Єврейське просвітництво, хасидизм і Гаскала на українських землях: інтерв'ю з Віталієм Черноіваненком

[Примітка редакції: неспровокована злочинна війна Росії проти України призупинила регулярну роботу багатьох організацій, переорієнтувавши їхні зусилля. Так само і з UJE. У найближчі тижні ми опублікуємо інтерв’ю та статті, зроблені до початку війни, які відображають безліч інтересів українських журналістів, науковців і письменників.] 

Гість — Віталій Черноіваненко, старший науковий співробітник відділу фонду юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, президент Української асоціації юдаїки.

31 серпня – 1 вересня 2021 року в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи (Львів) відбулася міжнародна наукова гібридна конференція «Розкриваючи секрети». Хасидизм і Гаскала на українських землях», організована Українською асоціацією юдаїки. У дводенному заході взяли участь 17 дослідників та дослідниць з Ізраїлю, України, Великої Британії, Німеччини, США, Швеції, Польщі та Росії.

Василь Шандро: Що це була за подія?

Віталій Черноіваненко: Це була міжнародна наукова конференція, яку Українська асоціація юдаїки проводить щорічно. Вона мусила відбутись у Львові минулої осені, але не відбулась зі зрозумілих причин. Через пандемію ми переносили її кілька разів. Буквально місяць тому нарешті провели її в прекрасному місті Львові у Центрі міської історії.

Цього разу ми вирішили провести конференцію, присвячену хасидизму і Гаскалі — єврейському просвітництву — на українських землях у другій половині XVIII — першій половині XIX століття. Конференція була гібридною: хтось приїхав, хтось був присутній онлайн.

Я хотів би також поділитись своїм приємним здивуванням. Адже ми побачили, наскільки місцева влада у Львові насправді підтримує наукові й культурні ініціативи. Було б прекрасно, якби це поширилось на всю країну. Вони оголосили, що під час карантину готові підтримувати наукові конференції, які відбуваються у Львові. Виділили гроші, провели конкурс і надали близько 40 конференціям у Львові невеличку підтримку. Мені здається, це прекрасно. Хочеться, щоб в інших великих містах України теж таке відбувалося.

Гаскала 

Василь Шандро: Я попросив би пояснити деяку термінологію, означити, що таке хасидизм і Гаскала. 

Віталій Черноіваненко: Коли ми говоримо про ці два поняття, хасидизм і Гаскала, ми маємо справу з мовою іврит. Хасидизм походить від слова «חסידות», його можна перекласти як «благочестивець». Гаскала відповідно пов’язана зі словом « השלה» — це просвітництво, якщо дослівно.

«Гаскіл» — це людина, послідовник Гаскали, просвітник. Ідеться про два явища на початку модерного часу. Я думаю, всі чули про такі європейські імена, як Вольтер, Руссо і так далі. Тобто чули про європейське просвітництво. Це рух за світське життя, за наукове життя, права людини й так далі. Оці початки — це те, що виводить європейську цивілізацію на новий рівень.

Оскільки єврейство проживає у різних країнах, більшість — на європейському континенті, то воно не може стояти осторонь. Його так чи інакше зачіпають європейські рухи. Забігаючи наперед, скажу, що вони не зачіпають такий рух як сіонізм, який виникає пізніше. Це все рухи європейського єврейства. Одразу означимо, що євреї, які живуть у Марокко чи в Ємені не переймаються тими питаннями так, як європейські євреї. У них зовсім інший спосіб життя й інший порядок денний. Ці явища — справа саме європейського єврейства того часу. Загалом ми можемо казати, що загальноєвропейського єврейства, але на початках це не зовсім так.

До цього часу можна часто почути, що все починалося з Франції. Батьком єврейського просвітництва, Гаскали, вважається Мозес Мендельсон — рабин, мислитель, філософ і автор різних творів. На початку XVIII століття, якраз коли вже набирало розмаху європейське просвітництво, він порушив подібні питання і в єврейському середовищі. Виходить його памфлет, який називався німецькою «Was ist Aufklärung?», що так і означає — «Що є Просвітництво?».. Він порушував питання того, що євреї не мусять жити в гетто, у своїх замкнених середовищах. Є сучасний світ, сучасна наука, університети, потрібно вчитися, здобувати сучасні знання, досягати певних успіхів, як це роблять інші люди.

Василь Шандро: Ця замкненість і закритість мала ж певні причини. Це був спосіб якось зберегти себе?

