«Світи переплелись»: пам'яті поета

Сумна новина прийшла з Києва - 26 травня 2020 р. на 73-му році життя після важкої хвороби помер Мойсей Фішбейн, видатний український поет і перекладач. Всією своєю неординарною особистістю і поетичною творчістю він втілював ідею українсько-єврейського порозуміння і навіть взаємного переплетення.

«Поета його рівня в Україні немає, і ще довго не буде», - заявив для порталу UJE відомий ізраїльський перекладач Віктор Радуцький, автор детальної статті про Фішбейна у «Короткій Єврейській Енциклопедії».

Мойсей Абрамович Фішбейн народився в 1946 р. в Чернівцях. Після призову в радянську армію він був відправлений до Сибіру. Саме в важких умовах армійської служби Мойсей почав писати вірші, знаходячи душевну віддушину в українському слові. Ці перші вірші він послав видатному українському поетові Миколі Бажану, який і допоміг Фішбейну з першою публікацією - добірка віршів «Теплий подих» з'явилася в грудні 1970 р в українському літературному журналі «Вітчизна».

У 1976 році Фішбейн закінчив Київський педагогічний інститут як філолог – спеціаліст з української мови та літератури. Микола Бажан підтримав поета не тільки морально, а й надав йому роботу літературного секретаря (1974-75), а також написав передмову до його першої книги віршів «Ямбічне коло» (Київ, 1974). Саме тому Фішбейн вважав Бажана своїм літературним «батьком».

У 1979 році Фішбейн репатріювався в Ізраїль, де на той час вже жила його мати.

У 1980-81 рр. Фішбейн - кореспондент українського літературного і суспільно-політичного журналу «Сучасність», що видавався українською діаспорою у США і Німеччині. З 1982 р жив в Німеччині, де в 1982-95 рр. працював на радіостанції «Свобода» кореспондентом, коментатором, редактором в українській та російській редакціях.

У 1984 р. у видавництві «Сучасність» в Нью-Йорку вийшла книга Фішбейна «Збірник без назви». Вона складалася з трьох розділів: 28 оригінальних віршів, добірка віршів для дітей і великий розділ перекладів з французької, німецької, івриту, їдиш, російської, іспанської та інших мов. Книга відкривалася  великою вступною статтею відомого українського філолога професора Юрія Шевельова, який підкреслив дві іпостасі поетичного буття Фішбейна: його доля українського поета нерозривно пов'язана з єврейством.

З 1989-го в Україні з'являються численні публікації Фішбейна - статті, інтерв'ю, переклади, проза. У 1990-му київське видавництво «Веселка» випустило книгу дитячих віршів Фішбейна українською мовою з паралельними перекладами івритом, зробленими ізраїльським поетом і перекладачем Манфредом Вінклером.

У 1996 р. в Києві вийшла книга Фішбейна «Апокриф», куди увійшли вірші, поетичні переклади, проза, вірші для дітей. Цю книгу український філософ і вчений Іван Дзюба назвав «дивною, унікальною, яка, безумовно, увійде в золотий фонд української поезії».

Фішбейн став однією з центральних фігур сучасної української поезії. Інші книги Фішбейна - «Розпорошені тіні» (Львів, 2001) та «Аферизми» (Київ, 2003), «Ранній рай» (2006).

На думку Віктора Радуцького, вірші Фішбейна відтворюють драматизм духовної напруги поета, який поєднує в собі безмежну захопленість буттям України з «генетичним кодом» - пам'яттю єврейської долі. «Його поезія - це зустріч українського та єврейського світів з їх трагізмом і пафосом. Вперше в історії ця зустріч відбулася на українській мові», - вважає Радуцький.

Україна і Ізраїль - дві батьківщини, до яких поет звернений всім своїм єством і яким не може не належати, постійно взаємодіють в його поезії своїми символами і міфами. Іноді поет починав свої публічні виступи на івриті, нагадуючи, що його душа належить і Ізраїлю.

