Наш голос: Літературний центр ім. Аґнона

Вас вітає програма «Єврейська спадщина України» на радіо «Наш голос. Українські корені». Я — Пітер Бейґер.

Сьогодні ми поговоримо про периферію та центр, провінційну та світову культуру, про літературну спадщину, що її було втрачено, забуто, але віднайдено знову, тож уявлення про неї докорінно змінилося. Бучач — чарівне місто, де мешкає приблизно 12 тисяч жителів. Він розташований у Західній Україні на березі річки, серед мальовничих лісів південної Тернопільщини. Як і у багатьох невеликих містечках, повітря тут просотане атмосферою безтурботності. Багато жителів можуть бути не в курсі всіх аспектів місцевої історико-культурної спадщини.

Нещодавно у Бучачі з’явилася нова культурна ініціатива — Літературний центр ім. Аґнона, який займається дослідженням цієї спадщини. Енергійна молода арт-активістка Мар'яна Максим'як вирішила повернути Бучачу важливий аспект літературної ідентичності.

«Я — Мар'яна Максим'як. Я з міста Бучач. Я започаткувала новий проект, художній проект про літературу. Він називається Літературний центр ім. Аґнона. Це новий проект в Україні, і він з’явився у маленькому містечку. Але це містечко — батьківщина лауреата Нобелівської премії Шмуеля Йосефа Аґнона. Він народився у Бучачі та помер в Ізраїлі. Це дуже відомий письменник, і ми хочемо реалізувати проект пам'яті, проект про спадщину».

Вона організувала щотижневі заходи у неформальному художньому просторі, який приваблює все ширшу місцеву аудиторію. Ці культурні ініціативи — все ще рідкість у невеликих містах України. Мар'яна Максим'як взялася за відновлення зв'язку між сучасним Бучачем та літературною легендою.

Хто такий Аґнон? По-перше, трохи історії. За часів імперії Габсбургів Бучач став важливим повітовим центром, до 1914 року євреї складали більшу частину його населення. Місто було зруйновано під час Першої світової війни, але значне число єврейських жителів проживало у ньому до 1940-х.

Кілька видатних євреїв походять із Бучача, і серед них — відомий ізраїльський письменник і лауреат Нобелівської премії Шмуель Йосеф Аґнон. Він народився 1888 року, був вихований у змішаній культурній атмосфері. У нього вдома говорили на їдиш, Біблію і Талмуд він вивчав на івриті. Аґнон писав вірші на їдиш та івриті ще у дитинстві; публікувати їх почали, коли він був уже юнаком. У той час він став писати оповідання та романи, спочатку — на їдиш. У цих текстах докладно описано світ містечка, котрий Аґнон знав замолоду, та традиційний спосіб життя, якому судилося урватися.

Аґнон покинув Бучач 1907 року й емігрував до Палестини. Там він ступив на шлях більш світського життя, став прихильником сіонізму, писав на івриті. Проте Бучач і Галичина посідали особливе місце у його літературній роботі до кінця життя.

Свідченням цього є його роман «Гість на ніч», оцінений Нобелівським комітетом як найбільше здобуття письменника. Роман ґрунтується на досвіді Аґнона із Бучача 1930 року. Письменника глибоко вразила атмосфера тривоги у єврейській громаді міста — наслідок спустошливої війни, війни, яку затьмарять пізніші події.

Роман вийшов у вересні 1939 року, того самого місяця, коли нацистська Німеччина вторглася до Польщі, — як оприявнення моторошного передчуття прийдешніх катаклізмів.

1966 року Аґнона було удостоєно Нобелівської премії у галузі літератури. Академія була вражена «його глибоко характерним мистецтвом оповідання з мотивами з життя єврейського народу». Аґнон був першим письменником, що писав на івриті та отримав цю нагороду.

Мар'яна Максим'як відзначає, що у сучасному Бучачі «війни, забуті постаті, неіснуючі вулиці — все це триває довкола нас, навіть якщо від цього майже нічого й не лишилося».

Метою центру, каже вона, «є повернути пам'ять про Аґнона на літературну мапу України. У наших планах — проекти з перекладу українською, інші літературні заходи та презентації».

Діяльність Максим'як потроху набирає ширшого резонансу. Містечко Бучач і Центр ім. Аґнона нещодавно було включено до міжнародної програми «Шляхами штетлів», запущеної у Польщі.

Гілель Зайдман, бучацький шанувальник Аґнона, назвав письменника «архіваріусом від літератури знищеної цивілізації галицьких євреїв, їхніх традицій і творчості, обрамлених непорушеним благочестям і простою вірою».

У своїй промові з нагоди отримання Нобелівської премії Аґнон зауважив: «Мені було п'ять років, коли я написав свій перший вірш. Пізніше я написав іще багато віршів, але від жодного з них анічогісінько не лишилося. Будинок мого батька, де я лишив кімнату, повну творів, було спалено у ході Першої світової війни, і разом з ним згоріло все, що там зберігалося».

Це була програма «Єврейська спадщина України» на радіо «Наш голос. Українські корені». Я — Пітер Бейґер із Сан-Франциско. До наступної зустрічі, шалом!

Прослухати запис передачі (англійською) можна тут.

Переклад: Мір'ям-Фейґа Бунімович, перекладач