Інтерв’ю з Алті Родал, співдиректором UJE. (Частина 1 з 2-х)

У цьому епізоді програми «Єврейська спадщина України», Алті Родал, співдиректор UJE, обговорює новий каталог експозиції, їхню майбутню виставку в КМО [Королівський музей в Онтаріо в м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада] та майбутні досягнення в Україні (Частина 1 інтерв’ю, що складається з 2-х частин).

[Примітка редактора: Видання «Подорож через «Українсько-єврейську зустріч»: від часів античності до 1914 року» дебютуватиметься 20 вересня 2018 року на 25-му Book Forum та 5-му Всеукраїнському музейному фестивалі в українських містах Львів та Дніпро. Час та місця розташування є доступними на веб-сторінці UJE].

Якщо ви постійний слухач радіоканалу «Наш Голос», вам буде добре знайома «Українсько-єврейська зустріч». Ця приватно фінансована багатонаціональна ініціатива, що заснована в Торонто, спонсорує довготривалі серії на програмі «Єврейська спадщина України». Ця серія віньєток, освічених статей та інтерв’ю відкрила вікно до цього часу маловідомого аспекту українського досвіду.

«Українсько-єврейська зустріч» або UJE, залучає вчених, громадських лідерів, митців,  уряди та широку громадськість довкола України, Ізраїлю та діаспори. Вона організовує чимало конференцій, що сприяють відкритому діалогу та порозумінню, а також загальноосвітні проекти.

Одним із таких проектів є виставка під назвою: «Подорож через «Українсько-єврейську зустріч»: від часів античності до 1914 року». Ця експозиція, яка була створена UJE та співфінансована Канадійським урядом громадянства та еміграції, у 2015-му році мала прем’єру в Торонто, а також подорожувала до Вінніпегу та Едмонтону.

Проте, даний проект ще далеко не завершений.

Алті Родал є співдиректором ініціативи «Українсько-єврейська зустріч». Вона є істориком, письменником, колишнім професором єврейської історії та офіційним радником уряду Канади. Вона отримала освіту в університетах Маꥳлла, Оксфорда й Єврейському університеті історії та літератури. Її дослідження та письмові праці зосереджені на аспектах ідентичності, єврейській історії та культурі й міжкультурних взаємин.

Алті якраз приєднується до нас по Скайпу, щоб розповісти нам, як розгорталась експозиція, а також про інші захоплюючі спільні розробки на горизонті.

Павліна: З поверненням Алті на радіопередачу «Наш Голос»!

Алті:  Дякую!

Павліна: Ну, це просто чудово що зараз Ви з нами, і я знаю, що деякий час ми не спілкувались і Ви були досить зайняті цим проектом («Подорож через «Українсько-єврейську зустріч»: від часів античності до 1914 року») тож я сподіваюсь, що все пройшло добре?

Алті:  Так, все пройшло дуже добре. Лише хотіла зазначити ... Ваше вступне слово було чудовим. Хотіла б все-таки додати, що також двомовна експозиція, як англійською так і французькою, приїхала до Монреалю й проходила у двох місцях. Основна виставка відбувалась в будинку архітектурної спадщини, яка колись була провідною синагогою в центрі Монреалю і, що цікаво, зараз є місцем перебування об’єднання «Українська Національна Федерація Канади».

Павліна: Хіба не цікавий такий збіг обставин!

Алті: Так. І українські канадійці, які жили в Монреалі будуть пам’ятати його, як приміщення, куди вони, особливо у підлітковому віці, ходили на танці й тому подібне. А інша частина виставки 2015-го року проходила в Єврейській громадській бібліотеці. Що цікаво, бібліотека має досить вражаючу колекцію рідкісних книг, надрукованих в Україні з XVIII сторіччя й вони представили їх до показу, демонструючи поряд з нашою експозицією. Ми підготували кілька виставкових панельних стендів на друк староєврейською мовою їдиш в Україні, а вони додали фактичні книги, надруковані в Україні. Так що це - як цікаве доповнення в Монреалі.

Павліна: Надзвичайно цікаво! І я думаю, це новий сюжет для мене в програмах «Єврейської спадщини України». Хто знав про друк українською та мовою їдиш.

Алті: Тут багато можна сказати!

Павліна: Так. Але іншим разом! Все-таки зараз Ви мали досить великий успіх з цією виставкою. Мені шкода, що вона не прибула сюди, до західного узбережжя.

