Наш голос: «Бабин Яр, як символ» - Віталій Нахманович

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі  каналу «Наш голос — українські корені» та я – Пітер Бейґер.

Сьогодні ми розглянемо символи та міфології. Коли конкуруючі розповіді знаходяться в історичному конфлікті, боротьба довкола символів стає запальною та емоційною.

Віталій Нахманович є українським істориком, який написав багато робіт щодо формування та маніпулювання національною свідомістю. Він був особливо проникливим в аналізі політичної свідомості.

Важливим внеском Нахмановича стало його есе до книги «Бабин Яр: історія і пам'ять», яка нещодавно вийшла друком до вшанування 75-х роковин трагедії.

Його есе під назвою «Бабин Яр: місце пам'яті у пошуках майбутнього» деталізує складні, іноді цинічні, дебати стосовно символів вшанування пам'яті в конфлікті щодо ландшафтного комплексу.

Нахманович вказує, що Бабин Яр провокує конфронтацію: «Совєтську добу визначало зіткнення між прагненням громадськості вшанувати пам'ять про єврейські жертви нацистів та коливанням влади, котра намагалась нав'язати штучну пам'ять про події».

Совєтська влада також «фізично» знищила сцену злочинів у Бабиному Яру. Нахманович нагадує нам про залиття Бабиного Яру пульпою з довколишніх цегельних заводів в 1950-ті роки. Це призвело до сумнозвісного зсуву в 1961-му році, коли пульпа прорвала хистку дамбу та зруйнувала житлові будинки міста Києва, вбиваючи багатьох людей.

У наступні десятиріччя через засипаний Бабин Яр було прокладено нові вулиці. Прилеглі кладовища – Єврейське, Православних християн, Караїмське та Магометанське – було закрито, зруйновано та значною мірою забудовано.

У 1976-му році Совєтською владою було зведено в Бабиному Яру , за словами Нахмановича: «помпезний та позбавлений смаку» пам'ятник, який був присвячений "Радянським громадянам, військовополоненим солдатам, а також й офіцерам Радянської Армії, які були розстріляні німецькими фашистами в Бабиному Яру». При цьому було знищено чотири з семи невеличких ярів, які залишалися на самій вершині Бабиного Яру.

Після проголошення незалежності України в 1991-му році, пам'ятники та їх символічні значення також стали більш незалежними. Були спільні вшанування пам’яті євреських жертв, як єврейською й українською громадськістю, так і лідерами держави. Пам'ятник «Менора»  був присвячений пам'яті єврейських жертв. Також там було зведено пам'ятний знак в'язням Сирецького концтабору.

З тих пір було створено додаткові монументи та пам'ятні знаки, присвячені іншим жертвам, таким як українським націоналістам, священникам православнихі церков, дітям та ромам.  Дебати ще досі тривають стосовно запропонованих нових пам'ятників.

Нахманович нагадує нам про необхідність звернутись до огляду різноманітних міфологій, щоб зрозуміти сенс триваючих баталій довкола пам’ятників у Бабиному Яру.

Одна міфологія вміщує те, що називається «Велика Вітчизняна війна» як подія, що була і залишається виправданням всієї історії совєтських часів. Ця совєтська міфологія приховувала не лише винятковий характер єврейських жертв, а й те, що слов'янські народи зазнали наймасштабшніших втрат.

Інша міфологія фокусується на героїчній та жертовній природі тих, хто воював у довгій та тривалій боротьбі за українську державність.

Проте, єврейська громада та світ поза межами України розглядають Бабин Яр виключно як символ Голокосту. Але для України – це символ багатьох трагедій, які відбувались під час нацистської окупації.

Для міста Києва, це також символ своєї довгої історії: до й після Другої світової війни. Ця історія включає в себе поховання жертв Голодомору 1930-х років і совєтського терору на кладовищах, прилеглих до яру, блюзнірського руйнування історичного некрополя, а також зсуву.

Нахманович наголошує, що відсутність в сучасній Україні спільної пам'яті про Другу світову війну та Голокост ускладнює пошук консенсусу певної загально прийнятої моделі та символіки Бабиного Яру.

Проте, він нагадує нам, що примирення української та єврейської національної пам'яті залежить насамперед від мудрості та бачення українців і євреїв у розбудові спільного майбутнього України, як держави.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі  каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.