Проект «Спільного історичного наративу» Канадійського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч»

Концепція

У той час, як Канадійський благодійний фонд «Українсько-єврейська зустріч» (надалі – UJE), перш за все, не прагне бути науковим доробком,  важливе значення надається розробці «Спільного історичного наративу», основою якого є авторитетна наука. Цей спільний наратив являє собою форму єдиного тексту, який схвалили поважні та визнані науковці, ґрунтуючись на історичних свідченнях – текст розглядався у контексті розуміння нюансів українсько-єврейських взаємин та впливу один на одного  протягом століть, як у звичайні часи, так й у кризові моменти.

Ця мета поєднується із місією фонду UJE для глибшого розуміння широти, труднощів та розмаїття українсько-єврейських взаємин як на батьківщині, так й у діаспорі; переглянути вкорінені стереотипи та забезпечити надійну базу для створення сучасних ідентичностей на ґрунті автентичного зв’язку з минулим; а також сприяти взаємному визнанні та співчуттю між двома народами на основі їх історичного досвіду.

Специфічною метою в розробці наративу є наступне:

• базується на авторитетних джерелах, у тому числі на ґрунтовних дослідженнях та працях, що проводились в Україні, Ізраїлі, Північній Америці й у інших країнах протягом останніх двох десятиріч;

• розглядає українсько-єврейські взаємини не окремо один від одного або в межах вузького проміжку часу, а в широкому контексті  історії східної та центральної Європи, культури й політики, враховуючи діапазон взаємодії в умовах  послідовно змінюваних режимів у різних регіонах протягом століть, у тому числі й у стосунках із іншими народностями;

• доносить міфи, стереотипи й можливі спотворення у різних національних історіографіях й народних культурах, та у той же час сприяє розумінню тих обставин, що спонукали до поширення цих міфів, стереотипів та деформацій;

• надає різнобічний перелік того, що підвищує розуміння не лише минулого, а й внесок у сьогодення, у тому числі уможливлює нові інтерпритації,  перспективи й сучасне трактування історії в громадській сфері України, Ізраїлю та в інших країнах.

Нашою метою не є наратив в результаті переговорів, який пропонує компроміс щодо історичних свідчень. Перш за все, наша ціль – це дотримання високих стандартів навчання, одночасно трактуючи взаємини на основі чуйного та комплексного підходу, тобто створення простору у якому люди та спільноти, які ідентифікують себе на основі національних, етнічних або інших ознак, зможуть побачити, що їхню точку зору враховують й інші, а також, що їхній досвід та сподівання визнають й належним чином почують.

Круглі столи, проведені завдяки UJE на даний час

У 2009 році фонд UJE ініціював серію круглих столів за участі провідних вчених/експертів з усього світу, тематика яких пов’язана із вирішенням ключових питань стосовно загальної історії українців та євреїв. На кожній зустрічі круглих столів приймало участь близько тридцяти учасників, які представляли різний спектр точок зору.

Зосередженя цих круглих столів  було сфокусоване на невирішених та суперечливих питаннях в історії, концентруючись в шанобливій манері на інформативний діалог. У той же час, були й здійснюються особливі зусилля для того, щоб не випустити з уваги періоди мирного співіснування.

На даний час, у дискусіях за круглим столом приймало участь більше ста експертів/вчених, для опрацювання історії з початку шіснадцятого століття до закінчення Другої світової війни.

Перше засідання круглого столу (яке відбулось у червні 2009 року в палаці Леопольдскрон у Зальцбурзі ), розглянуло питання стосовно українсько-єврейських взаємин у Польсько-Литовській державі, з часів правління Австро-Угорської імперії та Царської Росії аж до Першої світової війни. Друга зустріч круглого столу (яка проходила в грудні 2009 року в Дітчлей парку Великобританії) була зосереджена на революційній епосі та міжвоєнному періоді, у тому числі й часів погромів громадянської війни, Голодомору/Українського Голокосту та Великого терору 1930-х років. Слідом,  у жовтні 2010 року в Єрусалимі, відбулась конференція у співпраці з Музеєм Ізраїлю та Єврейським університетом, де було зосереджено увагу на культурних вимірах фонду «Українсько-єврейської зустрічі» (стосовно музики, мистецтва, архітектури, фольклору та мовознавства). Наступний круглий стіл (що відбувся у червні 2011 року в Потсдамському палаці Цеціліенхоф у співпраці з Фондом  Конрада Аденауера в Берліні), співпав із 70-ми роковинами німецького вторгнення до Совєтського Союзу та розглядав питання щодо досвіду Другої світової війни й Голокосту на території України. Більш детальний виклад вищевказаних круглих столів та конференцій, а також програми та інформацію про учасників, можна ознайомитись тут.

Плануються окремі круглі столи, основна увага яких буде зосереджена на питаннях повоєнного совєтського періоду, часам проголошення незалежності України та сучасній політиці історії та пам’яті.

