Дві тисячі років українсько-єврейських взаємин досліджено в захоплюючій серії нових книжок

Завдяки фінансовій підтримці Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч» вийшов друком ряд книжок, що в останні місяці супроводжувалось резонансними дискусіями та жвавими обговореннями, автори й редактори яких виступали перед зацікавленою публікою довкола світу.

Видання: «Українсько-єврейська зустріч: культурні виміри» (англ. The Ukrainian-Jewish Encounter: Cultural Dimensions ), «Бабин Яр: Історія і пам’ять» (англ. Babyn Yar: History and Memory ), а також «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» (англ. Jews and Ukrainians: A Millennium of Co-Existence) були опубліковані в 2016 році. Кожна окрема книжка розкриває часом невідомі, а іноді й несподівані розділи, присвячені українсько-єврейським взаєминам. Однак загалом, всі публікації пропонують перший крок до кращого розуміння євреїв та українців у тому, що об’єднувало та розділяло їх погляди на рівні суспільних та особистих взаємин між двома народами, які протягом майже двох тисячоліть населяли велику територію сучасної України.

Книжка під назвою: «Українсько-єврейська зустріч: культурні виміри» ґрунтується на презентаціях, завдяки фінансовій підтримці UJE та була представлена у 2010-му році на конференції в Єрусалимі, де приймали участь провідні вчені, щоб вивчати аспекти українсько-єврейського культурного взаємообміну, й взаємного світогляду, а також вшанування пам'яті.

Співредакторами даного видання є Вольф Москович, почесний професор Єврейського університету в Єрусалимі, й член ради UJE та Алті Родаль, спів-директор Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч». Книжка присвячена комплексному та всесторонньому вивченню взаємодії між українською та єврейською культурами від початку сімнадцятого століття. Видання з’явилось 25-м томом у серії: «Євреї та слов’яни» (англ. Jews and Slavs), що виходить друком із 1993-го року у видавництві Єврейського університету в Єрусалимі. Метою даної серії книжок, п’ять томів з яких присвячено Україні, було поглиблення порозуміння у взаєминах між єврейським та слов’янськими народами.

Нещодавно, на двох конференціях в Ізраїлі, відбулась презентація книги. Спів- редактори підкреслили важливу роль, яку відіграє культура у взаєминах між українською та єврейською громадами. Вже давно є очевидним міжкультурний вплив як в релігійній та світській сферах діяльності, так й у мистецтві, архітектурі, музиці, фольклорі та мовознавстві.

«Основна передумова цієї збірки есеїв акцентується на культурі, що відображає важливі аспекти українсько-єврейськох взаємин, оцінку політичної та історичної ситуацій, із тенденцією перестрибування від однієї кризи до іншої», – зазначила Родаль у передмові до видання, – «Із плином часу, культурна взаємодія розгорталась кожного дня, завдяки різноманітним й локалізованим зустрічам відбувався стійкий вплив на обидві громади».

«У літературі, українські письменники зображали повсякденну роботу й особливості етнічного характеру, а також єврейського життя того часу. Проте, істотного впливу на їх праці надавала Біблія й біблійні мотиви», – повідомив Москович.

«Сини України зробили надзвичайно істотний внесок у світову культуру й поряд з цим, у культуру євреїв», – сказав він. «Стосовно єврейського внеску до української культури, найважливішим є той факт, що єврейський народ передав Біблію для світу, й у цій серій видань ви знайдете опис творів української літератури, які базуються на біблійних мотивах. Найбільш визначні українські письменники, такі як Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка, написали видатні твори, в яких головними героями були євреї біблійних часів. Християнський світ отримав від євреїв Біблію та Старий Завіт. Серед народів, які одержали цю спадщину були й українці, основа класичної літератури й культури яких, базувалась на біблійних образах».

Москович також зазначив, що книжка розглядає не лише культурну взаємодію українців та євреїв раннього періоду, але й дев'ятнадцятого, особливо двадцятого століть.

