Наш Голос: Ханука 2014

"Ханука цього року починається 16 грудня і триватиме до 24 грудня. Слухайте оригінальний англомовний репортаж про це свято Полетт МакКуорі, ведучої «Нашого голосу»..."

Ханука — це радісне свято, яке щороку відзначають євреї по всьому світу, запалюючи ґноти в оливковій олії чи свічки на підсвічнику, що івритом називається ханукія.

Традиційні ханукальні частування — це «латкес», оладки з тертої картоплі (по-українськи — деруни чи пляцки), і суфґанійот — пончики чи пампушки з варенням. Є традиція дарувати дітям хануке ґелт — дрібні гроші, а віднедавна — й подарунки, також малі грають у дрейдл (ханукальна гра із дзиґою).

А ось у Північній Америці Ханука як символ єврейської самосвідомості стала майже рівною за значенням до Песаха — свята виходу євреїв з єгипетського рабства. Також через календарну близькість до Різдва у цій частині світу Ханука увібрала у себе декілька різдвяних звичаїв, зокрема, щедрі подарунки та святкові вечірки. Протягом святкових вечорів запалені ханукії стоять на підвіконні чи під дверима єврейських будинків, а поряд майорять різдвяні ліхтарики сусідів.

В Україні за радянських часів не можна було вільно дотримуватися приписів юдаїзму. Тож і купити ханукію було неможливо. Не було можливості й побачити її у музеях, оскільки ханукія вважалася забороненим релігійним атрибутом. Тим не менше, традиції дотримувалися підпільно. Навіть єврейські полонені у концтаборах і радянських в'язницях намагалися знайти вихід зі становища, аби виконати заповідь. Якщо їм не вдавалося знайти свічок чи хоч якусь посудину, щоби запалити в ній олію, ханукію робили з видовбаних половинок картоплі та соняшникової олії, а ґноти — з бавовни.

Хануку називають Святом відданості, а також Святом світла, оскільки вона знаменує перемогу Маккавеїв над сирійцями 165 р. до н. е. Сирійські загарбники хотіли, щоб євреї відмовилися від свого Бога і навернулися до ідолопоклонства.

Ханука також нагадує про освячення святого єрусалимського Храму, що був осквернений сирійцями, які, серед іншого, звели у храмі статую Зевса.

Невід'ємною частиною храмового служіння була постійна підтримка вогню у золотому семисвічнику — менорі. Для цього підходила тільки найякісніша оливкова олія, приготована священниками у ритуальній чистоті.

Традиція оповідає, що коли Храм знову був у єврейських руках, там знайшли лише одну маленьку посудину з освяченою олією, якої могло вистачити лише на один день. Олію негайно запалили, та дивним чином її вистачило на вісім днів, поки не приготували нову. Єврейські мудреці постановили святкувати Хануку саме стільки днів, аби нагадати про це чудо та про перемогу пригнічених над ворожою елліністичною імперією.

Сьогодні, як і колись, основна подія свята — це запалювання ханукії. Щовечора протягом Хануки єврейська родина збирається докупи, щоби разом запалити святковий світильник у пам'ять про храмове чудо. Починають з однієї свічки та щовечора додають на одну більше, тож останньої ночі свята горять вісім свічок. Кожна свічка має свій особливий сенс:

Першого вечора: свічка за свободу

Другого вечора: свічка за терпимість

Третього вечора: свічка за мир

Четвертого вечора: свічка за мужність

П'ятого вечора: свічка за знання

Шостого вечора: свічка за благодійність

Сьомого вечора: свічка за відповідальність

Восьмого вечора: свічка за зв'язок часів

Сьогодні євреї в Україні відзначають Хануку без будь-яких перешкод. Зібрання єврейської громади під час Хануки демонструють торжество глибокої віри у Всевишнього над тоталітаризмом, як і під час першої Хануки, коли відданість правді перемогла над ідолопоклонством і гнобленням.

Цієї Хануки, як і завжди, євреї бажають один одному благословення, світла та миру в усіх оселях і миру в усьому світі.

Слухайте програму (англійською) тут.

Шалом.