Віталій Черноіваненко: Звісно. Були внутрішні й зовнішні чинники. З одного боку впродовж століть, особливо в часи Середньовіччя, євреї оселялися окремо. Оточення воліло, щоб євреї жили окремо, але й самі євреї були не проти. Ці люди просто уявляли себе, як богообраний люд, який мусить дбати про збереження своєї ідентичності, головним чином через релігію.

Василь Шандро: Коли ми говоримо про Гаскалу, то говоримо, що це релігійна течія?

Віталій Черноіваненко: Гаскала, з одного боку, постає як світський рух проти релігії. Якщо ми покладаємо на Гаскалу саме ідею європейського просвітництва. Очевидно, що Вольтер і Руссо були великими противниками релігії. Їхні ідеї були спрямовані на повний розрив з релігією. Натомість єврейське просвітництво, Гаскала і батько цього просвітництва — Мендельсон — не виступали за розрив з релігією. Сам Мендельсон був рабином і лишався ним. Його послідовники теж були релігійними людьми. Вони виступали не за розрив з релігією, а за її модернізацію, оновлення.

Потрібно, мабуть, більше говорити про Мозеса Мендельсона, батька Гаскали, ніж про подальші покоління і послідовників. Зокрема, тих, хто призвели згодом, в XIX столітті, до появи на релігійній мапі юдаїзму інших напрямків. Тогочасний традиційний юдаїзм ми зараз називаємо ортодоксальним юдаїзмом. Від нього починають з’являтись відгалуження у вигляді більш ліберальних течій.

Першим на початку XIX століття з’являється реформістський юдаїзм. Наприкінці XIX століття виникає консервативний юдаїзм. Реформістський юдаїзм — більш ліберальний. А консервативний виникає, коли юдеї в XIX столітті приходять до думки, що ортодоксія і традиційна релігія для них дуже консервативні, а реформістський юдаїзм дуже ліберальний. Тому створюють посередині, так формується так званий консервативний юдаїзм.

І Гаскала — це передусім не Франція, як у випадку з загальноєвропейським просвітництвом, а німецькі терени, німецькомовне середовище. Багато чого важливого у єврейській історії зароджується саме в німецькомовному середовищі в XIX столітті. Це і вже згаданий реформістський I консервативний юдаїзм, і діяльність Мозеса Мендельсона, і поява єврейської науки. Це те, до чого я причетний: єврейські студії або юдаїка, вивчення єврейської історії, культури, мов. Це те, що звучить англійською як Jewish Studies. Первісно це називалось німецькою «Wissenschaft des Judentums».

Два роки тому ми святкували 200 років нашій галузі. Виникає галузь з певного середовища учнів Геґеля, німецького філософа. Едуард Ґанс та інші його єврейські учні засновують товариство з вивчення єврейської культури в 1819 році. Це дає початок науковій юдаїці, тобто єврейській науці. Навіть більше скажу: коли починають науково вивчати Біблію у XIX столітті, то не єврейське, але християнське протестантське середовище — теж німецьке.

Хасидизм

Василь Шандро: Можна розповісти коротко про хасидизм?

Віталій Черноіваненко: Спочатку пару слів про хасидизм як такий, а потім про хасидизм і Гаскалу поруч. Хасидизм – релігійний рух, який виник у XVIII столітті. Виникає він на сучасних українських землях. Це Поділля, Галичина, Волинь. Виникає як певна альтернативна панівній в той час в Східній Європі версії юдаїзму – традиційному.

Хасидизм, який тоді з’являється як дещо інше й альтернативне, з часом стає тим самим ортодоксальним різновидом юдаїзму, навіть ультраортодоксальним. У свій час, коли виникає цей напрямок, він є певною альтернативою.

Упродовж багатьох століть існує традиційний юдаїзм. Особливо в той час, коли крім біблійних писань, з’являється інша література. Зокрема, корпус священних текстів для юдаїзму — Талмуд. В основі віровчення юдеїв є вивчення Талмуду. Це займає ледь не все життя. Тобто це виконання заповідей, які передбачено виконувати в юдаїзмі, та вивчення Талмуду. У XVIII столітті з’являються люди, які  починають говорити, що цим займатись нудно. Починаються питання: «Ви вірите у Всевишнього і що? Всевишній тільки й чекає, щоб ви сиділи щодня і щоночі, читали книжки? Може з ним варто поспілкуватися, порозмовляти?».

На відміну від деяких напрямків християнства, в юдаїзмі немає посередництва між вірянами й Богом у вигляді священника. Кожен юдей не те що може, а мусить молитись безпосередньо до Бога. Відповідно, коли виникає хасидизм, він акцентує свою увагу насамперед на певних практиках, на молитовних практиках.

