Наш голос: Бруно Шульц
Альфред Шреєр, який пережив Голокост, музикант, учень письменника та художника Бруно Шульца, помер 25 квітня 2015 року. Він народився у Дрогобичі, Україна, 8 травня 1922 року. Шреєр провів більшу частину свого життя в цьому місті Західної України. «Наш Голос» готує випуск, присвячений життю Шреєра, якого любили й у його рідній Україні, й у Польщі. Тим часом, «Наш Голос» розповідає про життя Бруно Шульца, який свого часу був учителем Шреєра.
Дрогобич — місто у Львівській області в Україні, батьківщина Бруно Шульца — письменника, літературного критика, витонченого художника та викладача мистецтва.
Шульц народився у єврейській родині, його вважають одним із найвидатніших майстрів польської прози ХХ ст.. Він відвідував школу у Дрогобичі з 1902 по 1910 рік, згодом вступив до Львівської політехніки навчатися архітектури; 1917 року коротко вивчав архітектуру у Відні.
Шульцеві впливові колеги відмовили його від публікації перших оповідань. Утім, ситуація зазнала змін, коли кілька його листів до товариша потрапили до поля уваги відомої польської письменниці Зоф'ї Налковської. Листи являли детальний опис шульцевої самотності, життя його родини та співгромадян.
Налковська переконала Шульца, що листи слід опублікувати як коротку прозу. Вони побачили світ 1934 року під назвою «Цинамонових крамниць». (В англомовних країнах ця добірка відома за назвою «Вулиця Крокодилів».)
У подальшому він написав низку критичних нарисів для різних газет і коротких оповідань — для журналів. Через Другу світову війну велику частину його робіт було втрачено.
1939 року, після радянсько-німецького вторгнення до Польщі під час Другої світової війни, Дрогобич був окупований Радянським Союзом. Шульц працював над романом під назвою «Месія», але після його смерті не лишилося жодних слідів рукопису.
Як єврей Шульц мусив жити у дрогобицькому гетто. Однак, деякий час він перебував під протекцією Фелікса Ландау, офіцера нацистського гестапо, який був у захваті від малюнків художника. Протягом останніх тижнів свого життя Шульц малював фреску у дрогобицькому будинку Ландау. Невдовзі після завершення роботи, коли Шульц ішов додому через «арійський» квартал із буханцем хліба, його застрелив Карл Ґюнтер, інший офіцер гестапо.
Ґюнтер був суперником Ландау, який вбив ґюнтерового «власного єврея». Згодом шульцеву фреску було зафарбовано і забуто на тривалий час.
У лютому 2001 року Бенджамін Ґайслер, німецький документаліст, виявив фреску, створену Шульцем для Ландау. Польські реставратори розпочали копітку роботу з відновлення і повідомили Яд ва-Шему, ізраїльському меморіалу Голокосту, про свою знахідку. У травні того самого року представники Яд ва-Шему вирушили до Дрогобича, щоби вивчити фреску, та забрали до Єрусалима п'ять із її фрагментів. Це призвело до міжнародної правової суперечки й обурення громадськості у Польщі та в Україні, де Шульца надзвичайно люблять. 2008 року це питання було розв'язано: Ізраїль визнав твори власністю та культурного цінністю України, а український музей «Дрогобиччина» дав згоду позичити роботи Яд ва-Шему на довгий термін. Роботи було виставлялено на публічний огляд 2009 року.
У Дрогобичі можна побачити будинок, де жив Бруно Шульц. Неподалік від будинку Ландау та на місці, де Шульца було застрелено, встановлено меморіальні дошки.
Можна переглянути інші гарні фрески Шульца у місцевому Дрогобицькому мистецькому музеї. У Дрогобичі також регулярно проходить Міжнародний фестиваль ім. Бруно Шульца.
До наступного разу, шалом.
