Наш голос: Дубно

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України». Це серія радіопередач на каналі «Наш голос — українські корені». Проект відбувається за підтримки організації «Українсько-єврейська зустріч», що базується у Торонто, Онтаріо. Пітер Бейґер розповідає про Дубно. Запис передачі (англійською).

Місто Дубно розташоване у Рівненській області, Західна Україна. Воно стоїть на березі річки Іква. Населення міста на сьогодні становить близько 38 тис. людей.

Дубно вперше згадано у літописі 1099 року, але існує думка, що воно є ще старшим. У «Повісті врем'яних літ» монах Нестор згадує стародавні слов'янські племена, які називалися волинянами та жили у Дубні.

На початку XIV ст. місто було анексовано Польщею та стало королівським форпостом охорони східного кордону Польщі. Родиною Острозьких у Дубні був збудований славетний замок. У XV-XVI ст. його було перебудовано за останнім словом тогочасної техніки у фортецю, що була однією з найміцніших в області. Замок простояв до 1915 року, коли він був зруйнований у ході Першої світової війни.

1498 року Дубно отримало міські права, і до нього почали перебиралися багато іноземців, особливо євреїв і вірмен.

Єврейська громада Дубна вперше згадана у документах 1532 року у зв'язку з володінням великою рогатою худобою. Найстаріший напис на надгробному камені на єврейському кладовищі датовано 1581 роком.

Під час повстання Хмельницького 1648-49 рр., дубенський замок був ареною запеклих боїв. Деякі з них описані Миколою Гоголем у повісті «Тарас Бульба».

Більша частина з 2 тис. дубенських євреїв загинули у повстанні. Згідно з традицією, могили мучеників розташовані поблизу східної стіни великої синагоги, де був звичай оплакувати їх під час посту Тиша бе-Ав (9 число місяця ав за єврейським календарем).

Єврейська громада Дубна відродилася, і на початку XVIII ст. стала найбільшою на Волині.

1794 року велику синагогу було відновлено. Відтоді й до 1819 року три єврейські друкарні працювали у місті, поки не були закриті через пожежу.

Єврейське життя у місті продовжило процвітати. Станом на 1897 рік у Дубні проживало понад 7 тис. євреїв, що складало близько половини населення міста.

Основним джерелом прибутку єврейської громади була комерція. Більшість місцевих промислових і комерційних підприємств належали євреям. У місті були єврейський шпиталь, кілька єврейських шкіл, хасидські молитовні та інші установи.

У ХХ ст. поступ зненацька увірвався.

Під час Другої світової війни місто декілька разів переходило з рук у руки та зазнало значної шкоди. Мали місце крайні економічні труднощі, а також погроми між 1917 і 1919 рр..

У 1920-х роках єврейське економічне життя відродилося завдяки допомозі з Америки. Було відновлено місцеву комерцію, а також школи, дитячий будинок, дитячий садок, лікарню.

Та це тривало недовго.

1939 року Радянський Союз анексував Дубно, відповідно до горезвісного пакту Молотова-Ріббентропа. Радянська влада негайно ліквідувала єврейські громадські заклади, оголосила усі політичні партії поза законом, передала єврейські соціальні установи місцевому управлінню та дала дозвіл лиш на одну єврейську ініціативу — громадську кухню для біженців із Заходу. Всі єврейські економічні підприємства та будівлі було націоналізовано. Єврейських лідерів було арештовано.

Після того, у червні 1941 року, прийшли нацисти. Відступаючи, Ради знищили понад 500 в'язнів дубенської тюрми.

У липні 1941 року нацисти вбили 80 євреїв на місцевому кладовищі, а ще через місяць вони вбили 900. 1942 року нацисти влаштували у Дубно два гетто, вбивства продовжувалися. У період із травня по жовтень вони вбили понад 8 тис. євреїв.

Деяких євреїв було пощаджено та відправлено на примусові роботи, але вони не витримали нестерпних умов.

Нацистська окупація тривала до лютого 1944 року. Близько 300 євреїв вдалося пережити бійню. Напередодні вторгнення нацистів у Дубні проживало близько 12 тис. євреїв.

Після війни Дубно було віддано Радянській України.

14 червня 1993 року український уряд заснував Державний історико-культурний заповідник у Дубні, до якого увійшли кілька споруд XVIII і XIX ст., а також синагога.

У 1990-ті роки дещиця єврейських родин, які залишилися у місті, встановили меморіальні дошки у місцях масових розстрілів і домоглися статусу архітектурної пам'ятки для синагогальної споруди. Станом на 2000 рік у Дубні лишилося всього близько 10 євреїв.

Ви слухали програму «Єврейська спадщина України» на радіо «Наш голос — українські корені», яка виходить за підтримки організації «Українсько-єврейська зустріч» (Торонто, Канада).

Це Пітер Бейґер у Сан-Франциско. До наступного разу, шалом!

Переклад: Мір'ям-Фейґа Бунімович, UJE