Перебіг проекту «Спільного історичного наративу»

Сесії круглого столу розпочинаються із короткого знайомства або огляду набутих знань й викладом ключових проблем та перспектив, пов’язаних із конкретною тематикою. Потім записується та розшифровується наукове подання учасників, що задіяні в обговоренні теми. «Запис обговорення» або про-форма тематичного резюме, разом із атрибутуванням готується та перевіряється учасниками круглого столу. Наступна фаза містить в собі складання наративу на основі записів обговорень, доповнених за змістом згідно відповідних авторитетних матеріалів. Тоді проект наративу розглядається учасниками круглого столу, за допомогою широкої мережі експертів/вчених (у тому числі й консультативної вченої ради UJE) в процесі, що прагне бути чітким, прозорим та дієвим.

Якщо ж деякі аспекти наративу залишаються невирішеними чи спірними, всі застереження та інші думки є повністю записані у тексті спільного наративу. Мета полягає в тому, щоб зробити сумнівні питання більш характерними та відповдними у виявленні проблем, що потребують додаткових досліджень та шляхи вивчення щодо сприяння такого роду пошуку.

Мережа вчених/фахівців, задіяних у розробці спільного історичного наративу, зросла майже до двохсот членів. До них належать як почесні відомі вчені, так й видатні молоді науковці. Основним критерієм була і є глибока повага авторитетних фахівців щодо обговорення конкретних питань. З метою розширення впливу поза межами наукового співтовариства, до участі в обговореннях було запрошено вибіркову групу спостерігачів, у тому числі й громадських лідерів, представників інтеліґенції, політичних діячів та працівників засобів масової інформації.

Місця зустрічей обрано для резонансу, дотичного до обговорюваних питань, й для створення сприятливої атмосфери для міркування та вільних дискусій, зміцнюючи довіру між учасниками, а також надихаючи їх до подальшої співпраці по закінченню зустрічі. Також додає значної вагомості (у порівнянні до загальноприйнятих конференцій) й сприяння у заохоченні до формування мережі вчених, ідеї яких є прихильними до мети проекту спільного історичного наративу, розширюючи  можливості для сприяння наукових досліджень у прогалинах знань, виявлених під час обговорень, а також для поширення цих результатів.

Результат діяльності

Передбачається, що результатом діяльності «Спільного історичного наративу», служитиме основа для створення цілої низки ресурсів, у тому числі й веб-сторінок, мультимедійних виставок, навчальних матеріалів та кінофільмів. Також буде приділено увагу адаптації цього у якості посібників на університетському рівні.

Труднощі

Розробка спільного історичного наративу UJE призводить до цілої низки труднощів, зокрема:

• Визнання та усунення прогалин щодо «одержання мудрості» часто не враховується, що характеризує описовий внесок історичного розуміння наративу як українських, так і єврейських громад, або ж за порадою третьої сторони. Ми мусимо уважно слідкувати, наприклад, за антисемістською пропагандою, що поширювалась за часів царської Росії, за нацистською пропагандою воєнних часів (мотивація «Жидокомуна»); або ж мотивація Совєтської Великої Вітчизняної війни, що супроводжувалась придушенням пам’яті щодо совєтських злочинів, не згадуючи про особливе знищення євреїв під час Голокосту.

• Протидіяти тенденції істориків, що тримають кривду, заподіяну власній або іншій етно-групі. Суттєвою відповіддю є необхідність усунення поза межі «конкуруючу жертовність» та оцінення діапазону відповідей на кризи й насильства, що відбувались в Україні та інших містах, починаючи від пасивності, безпорадності й байдужості – до примусу, не безпосередній чи активній участі у злочинах, до солідарності з пригнобленими, які ризикуючи, активно рятували життя інших людей.  Основним принципом є приділяти увагу доказам та уникати колективної відповідальності.

• Визнавати у більш ширшому контексті важливість прийняття рішень, беручи до уваги важливу роль провідних особистостей й інших країн, таких як: австрійці, німці, поляки, росіяни, румуни та угорці; вплив інших сил на регіональному та глобальному рівнях, що формували українсько-єврейські взаємини протягом тривалого історичного періоду та в сучасні часи.

Євреї та українці двадцятого століття перенесли невимовні страждання та грубі порушення їхніх людських прав, вносячи потужний емоційний вимір до історичного наративу обидвох громад. Проект «Спільний історичний наратив» має на меті дати змогу обидвом громадам сприймати українсько-єврейську зустріч у всіх  її аспекта, в контексті двох історичних народів, що живуть пліч-о-пліч протягом багатьох століть, навіть існуючи під тиском різного роду імперських правлінь, обидві громади, як з боку зовнішніх впливових сил, так й зі сторони своєї стійкості, обізнаності про власне коріння та завдяки збереженню пам’яті історичного минулого своїх народів.