Василь Шандро: Йдеться про розроблення ритуалу?

Віталій Черноіваненко: Так, але не завжди ритуал — це щось усталене. У хасидів це не завжди відбувалося у вигляді ритуалів, це могло бути спонтанно. У деяких хасидських напрямах це зберігається до цього часу. Хасидизм теж неоднорідний.

У XIX столітті існує чимало різних напрямків. А на сьогодні це десятки різних напрямків, династій, які стоять за цими напрямами. Вони відрізняються між собою на молитовному рівні, в літургічному плані, в одязі. Хто з вас походить вулицями Єрусалима, особливо у релігійних кварталах, побачить, що один іде у чорному, інший — у білому, в одного капелюх одного кольору і форми, в іншого — інакшого. За цими ознаками можна розрізняти різні напрямки: брацлавські хасиди, радзинські, гурські, белзькі, чорнобильські хасиди або Хабад.

Навіть у таких питаннях вони можуть мати різну думку. Наприклад, щодо ставлення до національного руху і до держави Ізраїль. Є напрями, які сприймають державу Ізраїль і підтримують її. Їхнє ставлення могло еволюціонувати від несприйняття держави Ізраїль до самої ідеї її створення, а потім вже до підтримки. Є напрями, які не підтримували і продовжують не підтримувати, є категоричними противниками єврейської світської держави.

Василь Шандро: Хасидизм з українським корінням зараз — це що?

Віталій Черноіваненко: Багато слухачів та слухачок чули про хасидів в основному через те, що час від часу відбуваються паломництва, зокрема в Умань. Якщо ми говоримо про засновника хасидизму Бешта, то він похований в Меджибожі. Відповідно є ті, хто здійснюють паломництво туди.

Є Карлін-столінський напрям хасидизму. Рабі Шломо Карлінер, похований у Людмирі (сучасна назва Володимир-Волинського) у Волинській області. Є ті, хто здійснюють паломництво туди. Це представники іншого напрямку. Умань – це брацлавський хасидизм, відповідно паломництво на могилу засновника Рабі Нахмана. Це окреме цікаве питання, хто їде в те паломництво, як це сприймається іншими юдейськими напрямками.

Василь Шандро: Порівнюючи з Гаскалою, яка була чимось новим, модерним, хасидизм — це те що йде в ще більший консерватизм? 

Віталій Черноіваненко: Хасидизм виникає головним чином на українських землях, як я вже казав. У випадку з Гаскалою, єврейським просвітництвом, це Франція та німецькомовне германське середовище. Ця думка досі є поширеною, хоча деякі дослідники почали говорити про те, що коріння єврейського просвітництва не в Західній і Центральній Європі. А частково в Центральній і Східній Європі, зокрема історично йдеться про українські землі. Є дослідники, які показують це. Я можу назвати такі імена, як Менахем Мендл Лефін з Сатанова чи Ісраель із Замостя, чи Соломон Дубно, чи Пінхас [Еліягу] Гурвіц. Це мислителі Гаскали з українських земель.

Чому, власне, ми проводили конференцію у Львові? У XIX столітті формується регіональний різновид цієї Гаскали, так звана Галицька Гаскала. Є дослідники, які припускають, що оті мислителі, які формували цю думку в Східній Європі й на українських землях і стоять у витоках європейського просвітництва. Мовляв, у деяких вчились ті, хто потім це голосно озвучили у центральній Європі в німецькомовному середовищі.

У який історичний контекст ми помістимо хасидизм і Гаскалу? Це традиційний, стереотипний штамп про те, що Гаскала — це щось модерне, сучасне, а хасидизм — це новий ковток повітря у релігійному середовищі. Насправді ж той самий хасидизм — це теж явище модерного світу і часу. Певною мірою і просвітництво. Ті дослідники, які дуже ретельно це вивчають, показали це, у нас були відповідні доповіді.

От ми згадували Рабі Нахмана, похованого в Умані, засновника брацлавського хасидизму. Одна з доповідей називалась «Рабі Нахман як читач маскільної літератури». Тобто дослідники показали, що він читав літературу просвітників, брав інформацію з фізики чи медицини не в єврейському середовищі, а у своїх супротивників, представників Гаскали. Вони відповідно дискутують один з іншим. З іншого боку, попри всю полеміку, вони взаємовпливають, формують один одного і позичають ідеї.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Проект виходить за підтримки канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE). 

Слухайте подкаст на сайті Громадського радіо.