Алті: Слід згадати, що ми отримали зацікавлення від ряду міст, щоб ми привезли подорожуючу експозицію до їхніх громад. Вона завжди призначалась для громадських центрів чи інших місць зустрічей, які не являлись музеями. Виставка на канадійських майданчиках була справді добре прийнята, і слово донесено ... і було зацікавлення в Нью-Йорку, як з боку Українського, так і Єврейського музеїв, щоб спільно працювати. Існувало зацікавлення з Чикаго та Каліфорнії. Ці запити ми призупинили, оскільки в той самий час також був запит від Королівського музею Онтаріо в Торонто. Ми докупи склали пропозицію, яку вони прийняли і вже працюють з музеєм над цією виставкою, яку заплановано на початок 2020 року. Досить захоплююче спостерігати, як потенціал, який музей може внести до експозиції, застосовується до тем та історій, які ми мали на виставці нашої громади.

Павліна: Що Ви маєте на увазі?

Алті: Йде мова про артефакти, зокрема. Але й також, пожвавлення сюжету зустрічі за допомогою методів, які є дуже конкретні, чіткі та привабливі для людей різного віку. Наприклад, відновлення ринку чи таверни. Або маючи дорогу з ознаками до різних стадій інтересів та життя в штетлі (що означає маленьке село). Це досить захоплююче для того, хто частіше звертається до тексту й навіть до зображення. У 2015 році наша експозиція насправді обмежувалась серією виставкових панелей, які ми намагались пожвавити за допомогою декількох відеороликів, які супроводжувались звуком та музикою й додатковими рухомими зображеннями до виставки. І я думаю, це спрацювало дуже добре. Але існує значно більший потенціал, який можуть внести експерти музейних показів ... досягти широкої публіки.

Павліна:  О, звичайно. Музеї, безумовно, пройшли довгий шлях відтоді як Ви та я були дуже молодими, звичайно.

Алті:  Так, напевно.

Павліна: Отже, це було досить популярним і Ви отримали чимало позитивних відгуків про виставку ...

Алті: Частину відгуків, які були своєрідним рефреном, ми отримали від відвідувачів як під час відвідування експозиції, так і під час коментарів, які вони залишили для нас й через електронну пошту та книгу для відвідувачів: «Чи буде каталог?», «Чи є каталог?». Вони справді хотіли отримати каталог. А моя колега, Рая Шадурськи з «Українсько-єврейської зустрічі», тримала цю зацікавленість. Й лише в останні місяці запропонувала ідею про те, що ми ще маємо створити таку книгу каталогу. Королівський музей Онтаріо готує власну виставку та матиме свій каталог. Було б соромно не мати певної послідовності з того, що ми вже здійснили два роки тому.

Павліна: Авжеж!

Алті:  Так що це вже є ілюстрована книга – я називаю це буклетом, оскільки містить не так багато сторінок. Тут не так багато тексту, але є багато зображень. Буклет чудово представлений ... дизайнери провели чудову роботу в тому, як зібрали все докупи. Він буде опублікований англійською та українською мовами, сподіваюсь, цього літа.

Павліна: Так. Я думаю, це можна назвати книгою, адже це справді чудова робота. Я хочу подякувати Вам за те, що надіслали мені найостаннішу розробку проекту, який, безумовно, виглядає готовим до друку просто зараз! Зображення приголомшливі. Текст ідеальний: не занадто довгий та не занадто короткий, і це, як правило, викликає зацікавленість в тому, щоб дізнатися більше ... піти й читати книгу з більш детальною інформацією.

Алті: Мета, в якій ми мали зібрати це докупи, полягала в тому, щоб включити різні точки зору до видання. Це не лише хронологічно, це також розглядає теми. У цих темах є різні наративи й ми об’єднуємо їх в один текст, щоб люди мали змогу оцінити незнайомі їм перспективи. Це те, що на мою думку є піком допитливості. Ми маємо в кінці видання розділ «Додаткова література», а також наша веб-сторінка містить додаткову інформацію щодо цих тем та конкретні презентації даних тематик. Таким чином, мета цього полягає в тому, щоб це стало вступним моментом до гідного розуміння невичерпно багатої української та єврейської спадщини, а також зустрічей між ними.

Павліна: Що справді добре ... і я б хотіла зробити Вам комплімент того, що хто б не писав текст ... це дійсно провокує думки й це дуже справедливо. Текст досить збалансований та дуже співчутливий для обидвох сторін. Я маю відчуття, що примирення між обома є досить ймовірним. Це надзвичайно захоплююча мандрівка, яку розпочато й запрошує громадськість приєднатись до цієї захоплюючої подорожі. Тому я з нетерпінням чекаю, коли ця книга буде доступною.

