Наш голос: Гусятин
Вас вітає програма «Єврейська спадщина України». Це серія радіопередач на каналі «Наш голос — українські корені». Проект відбувається за підтримки організації «Українсько-єврейська зустріч», що базується у Торонто, Онтаріо. Рената Ганинець розповідає про Гусятин — містечко у Тернопільській області. Запис передачі (англійською).
Гусятин — містечко у Тернопільській області, що на Західній Україні, розташоване на березі річки Збруч. Давніше, у XIX сторіччі, по цій річці проходив кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями, а пізніше, у міжвоєнний період ХХ сторіччя, — між Польською республікою та Радянським Союзом.
Єврейська община у Гусятині має 500-річну історію. Гусятин отримав статус міста 1559 року, і євреї були одними з перших, хто там поселився.
Попри те, що містечко було маленьким та незахищеним від антисемітських нападів, до кінця XIX сторіччя Гусятин був квітучим комерційним центром та одним із найважливіших центрів хасидизму у Галичині.
Гусятинська синагога — рідкісний приклад синагоги-фортеці XVI сторіччя, збудованої у стилі ренесансу. Синагога фортечного типу — це синагога, збудована таким чином, щоб витримати атаку та захистити життя людей, які знайшли у ній прихисток.
Синагогу було відбудовано після пожежі 1742 року. Єврейський письменник С. Анський описує гусятинську синагогу як «одну із наймиліших та найпрекрасніших у Галичині». Єврейсько-американський історик Омер Бартов вживає для опису синагогу епітет «вишукана».
Поділи Польщі у XVIII столітті перетворили Гусятин на прикордонне місто, таким чином зробивши його важливим торговим каналом між Австрією та Росією. Торговці приїздили з околиць, аби взяти участь у ярмарках, що проводилися в містечку.
У 1800-х роках у Гусятині почав поширюватися хасидизм. Приплив ревно віруючих сприяв розвитку місцевих комерційних підприємств із розміщення подорожніх, а також започаткуванню нових синагог, місць для ритуального занурення, лікарень і будинків для літніх. Інші нові види промисловості, власниками яких були євреї, включали завод авторучок, друкарні, торгівлю папером, з'явилися також лікарі, юристи й інші фахівці.
1890 року населення містечка становило 6 тис. мешканців, серед яких було 40,2 тис. євреїв.
«Золотий вік» Гусятина закінчився у ХХ сторіччі. Гусятин зазнав значних ушкоджень під час Першої Світової війни, а згодом, під час Другої Світової війни, був повністю знищений.
1914 року російська армія атакувала Австрію через Гусятин, спаливши понад 600 будівель. 1915 року євреям наказали покинути Гусятин. Тих, хто не хотів виконувати наказ, 1916 року було вислано до Києва.
Коли до влади прийшли більшовики, вони конфіскували майно підприємств, власниками яких були євреї. Центр хасидизму було закрито, а пошкоджену систему електричного освітлення не було відремонтовано. На 1921 рік кількість єврейського населення зменшилася на близько 90 відсотків і становила всього 368 осіб.
1941 року Гусятин був захоплений німецькою армією. Населення змушували займатися примусовою працею, конфісковували майно, розповсюджували антисемітську пропаганду та влаштовували провокації. У Гусятині було вбито 200 євреїв, а у березні 1942 року усі, хто лишився, були оточені нацистами та депортовані назавжди.
1964 року почався ремонт руїн синагоги. 1972 року у ній створили музей, але у 1990-х роках його закрили через брак фінансування. Наразі дах приміщення провалився, і будівля стоїть порожня.
Останнє відоме хасидське (садгорське) єврейське поховання у Гусятині відбулося 1940 року. Єврейське кладовище у Гусятині – необгороджене, незахищене та непозначене. Тепер це місце належить муніципалітету. Над ним розташовані парк, дитячий і спортивний майданчики. Межі цвинтаря зараз вужчі, ніж 1939 року через нові дороги та розташовані неподалік житла.
Цвинтар час від часу відвідують групи євреїв — туристів і паломників, а також місцеві жителі.
Сьогодні це кладовище, разом із небагатьма історичними документами і рідкісними спогадами, — це все, що лишилося від славного єврейського минулого Гусятина.
Переклад: Олеся Кравчук, журналіст, перекладач, Мір'ям Фейґа Бунімович, UJE
