Підсумовуючи заходи «Ukrainian Jewish Encounter» в Ізраїлі у лютому 2015, Мір'ям-Фейґа Бунімович ставить запитання українській письменниці Ірені Карпі та журналістці Ірині Славінській із приводу їхніх вражень і відчуттів під час перебування у Землі Ізраїлю.
МФБ: Якщо не рахувати несподівано зимної погоди в Ізраїлі, що вас вразило у цій країні? Чи ви мали певні очікування, що справдилися, та навпаки: краєвиди, смаки, знайомства, експірієнси? Як ви сприйняли зустріч із ізраїльською публікою, зокрема, з осередком, небайдужим до подій в Україні?
Ірина Славінська: Один зі спогадів — про невидиму атмосферну межу поміж двома світами, єрусалимським і тель-авівським. Ця межа у моїй голові відкарбувалася у візуальному спогаді про раптову появу великих рекламних площин із афішами «П’ятдесяти відтінків сірого» як ознака раптового підвищення градусу світськості життя навколо. А якщо серйозно, то головне враження – це робота «Israeli Friends of Ukraine». Я вражена цими людьми і тим, як багато вони роблять для України. Мені здається, що подібна взаємодія поміж активними молодими людьми з різних країн і є фундаментом для майбутніх зовсім нових практик зовнішньої політики у світі.
Ірена Карпа: Як на мене, то це чудова і дуже потрібна ініціатива. Як би мріялося, аби такі зустрічі проводилися в кожній країні світу, адже Україні так бракує адекватної промоції. Живе слово, активне спілкування, відчуття подиху актуальної культури і суспільного життя, обмін досвідом і — найважливіше — людське тепло. Це все відкрила для мене «Українсько-єврейська зустріч». Була вражена гостинністю, солідарністю, професійним підходом до організації і дружнім, турботливим ставленням.
Дякую всім, хто відвідав мої заходи, дякую за придбані книги і диски, люб'язно надані для благодійного продажу моїми видавцями «КСД», «Meridian Chernovitz» та гуртом «Qarpa». Тепер лишається мріяти про переклад моєї книги івритом і приїзд на її презентацію. Дякую, ви чудові!
МФБ: Чи виникли у вас певні асоціації у зв'язку з побаченим/відчутим в Ізраїлі з чимсь баченим раніше в інших країнах?
Ірина Славінська: Я думаю, це були асоціації з іншими приморськими містами, які я бачила — Барселона, Ла-Рошель, Сан-Мішель у Бретані й Одеса з усіма улюбленими кримськими містечками.
МФБ: Ірено, на тлі твого обширного туристичного досвіду, що тобі особливо запам'яталося у«країні молока та меду» та у її мешканцях?
Ірена Карпа: Та я корінних ізраїльтян майже й не бачила -- самі бандерівці! Направду, на початку відвідин було відчуття, що мені«пощастило» у кращих традиціях моїх не завжди стандартних подорожей: набравши з собою шортів і купальників, запланувавши погрітися на сонечку, я близько познайомилася з Піщаною Бурею, а ще дощем і вітром. Однак, у всьому є свій шарм...
Я надовго запам'ятаю прогулянку єрусалимськими дахами з дуже українолюбною дівчиною з Воронежа на ім'я Саша, яка вже кілька років живе в Ізраїлі. Разом із нею й Ірою Славінською ми пили каву в австрійському хоспісі — така крихітна Європа у Старому Єрусалимі — та просто вбирали запахи, смаки, кольори і звуки.
Прогулянка базаром [Махане Єгуда] — теж ціла пригода. Накупила собі спецій, тепер не знаю, що з ними готувати.
Ну і звісно ж, організатори нас познайомили з високою кухнею Ізраїлю — й у прямому сенсі (тераса з неймовірним видом на Єрусалим), і у фігуральному — ця чудова свіжа риба й смачні овочі, вирощені, по суті, у пустелі — ось чому я ніколи не перестану дивуватися. А евкаліптовий пустельний мед, подарований UJE, рятує мене і моє сімейство ще й тут [в Україні] від застуди.
Мір’ям Фейґа-Бунімович
