Наш голос: Хана Рахель – Людмирська Діва

В Україні дев'ятнадцятого століття хасидизм охоплював територію єврейської релігійної діяльності від Києва та Чорнобиля до центральної Європи; єврейські сім’ї надихали своїх хлопчиків служінню царю, а єврейська дівчинка стала контроверсійним, проте харизматичним єврейським лідером.

Хана Рахель, народилась в родині Вербермахер, й була єдиною незалежною жінкою-равина [ред. - жінкою-цадик] впродовж трьохсот-річної історії хасидизму.

Відома як «Людмирська Діва», її жартома називали другою найвідомішою дівою в єврейській історії. Але для людей за її часів, і навіть згодом – після її смерті, Хана Рахель не була видумкою.

Вона кинула виклик жорстким соціальним та релігійним устроям свого часу. Її керівництво було заснованим не на династичній владі, а на первісній харизмі хасидської традиції. Окрім цього, вона не просила грошей чи сприяння для її зросту.

Насправді, мало що відомо про Ханну Рахель. Зі всіх її вчень, записано лише чотири, та й особисто про себе вона зовсім нічого не написала. Перше наукове дослідження про її життя було опубліковане у 1909-му році, близько тридцяти років після її смерті. Та навіть ця публікація опиралась на аґіоґрафію – шанування святих через народні казки та легенди. Чимала поетична вільність була покладена в основу її белетризованого життя. Вона є об’єктом чотирьох романів, двох п'єс, та є головним героєм роману Ісаака Б. Зінґера «Шоша», а також персонажем найвідомішої п'єси Ан-ського – «Діббук».

У 2003 році нарешті було опубліковано остаточне наукове дослідження щодо біографії її життя, яку написав Натаніель Дойч, професор літератури та історії Університету Каліфорнії, Санта-Крус.

Хана Рахель Вербермахер народилась близько 1806-го року в єврейському містечку Володимирі-Волинському, яке також називалось Людмир – одне із найстаріших поселень в Україні, яке на той час було розташоване на межі кордону та входило до складу Російської імперії.

Людмир також є одним із найбільш ранніх єврейських поселень в Україні. У 1171-му році євреї вперше з'явилися та облаштувалися в Людмирі.  До 1786-го року місто було вже важливим хасидським центром.

Хана Рахель була єдиною дитиною багатих купців, які були благочестивими хасидськими євреями. На відміну від інших дітей, вона хотіла більше вчитись, аніж   бавитись, і просила, щоб її навчали Тору. Не дивлячись на збентеженість свого батька, вона стала видатним студентом та надзвичайно обдарованою дитиною.

Вважається, що вона отримала своє релігійне покликання у віці дванадцяти років, коли знепритомніла, відвідуючи могилу своєї матері. Вона продовжувала набувати популярності науковця та святої жінки, здатної творити чудеса.

Їй було дев'ятнадцять років, коли помер її батько й вона успадкувала його статок. Хана Рахель побудувала будинок навчання, який згодом став молитовним домом та місцем навчання, де вона давала уроки й благословення. Її послідовниками були в основному жінки та ремісники ... прості євреї.

Хана Рахель не прагнула стати жінкою-равином й ніколи не намагалась зазіхнути або кинути виклик лідерам чоловічої статі. Вона просто любила Тору та свою віру. Вона розподіляла свою мудрість, залишаючись при цьому на самоті, що на той час  було звичайною практикою серед аскетичних цадиків. Вона одягалась скромно, як було прийнято для єврейських жінок.

Але вона робила справи– як того часу, так й до цих пір – не зроблені хасидськими жінками. Крім того, на відміну від інших святих хасидських жінок, вона не була прив'язана до чоловіка.

Так що це було лише питанням часу, перш ніж її діяльність викликала фурор.

Те, що жінка взяла на себе чоловічу роль, було неприємним для чоловіків-лідерів, які вважали її тіло лише посудиною для душі чоловічої статі.

Крім того, була професійна заздрість. Одна історія розповідає про чоловіка-равина, якого підтримували заможні жителі Любліна, який був засмучений тим, що більшість бідніших людей покинули його, щоб слідувати за Ханою Рахель. Наприкінці свого двадцяти-річчя, Хана піддалась невпинному тиску, щоб одружитись. На наступний день, з невідомих причин, вона розпустила шлюб, й протягом наступних трьох десятиліть зникла з очей громадськості.

У 1860-му році вона переїхала до Єрусалиму в Османську Палестину, та знову утвердилася, як свята жінка. Її невелика група послідовників, до яких входили й арабські жінки, приходили на Шаббат після обіду, щоб почути її трактування Тори. Часто вона супроводжувала групи жінок на Рош Ходеш до могили праматері Рахель – для молитов. Вона померла у відносній невідомості приблизно у 1888-му році.

У 2004 році на 22-му Таммуза, або 11 червня, на Оливній горі відбулось відкриття пам'ятного каменю, щоб ідентифікувати могилу Хани Рахель Вербермахер, яку нещодавно віднайшов ​​Натаніель Дойч.

В часи Хани Рахель, наймення «діва» було зневажливим епітетом, нав'язаним їй недоброзичливцями. В деякій мірі, тавро залишилось.

У 2014 році в місті Єрусалимі вирішили назвати вулицю імені Людмирської Діви, на честь Хани Рахель Вербермахер. Ортодоксальні євреї були обурені. Замість слова «дівиця», яке мовою їдиш застосовували для вуличної назви у перекладі слова «діва» – було табу для ортодоксальних євреїв, щоб використовувати в громадських місцях. Компроміс було знайдено, проте назву вулиці ще не присвоєно.

Серед неортодоксальних євреїв, її кличка не була проблемою. Деякі вважають її першою хасидською феміністкою, й вона навіть стала культовою фігурою для євреїв ЛГБТ, які перейняли схожість з її незвичайною позицією в суспільстві на той час.

Хана Рахель є складною рольовою моделлю 21-го століття. Вона була лідером жінок, та завдяки її незалежним статкам – не була в тіні чоловічої постаті. Вона кинула виклик соціальним нормам свого часу, але залишалася в межах благочестя.

До цього дня, грішна поведінка Хани Рахель, яка піддала сумніву традиційні єврейські погляди щодо статі та сексуальності, продовжує заохочувати до дискусій, а іноді й до цензури в єврейській громаді.

Що стосується українців, легенда свідчить, що люди в Україні, у тому числі й неєвреї, оплакували її втрату після того, як вона відійішла – і ще довго після її смерті.

З вами був  Пітер Бейґер із Сан-Франциско та програма «Єврейська спадщина України» на радіопередачі  каналу «Наш голос — українські корені».

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (англ. скорочено – UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх транcляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.