор Захар Майзеліс, професор кафедри теоретичної фізики; його нагородження відбудеться 16 травня 2024 року на честь Дня незалежності Ізраїлю.

У всьому цьому я бачу величезну символічність — і своєчасність. Саме зараз, коли Україна та Ізраїль відбивають атаки світової осі зла.

Саме з Харкова приїхав гурт БІЛУ (1882) — єврейські студенти Університету, які першими у світі почали відроджувати Землю Ізраїлю своєю працею. Саме Харківська конференція сіоністів (1903) в ультимативній формі зажадала створення Єврейської держави лише на давній Землі Ізраїлю, відкинувши «план Уганди».

Саме харківський індустріальний гігант «Турбоатом» відмовився у 1997 році — на прохання прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаніягу та міністра промисловості та торгівлі Натана Щаранського, — від поставок турбін для ядерного реактора в Ірані, що на багато років загальмувало іранську ядерну програму.

Саме у Харкові в 2024 році вперше у світі вулицю було названо на честь солдата Армії Оборони Ізраїлю. І саме до Харківського Національного Університету приходить з Ізраїлю нагорода імені ізраїльського вченого-фізика — учня академіків Ландау та Лівшиця.

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото Олексія Нейкова: із архіву родини Нейков (Ізраїль).

Translated from the Ukrainian by Vasyl Starko