Одним із вагомих діячів культури ХХ-го століття, що вплинули як на українців, так й на євреїв, був український художник, уродженець Києва – Олександр Архипенко. Майстер кубізму, Архипенко став відомим завдяки своєму унікальному стилю – впровадженню в скульптуру поліхромії. Москович зауважив, що одна із найбільших колекцій творів Архипенка зберігається в Музеї мистецтв Тель-Авіва.

«Культура», – за словами Родаль, - «формує значну кількість ключових аспектів життя, розвивається протягом тривалих проміжків часу, й відображається у ширшому контексті розвитку цих культур та складності багатогранного характеру взаємин протягом тривалого періоду нормального співіснування».

У той же час, вона наголосила на важливості визнання трагічних епізодів щодо українсько-єврейських взаємин минулого, щоб відкрити можливості для зміцнення взаємної довіри й порозуміння.

Підписи до фотографій в місті Тель-Авів

Редактори книжки: «Бабин Яр: історія і пам’ять», та співавтори видання: «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» розглянули питання, пов'язані з болючим аспектом українсько-єврейських взаємин минулого та про історичну пам'ять в Україні, обговорення яких відбулось у низці публічних дискусій в Північній Америці, Україні та Ізраїлі.

«Бабин Яр: Історія і пам’ять» – це збірник есеїв видатних українських й західних вчених. Співредакторами видання є Владислав Гриневич, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, член ради директорів UJE та Павло Роберт Маґочій, завідувач кафедрою українознавчих студій Торонтського університету, Канада, член академічної ради директорів UJE.  Книжка вийшла друком поряд із серією заходів, присвячених вшануванню пам’яті сімдесят п'ятих роковин трагедії в Бабиному Яру, за сприяння Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч», що проходила в Києві 23-29 вересня 2016 року.

Маґочій також є співавтором видання: «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» разом із Йохананом Петровським-Штерном, який є професором єврейської історії Північно-Західного університету, США та членом вченої ради UJE.

Серед учасників дискусії на конференції Лімуд СНД в місті Ейлат (Ізраїль), яка презентувала обидві книжки, Гриневич зазначив, що загалом необхідно більше усвідомити те, що досі є відносно невідомим розділом, стосовно знищення євреїв Європи під час Другої Світової війни — «Голокосту від куль».

На відміну від Польщі, де більшість євреїв було вбито в газових камерах, на території сучасної України близько 1,5 мільйона євреїв загинуло на полях та ярах, розстріляних нацистами, іноді за сприяння місцевих співучасників вбивства. Найбільш сумнозвісним  символом такого роду вбивства є Бабин Яр, урвище в Києві, де 29-30 вересня 1941 року було вбито близько 34,000 євреїв. Впродовж німецької окупації відбувались й подальші вбивства в Бабиному Яру, проте, величезна кількість загиблих та явна жорстокість протягом цих двох днів переслідує жителів міста до цього часу.

«Два тоталітарні режими намагались зруйнувати життя євреїв на території України», – сказав Гриневич. – «У той час як Гітлер прагнув знищити євреїв, «совєтський режим»  намагався стерти пам'ять про ту трагедію». «Стосовно нинішньої ситуації в Україні: не можна стверджувати, що всі дослідження завершено», – зазначив він. – «Є ще безліч сумнівів та спірних питань ... Головне тут в тому, що ця книжка є не лише історією Бабиного Яру, а також й рахунком того, що відбулось у політиці пам'яті та культури».

Гриневич зауважив, що українці вже в 1945-му році намагались зберегти живу пам'ять про Бабин Яр, шляхом зусиль у мистецтві, музиці, театрі та теоретичній історії впродовж усього совєтського періоду. Особливо важливою була співпраця між українськими та єврейськими інтелектуалами, які зібралися на ювілеї в Бабиному Яру згадати знищення київської єврейської громади.

Підписи до фотографій в місті Ейлат

У передмові до видання «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» Петровський-Штерн зазначив, що нова ера в українсько-єврейських відносинах розпочалась 29 вересня 1966 року, на відзначенні двадцять п'ятої річниці Бабиного Яру.

