Дискусія в Нью-Йорку: перегляд українсько-єврейських взаємин в історичному контексті
НЬЮ-ЙОРК – Історичний розвиток українсько-єврейського дискурсу, необхідність більш глибшого розуміння історії та її контекстів, а також поточна політична ситуація в Україні – нещодавно обговорювалися в широкому діалозі, який відбувся в Українському інституті Америки в Нью-Йорку.
Захід, який спонсорували Інститут та ”Українсько-єврейська зустріч”, зосереджувався на лекції професора Павла-Роберта Маґочія про книгу “Євреї та українці: тисячоліття співіснування”, написану ним у співавторстві з професором Йохананом Петровським-Штерном. Модератором заходу виступив Адріан Каратницький, співдиректор та член правління UJE.
Професор Маґочій є також членом правління UJE, викладає історію та політичні науки в Торонтському університеті, де з 1980-го року обіймає посаду завідувача кафедрою Українознавчих студій.
Жвава двогодинна лекція та дискусія торкнулися низки важливих питань, пов’язаних з тим, як етнічні українці та євреї з українських земель розглядають один одного. Ці питання забезпечили складне, але захоплююче підґрунтя для розуміння розвитку цих взаємин протягом століть.
Професор Маґочій одним із ключових складових визначив термін “територія”, оскільки це вплинуло на самовизначення як українців так і євреїв.
“Етнічні українці вважають, що їхньою історичною батьківщиною завжди була Україна, територія, яка лише впродовж XX сторіччя стала чітко окресленою та в підсумку – незалежною державою.”, – сказав він. “З іншого боку, євреї, про яких йде мова, є частиною світової єврейської діаспори, одна з яких є ашкеназі, які донедавна проживали на значній території Центральної та Східної Європи, враховуючи території, які, на їхню думку, лише нещодавно “стали” Україною ... Однак, назви різних регіонів та країн відображають очевидні відмінності, які ми характеризуємо тут як українське єврейство”.
Професор Маґочій окреслив різні імперії та держави, до яких належали українські землі за час їхнього правління та відповідні умови, за яких проживали українці та євреї. Це вплинуло на те, як євреї, на яких була сфокусована лекція, змогли розвиватися в різних категоріях суспільства.
“Коли Російська та Австро-Угорська імперії припинили своє існування в останні роки Першої світової війни (1917-1918), євреї, які мешкали на теренах сучасної України, опинилися на території чотирьох держав: Совєтського Союзу, Польщі, Румунії та Чехословаччини.”, – сказав він. “Євреї колишньої Російської імперії тепер стали мешканцями підвладної більшовикам Української Совєтської Республіки, що входила до складу Совєтського Союзу. Політика совєтської влади мала як позитивний так і негативний вплив на їхнє життя. Переслідували релігійних євреїв та їхні інституції та позбавляли власної справи дрібних купців й власників роздрібних крамниць. З іншого боку, совєтський закон скасовував будь-які правові обмеження епохи царизму щодо євреїв як соціальної групи, внаслідок чого сотні тисяч євреїв змогли зробити успішну кар’єру в совєтських інституціях владних структур, як в уряді, університетах, наукових установах так і в секторі управління промисловістю.”
Професор зазначив, що згідно перетину кордону територій та історії щодо самих євреїв можна прийти до ряду висновків.
“Перший висновок стосується власне формулювання терміна “українське єврейство”. Якщо ми використовуємо цю концепцію як аналітичний засіб, тоді нам слід визнати факт регіональних відмінностей України та важливість їх впливу на єврейських мешканців цієї країни ... Певною мірою пов’язаний з цим висновок й порада – це те, що я б хотів запропонувати – полягають у потребі відійти від спрощеного розуміння історичного минулого східноєвропейського єврейства у сенсі не більш ніж розповіді про суцільну трагедію.”
