Українсько-єврейські організації нагородили Рональда Лаудера медаллю ім. Андрея Шептицького
Церемонія, яка відбулася в Нью-Йорку, також стала цінною нагодою висвітлити діяльність засновника «Українсько-єврейської зустрічі» Джеймса Темертея, який є малопублічною особою.
Протягом минулого тижня у зв’язку зі щорічною Генеральною Асамблеєю ООН до Нью-Йорка злетілися очільники й міністри закордонних справ багатьох країн, вкрай утруднивши пересування великою частиною Верхнього Іст-Сайду. Проте одного посла й дипломата, що їздить у справах по всьому світу, вшанували на приватній і гідній церемонії віддалік від гарячкової метушні й невпинних розмов дипломатів. У стінах величного будинку Українського інституту на розі 79-ї вулиці біля Центрального парку кількадесят представників українських і єврейських еліт зібралися на церемонію вручення 4-ї медалі імені Андрея Шептицького. Цього року лауреатом став президент Світового єврейського конгресу Рональд Лаудер, якого було нагороджено за «служіння єврейському народу впродовж життя».
Останні п'ять років Українсько-єврейська зустріч (UJE) та Єврейська конфедерація України спільно присуджують цю нагороду особам, які зробили внесок у поліпшення українсько-єврейських відносин. Медаль названо на честь Андрея Шептицького, видатного митрополита Української греко-католицької церкви першої половини XX століття.
Шептицький, про якого я вже докладно писав, — був винятковою особистістю: нащадок ошляхетненої й полонізованої української родини, він був архетиповим прикладом колосальної постаті, навіть своєю тілобудовою. Він мав на зріст 2 метри 10 сантиметрів, був ерудованим, мудрим і гуманним, володів багатьма мовами (як відомо, він написав листа єврейській громаді Львова на івриті). Під час нацистської окупації Радянської України Шептицький особисто переховував понад 150 євреїв, зокрема дітей і рабинів, у монастирях та інших будівлях церкви. Одного рабина було сховано всередині персональної бібліотеки в офіційній резиденції митрополита. Багато хто в українській діаспорі вважає Шептицького об'єднавчою постаттю, історична спадщина якої може стати основою для кращих відносин і взаємного порозуміння.
На жаль, діяння митрополита, визначні своєю хоробрістю перед лицем нацистської окупації Львова, залишаються обурливо невідомими за межами Східної Європи. Водночас кампанія за визнання Шептицького «праведником народів світу» з боку Яд Вашему майже не просувається.
Медаль імені Андрея Шептицького вручали Борис Ложкін і Джеймс Темертей, засновник UJE, які були присутні на церемонії.
Б. Ложкін раніше був впливовим очільником Адміністрації президента Петра Порошенка. В Україні численні посади на найвищому рівні влади посідають особи єврейського походження. Це, зокрема, наступник Ложкіна, а нині вже прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Б. Ложкін, який був обраний на теперішню свою посаду в травні минулого року, за останній час став основним представником українського єврейства на світовій арені.
Впродовж останніх десяти років організація Дж. Темертея «Українсько-єврейська зустріч» зробила величезний внесок у справу поліпшення цивілізованого дискурсу й взаємної гармонії в українсько-єврейських відносинах шляхом регулярних публікацій, проведення виставок і показів фільмів. З цього погляду ще більш прикметним є те, що пан Темертей, канадський доброчинець, який фінансує всі ці добрі справи, поводиться так стримано й не афішує своєї діяльності.
Коли після урочистого заходу ми говорили з ним про його особистий внесок у діалог, я завважив, що він здебільшого уникає публічного висвітлення. У властивій йому манері Дж. Темертей попросив, щоб я натомість говорив про внесок його колег, правління й цілого колективу.
«Я й справді українець, — сказав голова UJE. — Ми не підносимо голос, а схильні триматися скромно, стримано й не вихвалятися». Далі він додав: «Мені досить того, що я знаю: якщо робиш хорошу справу, то ті, кому треба про це знати, дізнаються».
Після цього Дж. Темертей взявся пояснити історію створення організації. Після того, як майбутні колеги запропонували йому зреалізувати цей проект, він у 2007 році насамперед звернувся до тодішнього президента Віктора Ющенка. «Отже, я відправився на зустріч із президентом Ющенком у його кабінеті, де окрім нас більше нікого не було. Я прочитав йому цей документ і сказав, що це те, що нам варто зробити, заради його душі, моєї душі й душі всього українського народу ... якщо ми створимо таку організацію».
За словами Дж. Темертея, вислухавши пропозицію, президент Ющенко підвівся, обійняв його й сказав, що зробить усе можливе, щоб посприяти проекту. «Отож, у той момент я усвідомив, що в цьому щось є, і ось як воно сталося. Коли він мене так обійняв, я зрозумів, що задум спрацює, а тому повернувся в Торонто й сказав: “Народ, ми це робимо, запускаємо проект!”».
Дж. Темертей був також основним фінансовим донором нещодавно відкритого бібліотечного й навчального Центру митрополита Андрея Шептицького, який запрацював на території Українського католицького університету у Львові цієї весни.
Для канадського доброчинця спадщина митрополита залишається засадничим питанням:
«Шептицький, як ви знаєте, є святою постаттю, і не має значення, що Яд Вашем не визнав його ... Це у волі Божій, а шляхи Господні незвідані. Чи могли б ви собі уявити, що ми в єврейській громаді і в українській громаді так само активно просували б історію Шептицького нині, якби його було визнано 40 років тому? Отже, можливо, той факт, що він так і не отримав статусу “праведника”, фактично спрацював на те, щоб сприяти просуванню справи єврейсько-українського примирення в ім'я митрополита».
Автор: Владислав Давідзон
Владислав Давідзон — головний редактор журналу The Odessa Review, російсько-американський письменник, перекладач і критик. Він народився в Ташкенті й живе в Парижі.
Первісний текст опубліковано англійською мовою в Tablet Magazine 28 вересня 2018 року.
