Наш голос: Золочів

Містечко Золочів, що розташоване за 60 кілометрів на схід від Львова, було свого часу процвітаючим польсько-єврейсько-українським містом. Потім, його єврейська частина населення загинула під час Голокосту лише за три роки. Перша згадка про присутність євреїв у Золочеві належить до 1565-го року. Впродовж століть, Золочів був домівкою для багатьох ремісників, торговців та визначних рабинів. Вони проживали по всій території міста й сприяли його політичному, економічному та соціальному розвитку.

З початком Другої світової війни, до Золочева прибула велика кількість біженців із Західної Польщі. До того часу місто було окуповане совєтами, які депортували багатьох біженців до УРСР та залучили юнаків до лав червоної армії. На той період у Золочеві проживало близько десяти тисяч євреїв та ще десять тисяч поляків й українців.

Перед відступом совєтських військ у 1941-му році, НКВД та Сталінська таємна поліція розстріляла кілька сотень цивільних громадян та поховала їхні тіла у чотирьох масових могилах. Багато з них були українськими націоналістами, а також кілька євреїв та поляків. Після того, як нацисти окупували Золочів, вони звинуватили євреїв у вбивствах та погромах.

Лише всього за три дні було вбито більше трьох тисяч осіб, 2 000 з яких розстріляли перед Золочівським замком, місцем попереднього масового вбивства НКВД.

У грудні 1942-го року нацистами було створено гетто, в якому було поміщено біля   7 - 9 000 євреїв. До квітня 1943-го року більшість цих людей було вивезено за місто, розстріляно та поховано у масових могилах, багато з яких поховали заживо.

У серпні, 2 700 євреїв повантажили у вагони для худоби й відправили у табір смерті “Белжець”.  У листопаді почалась друга масова акція, де загинуло ще 2 500 інших осіб. Багато євреїв переховувалось, але їх зловили та розстріляли. 18 липня 1944-го року Червона армія звільнила Золочів. До закінчення війни, тут залишилось не більше 200 євреїв, які здебільшого негайно покидали Золочів.

У 2006-му році газета “New York Times” опублікувала статтю свідка, який був малою дитиною та вижив під час Голокосту, нагадавши про жахливий час.

“Ми вижили завдяки неймовірно сміливим зусиллям добрих людей. Мільйони довкола нас залишались пасивними, сотні тисяч співпрацювали з владою, але тисячі українців допомагали євреям вижити.

Серед них був Митрополит греко-католицької церкви Андрей Шептицький, його брат Климентій та хороший вчитель Микола Дюк, що переховував нас протягом 15-ти місяців на неосвітленому горищі, а потім у коморі в його сільському шкільному будинку”.

Автор статті привіз свою родину до Золочева, щоб нагадати ... пам’ятати жахіття минулого ... та вшанувати пам’ять єврейського життя, колись процвітаючого у Золочеві.

Хасидський цвинтар було започатковано у другій половині XVI-го сторіччя. Відомо, що останнє єврейське поховання відбулось тут у червні 1941-го року. Під час Другої світової війни цвинтар був варварськи знищеним, а Кам’яна синагога, збудована ще в 1724-му році, була повністю зруйнована.

Сьогодні ділянка цвинтаря знаходиться у власності міської ради. Там не видно надгробків та масових поховань. Межі кладовища значно скоротились, оскільки частина земель була призначена для комерційного та промислового використання.

У 1995-му році, завдяки групам єврейських громад зі всієї України та діаспори, було встановлено стіни та браму. Тепер тут іноді організовують індивідуальні тури та зупиняються окремі єврейські відвідувачі

Зусиллями лідерів єврейської та української громад, 23 липня 2006-го року відбулось урочисте відкриття пам’ятників в знак вшанування 14 000 євреїв Золочева, які загинули під час Голокосту. До них належить пам’ятник на Золочівському цвинтарі та меморіальна табличка Золочівського замку. Також відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої вшануванню пам’яті жертвам НКВС, вбитих до вторгнення нацистів.

Не зважаючи на жахіття своєї недавньої історії, Золочів є чудовим містом. Буль ласка, приходьте, згадуйте та вшановуйте пам’ять про те, що колись тут відбувалось, а також про наші сподівання кращого майбутнього.

З Вами була Рената Ганинець,Науковий центр юдаїки та Єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової.
Львів, Україна

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Переклад: Іванна Проць
Торонтський Університет

Фото:  Ruth Elen Gruber (Рут Еллен Ґрубер)