Роздуми щодо книги «Євреї та українці: тисячоліття існування»

Три роки тому, професор Павло Роберт Маґочій – завідувач кафедрою українознавчих студій Торонтського університету (Канада), розпочав роботу над книгою про українсько-єврейські взаємини у співпраці з Йохананом-Петровським Штерном – професором юдаїки та єврейської історії Північно-Західного університету в Чикаго (США). Результатом цієї співпраці стало видання: «Євреї та українці: тисячоліття співіснування», яке вийшло друком українською та англійською мовами. Друге україномовне видання було щойно опубліковане в Україні, а друк нової англомовної версії очікується вже цієї осені.

Книжка «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» вийшла друком за підтримки гранту ініціативи «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) та уряду Канади, а також отримала спеціальну нагороду на Львівському міжнародному книжковому форумі 2016-го року.

З моменту появи видання у 2016-му році, професор Маґочій інтенсивно подорожував з метою пропагувати книгу та розповідати про важливі аспекти українсько-єврейського наративу. Вже на початку травня цього року професор відвідає Лондон та Стокгольм, а у червні – ряд українських міст. Нещодавно професор Маґочій мав зустріч із UJE щоб обговорити про вагомість даної книги, про його досвід та знання, які він здобув під час написання, а також про його думки стосовно реакції читачів в глобальному масштабі.

Чому UJE вирішив підтримати цей проект?

Ініціатива «Українсько-єврейська зустріч» є відносно молодою неприбутковою організацією, хоча, враховуючи різноманітну кількість заходів які були здійснені нею, можна так й не вважати. Її основне призначення – інформувати широку громадськість про Україну та зокрема, про дві, серед багатьох інших, громади, що мешкали на території України, тобто про етнічних українців та євреїв. Метою UJE є донесення інформації довкола світу про ці два народи та їх взаємини. Завдяки таким знанням ми сподіваємось, що почнемо долати деякі стереотипи, невірні уявлення та непорозуміння, що виникали між представниками цих двох народів, а також в цілому розуміння громадськості щодо України.

Яким чином ця книга відрізняється від інших публікацій про українсько-єврейські взаємини?

Книга «Євреї та українці: ...» багато в чому суттєво відрізняється від інших видань за цією або суміжними тематиками, які попередньо вийшли друком на різних мовах.  Більшість книжок стосується не лише євреїв в Україні чи на українських землях, але здебільшого їх увага переважно зосереджена на конкретному періоді чи одній проблематиці. І як правило, цей конкретний період або проблематика стосуються однієї досить трагічної або ж негативної події, пов’язаної з історією цієї громади – євреїв на території України.  Це може бути про Голокост під час Другої світової війни або про погроми наприкінці Першої світової війни. Безумовно, є багато публікацій про еру Хмельницького. Проте знову ж таки, вони описують тільки євреїв та зосереджують увагу лише на одному конкретному періоді.

Назва книжки «Євреї та українці: тисячоліття співіснування» говорить сама за себе.  Це дуже конкретна розповідь про євреїв та етнічних українців, двох найбільш чисельних громад серед інших народів України, що не зосереджує увагу на конкретному періоді чи присвячена єдиній тематиці.

Чому вибрано такий підхід?

Більшість існуючих досліджень, що стосуються євреїв, носять історичних характер. Перш за все «Євреї та українці: ...» - це розгляд щодо обговорення періоду від доісторичних часів до наших днів про євреїв та етнічних українців на території України. Це тривалий огляд періоду на протязі тисячі років. Звідси й назва: «Євреї та українці: тисячоліття співіснування».

З іншого боку, ця книжка не є історичним оглядом цих сторіч, зате містить те, що ми називаємо тематичним підходом. У книзі дванадцять розділів, кожен з яких зосереджений на іншому аспекті життя євреїв та етнічних українців на території України.

Розділ про географію відкриває розуміння фізичного простору, в якому співіснували ці дві громади і як цей фізичний простір вплинув на їхні взаємини та безумовно, на їхню еволюцію, відповідно. Книга містить великий розділ з історії, плюс розділи щодо економічних відносин, традиційної культури, мови, літератури, музики, мистецтва (як живопису так і скульптури), а також специфіку еволюції діяльності в діаспорі. У кожному з цих тематичних розділів можна дізнатись про музику євреїв та етнічних українців, а також про те, як Україна надихала світових композиторів.