Єврейсько-українська зустріч у Фішбейна не просто інтонована українською - сам українська мова стає мало не головним героєм поета і створює синтез двох світів - українського і єврейського.

За допомогою Фішбейна Ізраїль першою країною в світі прийняв на лікування групу українських дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи (1990).

Фішбейн - визнаний український літератор, член Спілки письменників України, протягом 10 років був членом редколегії журналу «Дніпро», член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу. Лицар ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Мойсей Фішбейн став лауреатом української премії імені Василя Стуса (2000), що присуджується за видатний внесок внесок в культуру і громадську позицію. У той же час можна відзначити, що давно заслужена Фішбейном премія імені Тараса Шевченка так і не була йому присуджена.

Фішбейн дружив з багатьма видатним діячами української культури.

Можливо, Мойсей Фішбейн ідентифікував себе з іншим уродженцем Чернівців - німецькомовним поетом-євреєм Паулем Целаном.

Перекладач Віктор Радуцький вважає, що Фішбейн володів абсолютним мовним слухом та «дивним відчуттям українського слова, що позначається і в його перекладах поетів різних літератур, які органічно зазвучали українською: Гейне, Бялик, Целан, Рільке і Бодлер».

Професор Вольф Москович, член Ради директорів UJE, першим написав в Ізраїлі про творчість Мойсея Фішбейна. На думку ізраїльського вченого, поет був неперевершеним знавцем стилістичних багатств української мови і з величезною любов'ю і повагою ставився до неї.

Фішбейн намагався зосереджуватися на позитивних сторінках українсько-єврейських відносин. Як зауважив професор Москович, через поезію Фішбейна лейтмотивом проходять сакральні образи Ріки (Дніпра) и Стіни (Західної стіни Єрусалимського храма), Києва та Єрусалима.

«Це була людина з добрим серцем, який допомагав людям. Це був перший політичний українець єврейського походження - за багато років до Майдану,”    - зазначив професор Москович.

Автор цих рядків двічі перетинався з Мойсеєм Фішбейном. У перший раз це було приблизно в 1992-1993 роках в Харкові, коли поет виступав зі своїми віршами на вечорі місцевого товариства єврейської культури. Мені тоді здалося, що я бачу якусь рідкісну «тропічну птицю» - настільки незвично звучав україномовний поет-єврей в російськомовному тоді Харкові.

Другий раз ми спілкувалися з Фішбейном в 2008-2009 роках, коли я як ізраїльський журналіст висвітлював двосторонні відносини Ізраїлю і України.

В той відрізок часу поет надіслав мені фотографію рукописної молитви івритом за здоров'я і благополуччя президента Віктора Ющенка, яку написали в київській синагозі спеціально на прохання Мойсея Фішбейна.

Запам'ятався ще такий епізод. Знаючи про зв'язки Мойсея з адміністрацією президента Ющенка, я задзвонив до Фішбейна з проханням допомогти терміново отримати коментар у перших осіб країни з якогось питання. Поет погодився допомогти, але зауважив, що надшвидко це не вийде. «Це ж все-таки держава!», - сказав він. І в його словах я почув величезну повагу та симпатію до України, яка тільки будувала свою незалежну державність.

На прохання Мойсея Фішбейна я шукав в Ізраїлі будь-які згадки на івриті про співробітницю МЗС Ізраїлю Стеллу Кренцбах, ім'я якої пов'язували з УПА, але ніде не було жодних свідчень про існування такої людини.

Одночасна приналежність двом світам - українському та єврейському, і відчуття переплетення цих двох світів давалася йому нелегко і не завжди приносила душевний спокій.

Один з останніх віршів (2017) Мойсея Фішбейна якраз починався з рядка про синтез двох цивілізацій:

«… світи переплелись
над перстю неземною,
ви лишитесь колись
між ними не зі мною,
де тане саме та
пелюсточка дитинна,
де плине самота,
вселенська самотина,
повільно плине час,
розломини і злами,
моя любов до вас,
моя розлука з вами…»

Текст: Шимон Бріман (Ізраїль).
Фото: з особистого архіву Мойсея Фішбейна.