Єврейський музей у Львові необхідно відродити

Інформаційне повідомлення від ініціативної групи українсьскої громадськості по відновленню діяльності Єврейського музею у Львові

Єврейський музей у Львові був відкритий 17 червня 1934 року  в будинку єврейської громади по вул. Берштайна, 12 (тепер вулиця Шолом – Алейхема). Музей відразу став помітним явищем у культурному житті поліетнічної Галичини. В музеї було представлена величезна колекція єврейських старовинних ритуальних та ужиткових предметів, живопису та графіка єврейських митців, стародруки, нумізматичні та інші унікальні збірки старожитностей, які розповідали про багатовікову матеріальну та духовну спадщину Галицьких євреїв з часів існування королівства Україна – Русь до першої половини XX століття.

Значну просвітницьку діяльність музею відзначали провідні діячі української культури – В. Щурат та Іл. Свінцицький. Одним із перших відвідувачів музею був Митрополит Андрей Шептицький, який передав директору музею Максиміліану Гольштейну ряд старовинних єврейських старожитностей.

На початку 1940 року комуністичний режим ліквідував Єврейський музей, а його експонати перейшли у фонди Промислового та до інших львівських музеїв.

Під час гітлерівського окупації завдяки особистому клопотанню Іл. Свінцицького  перед генералом - губернатором Галіції – М. Гольдштейну (колишньому науковому співробітнику Промислового музею з 1940 року) дозволили не перебувати в гетто, а упорядковувати єврейські старожитності львівських музеїв. Ні Іл. Свінцицький ні М. Гольдштейн не знали про плани окупантів, які вирішили відправити старожитності Львівського єврейського музею в місто Терезенштадт (Чехія) в якому нацисти планували відкрити спеціальний музей після повного винищення європейського єврейства.

В лютому 1942 року Гольдштейна та його родину відправили у Яновський концтабір, а єврейські старожитності звезли до Промислового музею (в даний час Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького) для упакування їх в контейнери для відправлення в Терезенштадт.

Українці -  працівники музею, ризикуючи своїм життям, врятували ці безцінні експонати, сховавши їх в одному із потаємних закутків підвалин будівлі Промислового музею. В 1944 році ці патріоти Львова прийшли до директора новоутвореного Львівського  музею Етнографії та Художнього Промислу П. Жолтовського й передали йому врятовані ними старожитності.

В 1948 році П. Жолтовський після відомої ухвали ЦК КПРС: “Про боротьбу з безрідним Космополітизмом” отримав вказівку знищити всі єврейські експонати.

Видатний український науковець, ризикуючи своїм життям та своєю свободою надав у НКВС фальшиве свідоцтво про знищення старожитностей, а сам їх сховав на горищі музею. Громадськість Львова дізналася про двічі врятовану колекцію тільки у 1990 році,  коли доктор мистецтвознавства Фаїна Петрякова відкрила виставку єврейської матеріальної та духовної спадщини.

Давно визріла необхідність відновлення єврейського музею у Львові в будівлі в якій він знаходився до 1940 року (вул. Шолом-Алейхема, 12 – будинок на даний час порожній і в аварійному стані) і в якому була би застосовані нові сучасні інформаційні форми висвітлення наступних тем: Історія Галицького єврейства та його зв’язки з українським народом, участь євреїв в ЗУНР та у визвольних змаганнях Українського Народу в рядах УГА та Жидівського Пробійного куреня, трагедія Голокосту та розповідь про українців – Праведників Світу,  а також були би  виставлені  величезні колекції  єврейських старожитностей.

Відновлення діяльності єврейського музею Львові стане для Світової громадськості, ще одним доказом рішучого подолання в Україні трагічних наслідків для багатонаціональної  культури антилюдських рішень тоталітарних режимів. Відновлення діяльності Єврейського музею також значно вплине на ріст міжнародного туризму до Львова, а головне стане вагомим доказом демократичного розвитку Незалежної Української Держави.