Максиміліан Ґольдштейн: Життєвий подвиг та особиста трагедія зберігача єврейських скарбів Галичини

28 березня 2018-го року в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові відбулось відкриття виставки «Реліквії єврейського світу Галичини». Експозиція виставки надає змогу відвідувачам оглянути безцінну колекцію творів мистецтва й артефактів, а також дізнатись більше про довоєнну єврейську громаду міста. На передньому плані тут представлено факти життя та долі Максиміліана Ґольдштейна, колекціонера який зібрав більшість з виставлених експонатів.

За свідченням публічних оголошень та репортажів у засобах масової інформації, Ґольдштейн «безслідно зник під час Голокосту». Однак, впливові біографічні відомості вказують на те, що Ґольдшьтейн розділив долю багатьох своїх єврейських співвітчизників: його вбили у 1942-му році в Янівському концтаборі разом з десятками тисяч інших євреїв зі Львова та з інших районів східної Галичини.

Шимон Бріман обговорює екстраординарне життя Ґольдштейна та важливість його колекції. Ініціатива «Українсько-єврейська зустріч» дякує Сергію Кравцову, доктору історії архітектури, старшому науковому співробітнику Центру єврейського мистецтва, Єврейського університету в Єрусалимі, проникливість якого сприяла кращому розумінню Ґольдштейна й епохи в якій він жив та помер.

Уродженець Львова Максиміліан (Мордехай) Ґольдштейн (1880-1942) був видатним колекціонером єврейської старовини, нумізматом і експертом стосовно єврейського народного мистецтва. Свою колекцію предметів юдаїки він збирав понад 30 років, роблячи особливий акцент на єврейських артефактах Галичини.

Ці шедеври були представлені на грандіозній виставці навесні 1933-го року у Львові в Міському музеї образотворчого мистецтва поряд з артефактами, зібраними «Товариством друзів єврейського музею». Серед чисельних відвідувачів виставки, котрі залишили захоплені відгуки у «Книзі спогадів», були видатні діячі української культури Львова - Іларіон Свєнціцький, Олекса Новаківський та Святослав Гординський.

Треба відзначити, що зв’язки Максиміліана Ґольдштейна з діячами українського мистецтва та культури виникли ще на початку XX ст. Саме М. Ґольдштейн в єврейській газеті став автором публікації про відкриття у Львові Національного українського музею (1913). Він особливо підкреслив думку патрона музею митрополита Андрея Шептицького про те, що створення й відкриття такого музею є доказом розвитку нації.

За підсумками своєї виставки 1933-го року, Ґольдштейн у співавторстві з поетом і критиком Карольом Дрезднером видав книгу «Єврейська народна культура і мистецтво в Польщі» (польською мовою, 1935). До книги увійшло сотні світлин, на яких відображено предмети з львівської колекції Ґольдштейна. Передмову до книги написав відомий єврейський історик професор Меїр (Майер) Балабан.

Після встановлення радянської влади на Західній Україні, Ґольдштейна призначають керівником Єврейського музею у Львові. Для Ґольдштейна свідченням цього стали підписи письменника Петра Панча та львівського вченого Івана Карпинця, здійснені в листопаді 1939 року. З січня 1940 року керівник Єврейського музею М. Ґольдштейн увійшов до штату Міського музею художнього промислу на посаду старшого наукового співробітника.

Захоплення Львова 30 червня 1941 року гітлерівською армією, відкрило фінальну й трагічну сторінку в житті видатного знавця й збирача скарбів єврейської старовини.

Через тиждень, 7 липня 1941 року, після початку німецької окупації і страшного погрому у Львові, Ґольдштейн та дирекція Міського музею образотворчого мистецтва домовляються про прийом ґольдштейнівскої колекції до цього музею, як депозит на зберігання. Ця угода про тимчасовий депозит колекції була нотаріально завірена 12 липня. Одночасно всі артефакти як особливий фонд залишилися на своєму колишньому місці – у квартирі М. Ґольдштейна. Сам власник збірки отримав статус зберігача цінностей міського музею.

Частину своєї колекції – меблі, порцеляна, фаянс й тканини – єврейський збирач відвіз до Музею художнього промилу 30 серпня 1941 року. У ці й наступні важкі часи Ґольдштейна підтримує Іларіон Свєнціцький – уповноважений в музейних справах міста Львова.

Але ніяке заступництво українських музейних діячів у грудні 1941 року не змогло зупинити примусове переселення родини Максиміліана Ґольдштейна до району єврейського гетто, куди разом з дружиною й донькою їх змусили переїхати й покинути квартиру по вул. Новий Світ, 15.

Весною 1942-го року, колектив керівників українських музеїв Львова звернувся до міської влади з проханням – в майбутньому не виселяти Ґольдштейна з міста. Сам колекціонер продовжував оберігати артефакти єврейської культури, наче й не помічаючи навислої над ним смертельної небезпеки.

Коли в серпні 1942-го року в гетто Львова відбулась "Велика акція" – вивезено до табору смерті «Белжець» понад 40 тисяч євреїв для знищення, тоді Ґольдштейн написав листа - крик про порятунок: "Я можу тільки просити залучити мене до такої роботи, щоб, у разі чергового виселення зі Львова – і у вигляді особливої милості – мене і мою працюючу доньку залишити у Львові".

Виключений зі штату Музею художнього промислу, М. Ґольдштейн продовжував там служити як "працюючий єврей під № 31596". Але у жовтні 1942 року Ґольдштейна відправили до Янівського табору на околиці Львова, де в грудні 1942-го року його розстріляли. Його дружина й дочка також загинули в Янівському концтаборі.

У 2002-му році про цю інформацію до Ізраїльського Інституту Голокосту "Яд Вашем" повідомив двоюрідний родич львівського колекціонера - Йосеф Шакед.

Колекція Гольдштейна була розподілена між музеями Львова, припинивши існувати як єдине ціле.

У 1994 році в музеї «Бейт ха-Тфуцот» («Будинок Діаспори», нещодавно перейменований у «Музей єврейського народу») в Тель-Авіві була проведена виставка «Скарби єврейського мистецтва з Галичини» зі збірки  Львівського Музею етнографії та художнього промислу, більшу частину якої складала колекція Ґольдштейна.

Ізраїльські родичі колекціонера, який загинув під час Голокосту, звернулись до суду з вимогою повернути їм приватну власність Ґольдштейна, що була поміщена до львівського музею лише у якості депозиту для тимчасового зберігання. До закінчення судового розгляду (1996) виставка залишалась в Ізраїлі. Згодом суд постановив, що питання не знаходиться в його юрисдикції, тому що злочин стався не в Ізраїлі. Після цього виставка повернулась до України, але остаточний юридичний вердикт щодо питання власності колекції Ґольдштейна ще до цих пір не винесено.

Професор Фаіна Петрякова, мистецтвознавець й дослідниця спадщини Максиміліана Ґольдштейна, написала: «Його принижували безперервно, по-різному, майстерно і грубо, іновірці і одновірці, морально і психологічно, просто заздрісники і окупанти його батьківщини. Принижували за життя і потім... Забрали головне у його житті - колекцію, потім забрали життя».

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Наукова консультація та фотографії: Сергій Кравцов, доктор історії архітектури, старший науковий співробітник Центру єврейського мистецтва, Єврейський університет в Єрусалимі.

Редактор/перекладач: Іванна Проць
Торонтський університет