У багатьох випадках саме єврейські фахівці були на найвищих посадах в ЗУНР — історик Олег Павлишин
Чому нас вчать українсько-єврейські відносини?
Про Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), українсько-єврейські взаємини в період її існування та книгу Рубена Фана.
Гість — Олег Павлишин, історик, доцент кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Олег Павлишин: Книга Рубена Фана «Історія єврейської національної автономії в період Західноукраїнської Народної Республіки» написана на підставі спогадів і документів, які зберіг автор. Опублікована вона в 1933 році у Львові.
Рубен Фан — підприємець, письменник, дослідник галицьких караїмів та віденської Гаскали, історик та громадсько-політичний діяч. Цікавився історією, багато писав про єврейські громади, їх життя та діяльність. Книгу знали тільки фахівці, ширше її зміст був маловідомий. Але автор насправді не був зацікавлений, щоб її читали ширші кола. Вона написана наче для своїх. Там багато фактів, підтверджених документами. 1933 рік — час розстрілу, антисемітських настроїв в Європі. Страшний час.
Книга написана, щоб показати приклад єврейської спільноти в такі нелегкі часи. Це приклад консолідації євреїв в часи ЗУНР, співпраці з українською владою. Це книга-симпатія до української влади та руху, але автор показав й негативні сторони цього.
Позитивна співпраця була в тому, що українська національна рада надала євреям право профанації. Це одне з перших рішень, проголошених в центрально-східній Європі. Євреї в багатьох містечках були одними з найчисельніших за кількістю населення. Навіть у Львові вони були другими після поляків. Вони не претендували на державність, але хотіли визнання національних прав. Тому євреї оголосили нейтралітет до можливого українсько-польського політичного чи військового конфлікту.
Яким було політичне життя єврейської громади під час ЗУНР?
Олег Павлишин: Існували єврейські політичні партії. Вони були орієнтовані на створення польської держави та готувалися до того. Вони мали міжнародну підтримку. Свою позицію задекларували. І намагалися відновити своє політичне життя, яке поступово набирало організованих форм. В кожному повітовому містечку повстала «жидівська» повітова рада. Рубен Фан, як історик і громадський діяч, був секретарем Східногалицької єврейської ради. Тож його книга написана не тільки зі сторони спостерігача, а й зі сторони учасника тих подій. Він зміг зберегти багато документів. Тому книгу «Історія єврейської національної автономії в період Західноукраїнської Народної Республіки» називають «книга-документ».
Сама назва «євреї» українською мовою звучало — жиди. Навіть вся документація єврейської національної ради Східної Галичини, яка велася українською мовою, використовувала цю назву. Але тоді і там вона не мала негативної конотації. Це була просто назва національної ідентичності.
Взаємини спільнот
Олег Павлишин: Основні спільноти західної України того періоду: українці, поляки, євреї. Коли українська влада опанувала східну Галичину, їм доводилося налагоджувати стосунки з місцевими поляками та євреями. Поляки на той час були громадянами ЗУНР. Полякам давали вказівки співпрацювати з українською владою.
Особливість українсько-єврейської співпраці та стосунків в тому, що коли поляки масово відмовилися працювати в українських установах і українцям бракувало своєї інтелігенції, євреї погодилися їм допомогти.
Людина, яка йшла на роботу в державну установу, підписувала присягу на вірність владі. Польські урядовці відмовлялися підписувати ту присягу. Євреї не відмовлялися. Таким чином вони доповнили склад урядовців ЗУНР. У багатьох випадках саме єврейські фахівці були на найвищих посадах. Наприклад, серед двох міських комісарів у містечках Броди та Золочів, обидва були євреями. Це питання фаховості, розуміння ситуації та довіри. Цим забезпечували стабільність, захист інтересів населення. Це була дуже позитивна співпраця.
Велике значення мали єврейські підприємці під час торгівлі нафтопродуктами. За масштабами видобутку нафти, Галичина була на 3 місці у світі. Українська влада, на відміну від більшовиків, не націоналізувала цей видобуток. Вона дозволила працювати підприємствам.
Єврейські торгівці виступали посередниками, які продавали та обмінювали нафту. Це ще одна позитивна історія українсько-єврейської співпраці.
Ще один важливий здобуток — утворення так званого «єврейського куреня», який входив до складу Української галицької армії та брав участь у діях на Дніпрянщині. Це був добровольчий підрозділ. Євреї були готові захищати українську землю. Це рішення мало міжнародний резонанс.
Звісно, були й негативні моменти. Наприклад, антисемітські настрої. Вони існували все ж таки. Не всюди була злагода. Не можна говорити, що тогочасна ситуація була ідеальною.
Чому нас вчать українсько-єврейські відносини?
Олег Павлишин: Усі ці історії та книга в тому числі говорить про те, що ми маємо чинити позитивний історичний досвід співпраці в державотворенні, політичній та економічній сферах життя. Ми маємо цінувати історичну пам’ять. Той факт, як ЗУНР енергійно реагувала на випадки антисемітизму, свідчить про позитив українсько-єврейської співпраці. Це є важливим для подальшого розвитку нашої самоідентичності та державності.
Один з єврейських діячів сказав:
«На відміну від поляків, українці ніколи не будуть намагатися асимілювати євреїв. Вони ставляться до нас з повагою».
І це дуже важливо.
Проект виходить за підтримки канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE).
Слухайте подкаст на сайті Громадського радіо.