По суті, у цьому посібнику є доступ до загальних знань про етнічних українців та про євреїв. Унікальність книги полягає у пропозиції пізнання про кожен з цих народів, а також про різні аспекти української культури та історії, що зазвичай, не містяться в одній книзі.

Ваші попередні видання відомі своїми унікальними мапами та яскравими ілюстраціями. Чи є ця праця іншою?

Щоб покращити якість видання, книга містить понад 335 ілюстрацій та 24 мапи у повноколірному друці, які стосуються не лише історичного розвитку та географічного положення. Тут є унікальна мапа, в якій показано поширення діалектів мови їдиш та діалектів української мови, що раніше ніколи не було зображено. Мапа відображає місцерозташування діаспори, здебільшого етнічних українців та євреїв Північної Америки. Подача книги слугує для ознайомлення та для легкого читання, але є висококласною.

На початку книги у вас є таблиця, що окреслює деякі стереотипи, які євреї та українці мають один стосовно одного. Чому ви вирішили, що це важливо?

Беручи до уваги стереотип на простому рівні – може бути проблематичним. Якщо ми співставимо як застосовували стереотипи, вплив на політику урядів та на те, яким чином громади реагують щодо інших спільнот, тоді стереотипи можуть призвести не лише до більших образ але також до воєн, етнічної чистки та до різного роду геноциду, тощо. В кращому випадку, стереотипи за своєю природою є проблематичними, а в гіршому – неймовірно небезпечними й смертоносними. Метою такого типу книги є подолання стереотипів, приналежних до певного періоду.

Стосовно євреїв та українців, стереотипи призвели до дещо досить негативних та небезпечних подій. Ми вирішили укласти в таблицю кілька типових – й чимало інших – прикладів про те, яким чином розвивались та еволюціонували стереотипи або невірні тлумачення щодо різних історичних подій чи осіб. Продовження книги, оскільки ці стереотипи вже згадуються у вступі, успішно демонструє, як я вважаю, що життя є значно складнішим. Стереотипи за своєю природою потребують чорно-біле сприйняття світу. Життя та історичний розвиток – сірого кольору. Там не існує суцільно чорного чи білого, лише різні відтінки сірого, що є відображенням всієї складності життя.

Де найчастіше поширені стереотипи – в рідній країні чи в діаспорі?

Не кожен може з цим погодитись, але на мій погляд, у діаспорах стереотипи проявляються значно частіше, ніж на батьківщині. Я вважаю, що Батьківщина, як часто трапляється, перейшла це. Для людей, які емігрують за кордон, їхні думки зупинились у часі в якому вони виїхали, не залежно від того, чи було це наприкінці XIX сторіччя, у міжвоєнні роки XX сторіччя чи впродовж останніх двадцяти років. Вони думають, що знають своє суспільство, але їхнє суспільство рухається далі. Вони також перебувають у русі, але не у власному суспільстві, а перейшовши до іншого суспільства. Проте, вони принесли з собою стереотипи, які існували раніше. Моє враження завжди полягало в тому, що стереотипи набагато міцніші в діаспорах, ніж власне в Україні, незалежно чи це в країнах центральної або західної Європи, в Канаді, Сполучених Штатах Америки чи в Ізраїлі, особливо серед молодшого покоління. Молоде покоління навіть не мислить стереотипно, я б додав – на щастя.

Насамперед, ця книга була написана для північноамериканської аудиторії, але  також вийшло друком україномовне видання й насправді, щойно опубліковано друге видання. Яке повідомлення ви очікуєте, що книга донесе до української аудиторії та які пропозиції ви сподіваєтесь, що українська аудиторія, особливо молодь, завзято продовжуватиме?

Функція, яку виконує ця книга в україномовному перекладі для української громадськості, полягає в обговоренні двох важливих громад: етнічних українців, яких сьогодні переважна більшість, та євреїв, які відіграли дуже важливу історичну роль. Це сприятиме народу України, зокрема молодому поколінню, чітко визнати це, а також наголосити на мультикультурному та багатонаціональному характері українського суспільства, минулого та сьогодення.

Частина нашої популяризації охоплює те, що вже існує в Україні, особливо серед молодої генерації, хоча вони не завжди можуть це сформулювати. І це стосується наступних запитань: «Що означає бути українцем?»; «Чи будь-хто вважається українцем, хто проживає на території України чи є її громадянином, незалежно від етнічного або релігійного уподобань?»; або ж: «Чи є українцем той, хто належить до даної етнічної групи, володіє українською мовою й традиційно, але не виключно, сповідує східно-християнську віру?»; «Хто є українцем?».

