Наш голос: Галич

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України». Це серія радіопередач на каналі «Наш голос — українські корені». Проект відбувається за підтримки організації «Українсько-єврейська зустріч», що базується у Торонто, Онтаріо. Рената Ганинець розповідає про Золочів. Запис передачі (англійською).

Добрий день!

Це Рената Ганинець у Науковому центрі іудаїки та єврейського мистецтва ім. Фаїни Петрякової у Львові, Україна.

Галич — історичне місто на річці Дністер у Західній Україні. Від назви міста походить назва історичної області та Галицько-Волинського князівства, столицею якого він був до початку XIV-го століття.

Сьогодні Галич — невелике містечко, що зберегло свою давню назву. Це також адміністративний центр Галицького району Івано-Франківської області.

У Галичі також є музей, присвячений караїмам, юдейській секті, яка мешкала у Східній Європі з часів Середньовіччя. Характерною рисою караїмського юдаїзму є буквальне слідування божественним заповідям, переданим Мойсею та записаним у письмовій Торі — доданий Усний Закон лишається осторонь. Караїми не приймають письмові зібрання усної традиції у Мішні чи Талмуді. Крім того, караїмізм визнає патрилінійне походження, на відміну від рабиністичного юдаїзму, який іде за матрилінійним походженням.

Свого часу до караїмів належало аж 40 відсотків світового єврейства, і суперечки між рабанітами та караїмськими ватажками не були рідкістю.

Достеменно невідомо, коли караїмська громада з'явилася у Галичі. За однією з легенд, сотні кримських караїмів було дозволено жити у Галичі відповідно до Угоди 1246 року між королем Данилом Галицьким і золотоординським Бату-ханом.

Згідно з першим точним історичним реєстром, 1578 року польський король Стефан Баторій дозволив караїмам зі Львова оселитися у Галичі та мати рівні права з місцевими жителями, включаючи значну єврейську громаду, що вже вкоренилася у місті.

Основним заняттям караїмів була торгівля. Перші караїмські родини осіли вздовж правого берега річки Дністер, поблизу пристані та кораблів із товарами.

Ця спільнота у Галичі ніколи не була великою. У XIX ст. багато галицьких караїмів подалися до Криму. У ХХ ст. громада була спустошена епідеміями тифу та холери, а також міграціями під час і після Другої світової війни. Сьогодні у Галичі є тільки два караїми.

На щастя, багату спадщину цієї унікальної спільноти було збережено та виставлено у Музеї караїмської історії та культури.

Музей було засновано 2004 року як підрозділ держзаповідника «Давній Галич». Він розташований недалеко від вулиці Караїмської, де колись рясніли ряди торговельних і ремісничих яток. Експонати займають три зали, вони репрезентують культурні та релігійні традиції, громадське й особисте життя караїмської громади Галича.

У першому залі можна побачити ритуальні предмети караїмів, релігійні книги та начиння караїмського храму, що має назву «кенаса». Наявна також гостьова книга для запису вражень. Перший запис у ній датовано 21 серпня 1926 року.

Другий зал присвячений історії караїмської громади у ХХ столітті. Експозиція тут представлена особистими речами та документами, пов'язаними з життям і обрядами галицьких караїмів.

Експозиція у третьому залі охоплює міграції караїмів у світі, їхню чисельність і спосіб життя.

Караїмські кенаси, по суті, не відрізняються від синагог, що належать до рабиністичного юдаїзму. Остання кенаса у Галичі була зруйнована Радами 1985 року. Караїмську кенасу, яку датують 1830 роком, було відбудовано, і наразі у ній розташовано суд.

Також у Галичі є караїмське кладовище, що налічує близько 200 могил, найдавніші з яких належать до XVIII ст..

У цьому чудовому музеї ви зможете зблизька поглянути на особливості побуту, традицій, релігійного та культурного життя таємничих галицьких караїмів.

Це Рената... До наступного разу, шалом!