В той день, український письменник Іван Дзюба та кілька українських інтелектуалів прийшли до Бабиного Яру, щоб вшанувати річницю з єврейською громадою, незаконно зібравшись в урвищі. Звертаючись до присутніх, Дзюба сказав, що історично багато українських та єврейських письменників намагались розглядати досвід один одного, як свій власний.

Для єврейської громади «бачити перед собою українського дисидента, без сумніву, націоналіста, але демократичного націоналіста ...  й для українсько-єврейських відносин – це було вибухівкою».

Петровський-Штерн зазначив, що люди, які були присутні на зібранні, повторили те, що сказав Дзюба, й за кілька днів текст його промови розповсюдився довкола Києва. В результаті цього, письменник був на допиті КДБ [ред. – Комітет державної безпеки СРСР], совєтської таємної поліції, проте не був позбавлений волі.

Після 50-ти років його вражаючої промови в Бабиному Яру, 29 вересня 2016 року на церемонії вручення у Києві (Україна), Дзюба був представлений до нагороди імені митрополита Андрея Шептицького.

Протидіючи багатовіковим стереотипам й включивши такі питання, як епізод Дзюби в Бабиному Яру до історичної перспективи, було лише одним із кількох факторів, описаних у виданні під назвою: «Євреї та українці: тисячоліття співіснування».

«Ми можемо говорити про історію, про минуле , ми повинні пам'ятати, але хто має це пам'ятати?», – запитав Маґочій. «Ті, хто жив у ті часи, чи молодь, яка байдужа, або ж має обмаль знань про минуле? Ми думаємо про майбутні покоління, тому що для нас це найголовніше».

Він зауважив, що ці публікації не лише ґрунтуються на тому, що хвилює обидві громади, але й становлять зміст їх зацікавленостей та уроків для значно глобальнішої аудиторії.

«Ми живемо в двадцять першому столітті», – повідомив він.  «Вже є дві незалежні країни: Ізраїль та Україна. Звичайно, ми повинні пам'ятати про минуле, але загалом ми повинні думати про сьогодення й майбутнє. Тому що, якщо людина потрапляє в стереотипи минулого, вона ніколи не зможе рухатись вперед. Отже, ми можемо стверджувати, що створили ці книжки, можливо для того, щоб завершити такий процес мислення про минуле, й почати планувати майбутнє, де кожна людина мислить без стереотипів й може бути заанґажована проблемами сьогодення і майбутнього».

Канадійський благодійний фонд «Українсько-єврейська зустріч» активно сприяв розповсюдженню книжки «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» по світовому турне, яке розпочалось у вересні 2016 року на Львівському книжковому форумі в Україні. Це видання було нагороджене особливою відзнакою президентом Форуму видавців Олександрою Коваль. Наступні презентації книжки були організовані в Торонто, Нью-Йорку, а також в українських містах:  Умані, Запоріжжі, Києві та Дніпрі додаткові презентації книг були організовані. UJE представить серію доповідей, що проходили під час турне.

Підписи до фотографій на презентації книжок в Україні

Наступна презентація, де Маґочій представлятиме книжки до дискусій, відбудеться на конференції Лімуд СНД в Канаді, що проходитиме 24-26 березня 2017 року в Blue Mountain Resort.

[Примітка : Хоча ці видання  були ініційовані та фінансовані завдяки фонду «Українсько-єврейська зустріч», а також урядом Канади, всі думки, що виражені в даних виданнях, є суто думками авторів та редакторів, що не обов’язково відображають погляди благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч» або уряду Канади.]

«Історична  пам’ять» учасники дискусії в місті Ейлат

«Культурний вимір» презентація в місті Ейлат

Відкриття конференції в місті Тель-Авів

Дипломат Геннадій Надоленко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Державі Ізраїль (англійською мовою)

Алті Родаль, співдиректор UJE (англійською мовою)
Презентації книжок в місті Тель-Авів

Презентація книжки в місті Умань (Україна)