Чи стане Глухів другою Уманню?

Торік улітку на старовинному єврейському кладовищі в Глухові з ініціативи голови єврейської громади цього міста було відкрито пам'ятник жертвам єврейського погрому 1918 року. «На цьому цвинтарі спочивають загиблі під час погрому 22–23 лютого 1918 р. Хай будуть їхні душі зав’язані у вузлі життя», — свідчить напис на пам'ятнику. Вперше за сто років на цьому місці рабин прочитав кадиш.

Червоні зайняли Глухів 19 січня 1918 року, після чого влада кілька разів переходила з рук в руки. Де анархія — там погроми, але те, що сталося 22–23 лютого того ж року, перевершило всі випробування, які випадали на долю громади. «...Вбито близько 500 осіб, головно інтелігенцію. Розстріляно голову Земської управи Амосова, поміщиків Трофименка, братів Бек, князя Рум’янцева, — свідчила 13 березня того ж року газета “Відродження” в матеріалі “Варфоломіївська ніч”. — Постраждало переважно єврейське населення. Майно розграбовано, магазини розкрадено. Багато будинків на головній вулиці зруйновано. Вбивства відбувалися з надзвичайною жорстокістю...».

Історик Ілля Черіковер у виданій 1923 року в Берліні книзі про єврейські погроми писав: «...кров текла рікою, стріляли в синагогу й порвали Тору». Сувої цієї Тори зберігаються сьогодні в Музеї історії євреїв Глухівщини. Цей погром, підкреслює Черіковер, дав поштовх різанині в інших містечках: «П'яна солдатня грабувала й розстрілювала цілі родини». Солдати кричали: «Нам наказано вирізати всіх євреїв!».

Погром вщух, коли Глухівська рада видала указ: «Червоноармійці, досить крові!». Досі складно встановити точне число загиблих євреїв — деякі історики говорять приблизно про триста жертв, в Чернігівському державному архіві зберігається список, в якому значиться 105 імен і 5 невідомих. Всіх їх поховав на єврейському кладовищі кантор синагоги Арон Письменний, який зайнявся похованням після загибелі рабина Ісроеля Шумяцького. «Під страхом смерті він випросив у голови Ревкому дозвіл на поховання всіх загиблих», — розповідала мені дочка кантора, членкиня нашої громади Хая-Лея Письменна.

Першими серед загиблих стоять імена рабина Ісроеля Шумяцького і його старшого брата Самуїла. Вірі Назаровій вдалося знайти місце поховання батька Ісроеля й Самуїла — рабина Менахема-Нахума Шумяцького. З тексту на його надгробку стало ясно, що в ногах батька спочивають його загиблі сини й шойхет Бер Баркан.

Дізнавшись про виявлення могили, асоціація зі збереження кладовищ «Охалей цадиким» на чолі з Ісраєлем-Меїром Габаєм навесні цього року навпроти мацеви батька встановила надгробок двом його загиблим синам і поставила охел (надмогильний намет).

Рід Шумяцьких дуже відомий і походить із містечка Шумячі Смоленської губернії, а його засновником вважається каббаліст, голова бейт-діну, гаон Єгошуа Ендіке Шумяц.

Менахем-Нахум Шумяцкий був хасидом ХАБАДу, якого призначив рабином Глухова сам Цемах-Цедек, тобто третій Любавицький ребе. Четвертий Любавицький ребе називав Шумяцького «улюбленим». Як уже було сказано, поруч із Шумяцьким спочивають його сини: «Два брати, слава свого покоління, нерозлучні в житті й смерті, раббі Ісраель Дов і його брат раббі Шмуель. Спочивають біля ніг батька свого, Менахема-Нахума Шумяцького. Святі, які зараз перебувають у краю живих».

На сьогодні глухівські цадики не так відомі, як похований в Умані раббі Нахман. Але хотілося б, щоб коло їхніх могил щорічно збиралися хасиди з усього світу, молилися й згадували жертв погрому.

Я багато років намагаюся «відкрити» єврейський Глухів для туристів — з'являються вулиці, названі на честь євреїв, меморіальні дошки. Та й встановлений громадою торік пам'ятник разом із могилами цадиків має культурну й релігійну цінність.

Єврейський туризм в Україні в основному обмежується стандартним маршрутом: раббі Нахман (Умань), Баал Шем Тов (Меджибіж), Леві Іцхак (Бердичів) та Алтер Ребе (Гадяч). Однак я вірю, що до цього ряду видатних імен незабаром приєднаються цадики батько і син Шумяцькі з Глухова.

Михайло Часницький,
директор Музею історії євреїв Глухівщини

Первісно опубліковано російською мовою @Хадашот. 

Переклав з російської В. Старко 

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.