Як я відкрив Україну для хасида
Мій сусід Алон Керман - релігійний єврей років п'ятдесяти і хасид руху ХАБАД. Ми періодично зустрічаємося з ним на молитвах в нашій синагозі в звичайному районі Хайфи. Його предки приїхали в Землю Ізраїлю в 1920 році з Пинска, Білорусь. В молодості Алон служив у бойових підрозділах армії, вивчав в університеті Близький Схiд, володіє арабською мовою.
Алон - високий, великий і дуже міцний єврей. Він завжди ходить в кепці, нагадуючи героя Шолом Алейхема -Тевье-молочника. Він теж мудрий і добрий.
Alon Kerman
Нещодавно він з дружиною і синами літав в Нью-Йорк, але не прямим рейсом, а уперше - з пересадкою в Україні. До речі, це велике досягнення авіакомпанії МАУ, яка знайшла свою нішу на місцевому ринку,запропонувавши ізраїльтянам дешевші квитки з пересадкою в Києві.
Сім'я Керман вирішила: якщо ми вже приземляємося в Києві, то це хороший привід з'їздити в Гадяч на могилу "Старого Ребе" - засновника руху ХАБАД. Вони об'єдналися з іншими ізраїльськими туристами-паломниками і на автобусі прямо з Борисполя поїхали в Гадяч.
"Ми їхали 250 кілометрів, і я бачив нескінченні величезні поля по обох сторонах. Я не міг собі уявити, що бувають поля таких розмірів", - розповідає мені Алон вже після повернення в Ізраїль. "Це був липень, і на полях були вже майже дозріла золотиста пшениця і кукурудза. Але я не бачив ні людей, ні техніку, і не міг зрозуміти - як тут обробляють такі колосальні земельні ділянки", - говорить Алон.
Ми сидимо з Алоном в нашій синагозі, і я бачу, що у нас є ще 15 хвилин до вечірньої молитви. Тоді я починаю розповідати йому про Україну. Говорю про унікальний український чорнозем, про тисячі річок і щедрі дощі. Особливо "чіпляє" Алона розповідь про те, як німецькі окупанти в 1942-1943 роках вивозили чорнозем з Полтавської області цілими ешелонами.
"Напевно, Україна дуже врожайна країна, якщо вона має такі багаті грунти і хороший клімат", - говорить Алон. "Так, ця країна робила багато хліба. Знаєш, як піднялася Одеса в другій половині 19-го столiття? Вона стала найбільшим портом, з якого українське зерно вивозилося і продавалося в Європу. І до речі, єврейський бізнес добре піднявся на цьому", - говорю я. Алон чув про Одесу, тому що багато діячів сіонізму народилися або жили в цьому місті.
І тут я запитую Алона: "А ти чув, що на цих прекрасних землях був страшний голод - Голодомор, який був штучно створений Сталіном і Комуністичною партією? Від цього голоду загинули від 3 до 5 мільйонів чоловік".
Алон в шоці. "Ніколи не чув про це. Коли це було"? - "В 1932-1933 роках", - говорю я. Алон блідне, потім кров знову підливає до його обличчя. "П'ять мільйонів чоловік загинули від голоду в мирний час, без війни, на такій багатій землі"?! - тихо перепитує він.
"Так, у людей забрали зерно і хліб за наказом партії. Знищили найуміліших селян. Були сотні випадків людожерства. Пам'ятаєш, ми читаємо у свиті пророка Ієремії в день трауру Дев'ятого Ава, як в час вавілонської облоги і голоду в древньому Єрусалимі "матері варили і їли своїх дітей". Так от таке саме відбувалося в родючій зоні України - але тільки без всякої війни. Якщо не вважати цей голод війною проти власного народу", - говорю я.
Алон мовчить, він дивиться на мене і не може повірити. "Ти зараз відкрив для мене те, що я ніколи не знав. Чому ж у нас в Ізраїлі ніде не розповідають про це"? - говорить Алон.
Я не знаю, що відповісти. До того ж, прийшов час вечірньої молитви, і ми заходимо в зал синагоги.
Щодня після цієї розмови при зустрічі зі мною Алон запитує у мене про історію і сучасне положення України. "Чи правильно я пам'ятаю, що останні 20 років там було тихо - до тих пір, поки Путін не поліз в Україну"? - запитує Алон. І я розумію, що мені буде треба ще дуже багато йому пояснювати.
Текст і фото: Шимон Брiман