На мою думку, Україна є нормальною європейською країною. Кожна європейська країна включає народи різних національностей, які розмовляють різними мовами. Країни підтримують ці етнічні групи, але вони проживають у межах країни, не залежно чи вони французи, італійці, німці, чехи, поляки, шведи чи українці. Отже, українці є громадянами держави, до складу якої входять різні етнічні та релігійні групи.

Хто знає, чи є ще такого плану грунтовна книга. Чому б не скласти видання такого плану про етнічних українців та росіян в Україні, або про етнічних українців та поляків в Україні, чи про етнічних українців та німців в Україні, охопивши не конкретні питання, а весь діапазон? Раніше цього не було зроблено.

Ви всесвітньо-відомий вчений стосовно вивчення України. Чи дізнались ви чогось нового, працюючи над написанням цієї книги?

Це перший раз, коли я написав книгу спільно з іншим автором. Чому? Чи знав я дещо про євреїв та про євреїв саме в Україні? Так, я знав. Моя велика праяі з «Історії України» містить багато інформації про євреїв, оскільки стосується всіх народів, що знаходяться на території України. Але я не знав про багатство та різноманітність життя євреїв в Україні, які ми розглядаємо в книзі.  На щастя, мені не довелось це самостійно вивчати, тому що в мене був співавтор, який є фахівцем з цих питань.

З іншого боку, я рівно ж досить багато писав про етнічних українців та вивчав Україну. Все одно мені це доведеться вивчати все життя, незважаючи на те, що я дізнався дотепер. Будь-яке суспільство є надзвичайно багатим та складним, у тому числі й українська культура у всіх її аспектах. Працюючи над цією книгою, я мав нечіткі уявлення щодо етнічних українців та про їх життєві звичаї, традиції тощо, і я тут згадую криву навчання. Мені доводилось читати книги про етнографію, про матеріальну культуру, а також про духовну культуру, яку я не знав або мав не чітке уявлення.

Розділом, який найбільше надихав під час роботи над цією книгою, стало вивчення неймовірно багатих традицій образотворчого мистецтва. Ми всі знаємо про українські ікони, але українська культура не закінчується живописом ікон. Існує ціла традиція українського живопису та скульптури, XIX-го та початку XX-го сторіч, що мало відомі або зовсім невідомі для зовнішнього світу, або ж привласнені іншими культурами. Деякі з відомих митців, які народились, зростали й творили в Україні, були привласнені російською культурою або описані, як російські митці з Росії. Словом, вони були в основному з України. Серед них найбільш відомий – [Василь] Кандинський. Але існує безліч інших прикладів.

Беручи до уваги українську класичну музику, коли говорять про музику та Україну, вони мають на увазі фольклорну музику та народні танці тощо. Це існує, це така форма мистецтва, але ж як на рахунок всіх українських опер та симфонічних композиторів XIX-го та початку XX-го сторіч? Це саме те, про що мені пощастило дізнатись, працюючи над цією книгою.

Якщо б хтось розглядав чисто з єврейської точки зору чи з української точки зору щось таке у цій книзі, звідки можна було б навчитись про свій народ?

Абсолютно. Євреї вивчатимуть про єврейську культуру, а українці вивчатимуть про українську культуру. Я дав цю книжку єврейському сусідові. Він взяв її, дав своїм дітям і сказав: «Це чудова книга. Я так багато дізнався про свою власну культуру».

З огляду назад, чи існують культурні, історичні чи релігійні аспекти, які мали б увійти до книги, але не увійшли сюди?

Зараз настав час послухати читачів, шляхом рецензій чи обговорень книги на симпозіумах, щоб отримати відгуки громадськості, після чого, в результаті їх коментарів, я скажу : «Так, я думав про це, або, про це я не думав».

Ви інтенсивно подорожували з презентацією книги у США, Канаді, Ізраїлі, Франції та Україні. У травні відвідаєте Лондон та Стокгольм, а у червні – українські міста: Харків, Луцьк та Рівне. Яке Ваше враження до цих пір щодо реакції аудиторії про книгу?

Незважаючи на широкий спектр аудиторії в різних країнах та презентацій на кількох різних мовах, мене вразив високий рівень зацікавленості як з боку євреїв, так й українців. В цілому, реакція на видання була досить позитивною.

Розмову вела: Наталія А. Федущак
Переклад: Іванна Проць