Присутність євреїв на українських землях сягає корінням у давнину, і що вони були повноправними громадянами з восьмого століття у Хозарській імперії до тринадцятого століття у Галицько-Волинському князівстві?

Присутність євреїв на території України сягає корінням у глибоку давнину. Вперше на українських теренах оселилися елінізовані грецькомовні євреї — у першому столітті до нашої ери вони осіли у Пантікапеї (сучасна Керч) у Криму.

Археологічні знахідки свідчать про наявність євреїв у Херсонесі у першому столітті нашої ери та про існування облаштованої єврейської громади наприкінці четвертого-початку п’ятого століття.

На початку тридцятих років сьомого століття чисельність євреїв збільшилася з приходом візантійських євреїв, які рятувалися від насильницького навернення з тих районів Криму, які межували з Візантією. Хозарська імперія у восьмому столітті була першою державою на території України, яка надала євреям громадянські права. У тринадцятому столітті Данило, князь Галицький і перший король Русі, запросив вірменів, німців, євреїв і поляків оселитися у своїх володіннях, зокрема у містах, де використання їхніх виробничих і комерційних навичок сприяло б процвітанню. Завдяки цьому західноукраїнське місто Львів, розташоване на перехресті кількох важливих торговельних шляхів, посіло значущу позицію у міжнародній торгівлі.