Наш голос: Гаррі Ланґ та український Голодомор

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені» та я – Пітер Бейґер.

Сьогодні ми розпочнемо нашу розмову зі спогадів минулих подій.

«Вранішній Київ. Багато людей вже ходять по Хрещатику – головній вулиці столиці України, яка сьогодні названа іменем Воровского. Кожен тримає під пахвою буханець звичайного чорного хліба, і кожен, вибираючи з нього крихти, кидає до рота. Це стосується чоловіків, жінок та дітей: знову, і знову, і знову. Кожен має буханець простого чорного хліба під пахвою, під піджаком, під пальто. Звідти вони дістають: сухарі, сухарі, сухарі. Це все поширюється по всьому місту».

Це повідомлення подорожуючого, восени 1933-го року столицею України, натякає на катастрофу, що вразила країну в ті суворі роки брутального, штучного Голодомору. Цей рідкісний звіт надходить від одного з небагатьох журналістів західних країн, яким на той час було дозволено перетнути Україну.

Гаррі Ланґ працював редактором єврейської газети «Форвард», або «Форвертс», яка виходила друком мовою їдиш в Нью-Йорку. Саме тоді газета була найбільшим та найвпливовішим їдиш-мовним виданням у світі та найбільшим не англо-мовним виданням у Сполучених Штатах.

Ланґ зі своєю дружиною Лусі провів кілька тижнів вільно подорожуючи по всій території України, Білорусії та Росії. Вони були в змозі отримати дозвіл завдяки рекомендаційному листу від американського сенатора Вільяма E. Бора, який був провідним адвокатом щодо дипломатичного визнання Совєтського Союзу зі сторони Сполучених Штатів.

Ланґи мали досвід для того, щоб їх подорож увінчалась журналістським успіхом. Вони обоє народились у царській імперії: Гаррі – у Литві, а Люсі – у Києві. Обоє говорили на їдиш та російською мовами. Вони могли вільно розмовляти із совєтськими громадянами, не потребуючи перекладачів. Окрім цього, Лусі Ланґ мала родинні зв'язки у Києві з впливовими родичами, які брали участь у революції, вступили до Комуністичної партії, та піднялися до високопоставлених посадовців.

Найбільш захоплюючим є те, що Ланґи змогли здійснити свою подорож у більш ширшому контексті. Їх перша подорож у 1933-му році привела до Близького Сходу, включаючи Палестину, а потім до Західної Європи і, нарешті, до Совєтського Союзу.  Гаррі Ланґ порівнював збіднілий єврейський колгосп під Харковом із процвітаючим способом ведення господарства кибуців у Палестині.

Ланґ зазначив: «я відвідав єврейських сільських мешканців ряду країн. В центрі корпорації Палестинських сіл звучить найчудовіший спів ... їхня «колективізація» ніким не нав’язувалась».

На противагу цьому, Ланґ обурювався особливо щодо стану єврейського життя в суворих та примусових умовах совєтського колгоспу. Особливо Він був засмученим освітнім становищем й писав: «Чому насправді їх вчать в цих школах? Все, що пов'язано з єврейською інтелектуальністю, було знищено».

Проте трагедія українського села на початку 1930-х років виходить за рамки будь-яких недоліків в сільських школах. В одній з його екскурсій углиб сільської місцевості, Ланґ пише про всеоохоплюючу трагедію: «Поля й дороги підпорядковані солдатам ... Найгірше, однак, приходить пізніше. Їдучи від села до села ми натрапляли на «мертве село» ... Кілька десятків маленьких будинків, двері забиті, жодної живої душі всередині, жодної живої душі в садах та довколишніх полях,  мертві димоходи на дахах, мертві вікна».

Ланґ написав серію із тридцяти статей про совєтську частину своєї подорожі, опублікованих у газеті «Форвард» за період із листопада 1933-го до лютого 1934-го років. Його дружина Лусі включила деякі матеріали з поїздки до своєї автобіографічної повісті: «Чудове майбутнє», що вийшла друком у 1948-му році.

Статті Ланґа обурили про-совєтських читачів газети «Форвард» на той час, коли Сполучені Штати нарешті визнали Совєтський Союз й багато американців прагнули до покращення совєтсько-американських взаємин. Гаррі Ланґ був публічно приниженим. Його виключили з лав Соціалістичної партії, а також були спроби усунути його від газети, погрожуючи йому вбивством з політичних мотивів. Ланґ залишився в газеті «Форвард» до кінця своєї кар'єри, й помер у 1970-му році в Каліфорнії.

Нещодавно на веб-сайті www.academia.edu було опубліковано чотири статті Ланґа. Роман Сербин, історик та почесний професор російської й східноєвропейської історії Квебекського університету в Монреалі, уклав та відредагував тексти, перекладені з їдиш на англійську мову Мойше Долманом з Монреалю.

Болісні повідомлення Гаррі Ланґа про всеооплюючий Голодомор на Україні пропонують зворушливі почуття про майбутнє щодо Українсько-єврейської зустрічі. Він засвідчив у письмовій формі один із найжорстокіших моментів української історії:
«Селяни звикли прокидатись вранці, з кукуріканням півнів. О, як же вони звикли співати! Вони співатимуть на роботі – саме цього ви не почуєте зараз. Не кажучи вже, що українська пісня полів та степів, славилась на цілий світ.  Проте, зараз в Україні не чути пісень. На українських полях не лунає спів».

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.