Після виступу професора Маґочія, Каратницький зазначив, що важливо мати на увазі кілька вагомих факторів при розгляді українсько-єврейських взаємин. Україна історично була колискою хасидизму. Реч Посполита, яка володіла значною частиною України, була єдиним місцем, де друкували книги мовою іврит (зараз – містечко Жовква у сучасній західній Україні). Україна була батьківщиною таких відомих літературних діячів, які писали мовою ідиш, як Шолом Алейхем. І це була земля, розгромлена “Голокостом від куль”.
Під час Другої світової війни понад 1,5 мільйона євреїв було розстріляно під час трагедії, що стала відома під назвою “Голокост від куль”.
Водночас, важливо пам’ятати, що в роки війни в Україні загинуло п‘ять мільйонів неєвреїв військовополонених, які воювали з фашистською окупацією на совєтській стороні й були частиною опору. Каратницький також зазначив, що в історичному аспекті існували добрі взаємини між низкою важливих українських та єврейських діячів. Він також зауважив, що лідер сіоністів Володимир (Зеєв) Жаботинський підтримував прагнення українців до вільного волевиявлення.
Дивлячись на взаємини між двома народами, Каратницький повідомив, що важливо враховувати історичний контекст в якому відбувалися події та визнавати уніфікованість спільності. Наприклад, при обговоренні відносин між євреями та більшовизмом, часто випускають з уваги те, що євреї самі були пригноблені на релігійному, мовному та інших підґрунтях.
Після лекції відбулося жваве обговорення на тему поширених стереотипів, а також дискутували про масштаби української співпраці з фашистами під час Другої світової війни.
“Чи сприяли арештам етнічні українці та інші народи в Україні, чи надавали мінімальну допомогу німецьким окупантам в Україні, доносячи на євреїв та інших небажаних осіб для ліквідації? Чи допомагали декотрі з населення? Звичайно, вони це робили. Ми про це знали вже давно.”, – сказав професор Маґочій.
Прозорість та готовність України відкрити свої архіви створили умови для молодих істориків, щоб знову провести дослідження минулого країни.
“Питання про те, чому це сталося, як це трапилося та [який] відсоток на даний час розслідується, бо ви не мали змогу розглядати це раніше,” – зауважив професор Маґочій.
Наприкінці професор Маґочій та А. Каратницький застерігали, що як історичний контекст так і рівновага є вкрай важливими.
“Якщо ми розглядаємо ліквідацію євреїв, то ми повинні дивитися на таких, як [Митрополит Андрей] Шептицький, який ризикував своїм життям, щоб врятувати [євреїв]”, – зауважив професор Маґочій.
Каратницький наголосив, що багато людей не знають, що Степан Бандера, лідер українських націоналістів, якого часто критикувала єврейська громада, був заарештований фашистами й відправлений до концтабору “Заксенгаузен” за те, що відмовився скасувати власний указ 1941-го року про державну незалежність України, коли фашистська Німеччина вторглася до Совєтського Союзу. Той самий режим стратив тисячі його послідовників.
“Сьогодні в Україні ці питання обговорюються з більшим ступенем складності,” – завершив професор Маґочій.
Для більш детального ознайомлення з дискусією запрошуємо до перегляду відео презентації за лінком, вказаним нижче (англійською).
Дискусія книги “Євреї та українці: тисячоліття співіснування” з професором Павлом-Робертом Маґочієм та Адріаном Каратницьким, Український інститут Америки в Нью-Йорку, 28 березня 2019-го року.
00:00-02:53
Вальтер Гойдич, кандидат наук, директор Інституту мистецтв, Український інститут Америки.
02:54-05:15
Адріан Каратницький, співдиректор та член правління UJE.
05:16-31:44
Професор Павло-Роберт Маґочій, член правління UJE, завідувач кафедрою Українознавчих студій Торонтського університету.
31:45-40:10
Адріан Каратницький, співдиректор та член правління UJE.
40:11-1:04:32
Дискусія між Адріаном Каратницьким, співдиректором й членом правління UJE та професором Павлом-Робертом Маґочієм, членом правління UJE, завідувачем кафедрою Українознавчих студій Торонтського університету.
1:04:33-до кінця
Запитання та відповіді.
