Вивчення взаємин між українцями та євреями в революційну добу 1917-1920-х років

Раз на сто років виникає пропозиція моментів для рефлексій.  Сота річниця важливого повороту в історії передбачає чудову змогу для переоцінки та переосмислення.

Навесні 1917-го року Російська імперія прийшла до краху. Російська революція поглинула Петроград - колишню імперську столицю. Україна розпалася, а єврейські та українські лідери Києва подолавши протиріччя перейшли до створення нового типу взаємин між двома народами.

Такі нові взаємини та їхні невдалі спроби розглядаються в книзі під назвою: «Молитва за владу. Українці та євреї під час революції (1917-1920)», що була опублікована у 1999-му році.

Автор видання, д-р Генрі Абрамсон займає посаду декана Touro's Lander College of Arts and Sciences в Брукліні (Нью-Йорк). Уродженець північного Онтаріо, він отримав ступінь кандидата історичних наук у 1995-му році в Торонтському університеті й продовжував навчання в університетах Корнелу, Гарварду, Оксфорду та в Єврейському університеті у Єрусалимі.

Абрамсон пише, що потенційне відродження дружніх стосунків між українцями та євреями виникли саме в той революційний 1917-й рік. Це було спробою зближення двох громад, які жили протягом сторіч, за словами Абрамсона, в так званій «уявній ізольованості».

На початку, новонароджена дружба процвітала, результатом цього стало призначення новим урядом України посади першого Міністра з єврейських питань у сучасній історії. Це було спробою забезпечення єврейського політичного права на самоврядування нової українськіої держави.

Саме це Абрамсон назвав яскравою частиною у тривалій історії єврейського народу. Однією з тих, де євреї були емансиповані до вільної держави. Також їм було надано такі привілеї щодо меншини, які перевищували навіть ті, що існували у Західній Європі та Америці.

Проте, Абрамсон вказує, що українські партії не змогли передати селянам свою ліберальну програму. Він зазначив, що єврейські активісти були занадто відірваними від звичайного єврейського громадянина, щоб мобілізувати широку підтримку Міністерства з єврейських питань.

До весни 1919-го року  Україну поглинула хвиля насильства. Це було одним із найтемніших часів єврейської історії, з погромами, які пізніше були затьмарені лише Голокостом.

Ретельний звіт Абрамсона простежує, яким чином спроба обидвох сторін, як євреїв так і українців, у досягненні робочих політичних відносин була зраджена завдяки настроям серед менш поінформованих верств населення.

Абрамсон також звертається до національних завдань, що виникли на шляху історіографії українсько-єврейських взаємин під час революції. Це питання стало особливо важким із моменту вбивства з політичних мотивів українського революціонера Симона Петлюри у 1926-му році в Парижі. Його вбивцю, Самуїла Шварцбарда, було виправдано на суді.

Абрамсон визнає, що судовий процес затьмарив українсько-єврейські взаємини й суттєво вплинув на історичні дослідження сьогодення. Вчені намагались або виправдати або ж засуджувати результати судового процесу. Більшість досліджень було зосереджено на антиєврейських погромах, або на участі євреїв в українському революційному русі. Констатована мета Абрамсона полягала у забезпеченні узагальнення цих двох тенденцій та у досягненні всебічного розуміння даного періоду.

На завершення Абрамсон визнає, що прогноз єврейської автономії в Україні, через поширення щодо покращення єврейсько-українських стосунків, був  слабким. Він зазначив, що насамперед, той прошарок суспільства, який брав участь у зближенні стосунків між двома громадами був занадто тонким. Здебільшого, це не було як слід обґрунтовано серед населення.

Найсуттєвіше те, що політична та соціальна ситуація в Україні була занадто не стабільною. Абрамсон нагадує нам, що молода українська держава зі всіх боків була у конфронтації з ворожими сусідами. Боротьба за незалежність України у 1917-1920-х роках відзначилась хаосом.

Абрамсон пише: “Оскільки Велика війна затягнулась в революцію, іноземну окупацію й знову в революцію, то безлад й хвилювання дали змогу хуліганам та злочинцям тероризувати населення. Цих розбійників, незалежно чи вони були у військовій формі чи ні, приваблювали меншини, як легка здобич.”

Революції не лише визволяють, але й позбавляють волі. Абрамсон знайшов пояснення для свого детального вивчення цієї бурхливої епохи, із цитати заступника первосвященника Рабі Ханіна, який в Талмуді в розділі з трактату “Повчання батьків” казав: “Молись про добробут Верховної влади. Адже якби не страх перед нею, то люди б живцем пожерли один одного.”

Видання “Молитва за владу. Українці та євреї в революційні часи (1917-1920)” вийшла друком завдяки Видавництву Гарвардського університету для Українського науково-дослідного інституту та Центру єврейських студій Гарвардського університету. Книгу можна замовити на Дух і Літера.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Текст та розповідь: Пітер Бейґер

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.