Алті: Слід також згадати, що хоча я насправді є тією особою, яка написала текст, його переглянуло дев’ять чи десять вчених – українців, євреїв та інших фахівців на різних стадіях. Їхній внесок був надзвичайно цікавим та вагомим. Тому в певному сенсі це продукт різних точок зору.

Павліна: Ну, це тільки підкреслює та підтверджує те, що я щойно сказала про цю захоплюючу нагоду ... і зараз будується фундамент для цього грандіозного діалогу. Я думаю, можливо, ми навіть зможемо привести приклад, і я сподіваюсь, що це не надто зарозуміле припущення сказати це, а навести приклад для інших громад, які в минулому конфліктували. Оскільки я вбачаю сенс того, що існувало в минулому, а зараз ми знаходимось на новому шляху, щоб дізнатись про минуле, але й також будувати нові взаємини, створювати нові зв’язки, навчатись новим справам йдучи надалі разом ... й можливо будувати нове суспільство чи просто кращий світ разом. Так що це досить зворушливо.

Алті: На сьогодні, безумовно, існує частина українського населення, зокрема молоде покоління, яке прагне до такого об’єднання цих двох історій ... та вирішення проблем, які були важкими, болючими й суперечливими. Я б хотіла зауважити, що експозиція 2015-го року та буклет стосуються періоду від античних часів до 1914-го року. Тому тут не розглядаються питання, які є  найважчими проблемами XX століття. Нашим наміром також є послідовне вивчення цієї частини історії. Але тим часом ми відчували, що це було настільки важливим для досягнення високої оцінки досить тривалої історії до 1919-го року, оскільки події XX століття приголомшують ту історію, а люди про це забули, зосередивши свою увагу лише на погромах 1919-го року та жахливих подіях Другої світової війни. Ті не повинні бути стерті, приховані й забуті ... але водночас, не повинно бути тривалої історії співіснування.

Павліна:  Ні, й безумовно, це сприятиме внесенню подій XX століття на перспективу. Це, свого роду, створює основу розуміння пізнати цю історію.

Алті: Так. Інша спроба, яку, на мою думку, нам вдалося досягти, полягала в тому, щоб продемонструвати у більш ширшому контексті: інших людей, які були частиною історії, впливи, які були поза межами того, що робили євреї чи українці ... світові впливи, східноєвропейська історія, різні імперії та війни. Все це контекст, який сформував взаємини між євреями та українцями.

Павліна: Тепер, книга виходить влітку ... а де відбуватиметься виставка?

Алті: Панелі експозиції зберігаються в місці схову і ми вирішуємо, що з ними робити. Щодо буклету, ми віднайшли додаткові гарні зображення, а також дещо змінили текст ... додали та вдосконалили його. Кожного разу, коли читаю текст, я знаходжу значення, про які можна було б сказати ще краще. Так що панелі там є і вони в доброму стані. Ми готові показати їх такими як вони є. Деякі з них, звичайно, пошкодились під час подорожей. Тож вони там. Одночасно існує новий розвиток проекту, який UJE розпочав зовсім недавно. Він знаходиться на ранній стадії й полягає в тому, щоб привернути увагу українських музеїв в Україні до єврейської історії та єврейської спадщини в Україні. Музеї, до яких звернулися, побачили виставкові панелі 2015-го року, які сподобались їх такими якими вони є та звернулись з проханням привезти їх. Ми плануємо адаптувати експозицію 2015-го року українською та англійською мовами ... двомовною версією до Львівського історичного музею навесні 2019 року. До нас звертались й директори інших музеїв. Оскільки це ще занадто рано, я поки що не буду про це розповідати. Але зацікавлення там є, й це досить добре прямує разом з іншими цілями та місією ініціативи «Українсько-єврейська зустріч», стосовно освіти та вшанування пам’яті.

Павліна: Чудово!

Ми спілкуємось з Алті Родал, істориком та фахівцем єврейської історії і культури та співдиректором ініціативи UJE, яка фінансує програму «Єврейська спадщина України» на радіоканалі «Наш голос: українські корені».

Приєднуйтесь до нас наступного тижня послухати 2 частину цього інтерв’ю, щоб дізнатись про деякі захоплюючі музейні проекти, які UJE координує в Україні.

До наступної зустрічі, шалом!

Слухайте програму (англійською) тут.

Програма «Єврейська спадщина України»  виходить в ефір завдяки приватно фінансованій багатонаціональній організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), метою якої є сприяння взаємопорозумінню між українцями та євреями. Для перегляду стенограми й аудіо файлів цієї та попередніх трансляцій програми «Єврейська спадщина України» можна ознайомитися на веб-сторінці UJE, а також на веб-сторінці каналу Nash Holos.

Переклад: Іванна Проць
Торонтівський університет