Йосиф Зісельс

Йосиф Зісельс, співкерівник Асоціації єврейських організацій і громад (ВААД) України, виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України, дисидент єврейського походження, є одним із тих непересічних громадських діячів, без яких сьогодні важко уявити творення українсько-єврейського діалогу. Й. Зісельс народився в Ташкенті 1946 року. На початку 1960-х років, після смерті матері, він із батьком переїхав із Кишинева до Чернівців. В 1969 році закінчив фізичний факультет Чернівецького університету. На його студентські роки припало чимало гучних подій і справ щодо дисидентів, зокрема арешти й ув’язнення Івана Кандиби, Левка Лук’яненка, процес Красівського, покарання генерала Григоренка ув’язненням у психіатричній лікарні. Це також був період «Празької весни». Паралельно Йосиф Зісельс активно цікавився самвидавом. На початку 1970-х він вже чітко сформувався як особистість, котра прагне змін. З весни 1971 року працював у Чернівецькому радіотелецентрі інженером технічного контролю. Окрім того, вів активне громадське життя, що на той час було вкрай ризиковано. Починаючи з 1970–1971 років активно допомагав особам, які прагнули виїхати в Ізраїль.

Бути під прицілом радянських служб, зокрема КДБ, означало у кінцевому підсумку зіткнутися з цією машиною терору. У лютому 1977 року КДБ попередив Й. Зісельса про відповідальність у разі продовження «антирадянської діяльності». Йому запропонували покинути СРСР, проте він відмовився. У 1978 вступив в Українську Гельсінську групу. В цей час активно допомагав родинам політв’язнів, зокрема систематичним збором даних про незаконно засуджених в’язнів і відправлених до психлікарень.

В інтерв’ю з Іриною Славінською для «Української правди» Й. Зісельс зазначає, що в цей період він був також змушений відмовитися від наукової роботи в університетській лабораторії. Причини — його небажання бути дотичним до досліджень зі створення нової зброї, а також антисемітизм. Цей період у житті Й. Зісельса був наповнений тісним спілкуванням з Ігорем Померанцевим, також тогочасним радянським дисидентом. До того ж він активно спілкувався й формувався в колі німецькомовної єврейської інтелігенції Чернівців, що мала тісний зв'язок із Паулем Целаном, видатним поетом й уродженцем міста.

Наприкінці 1978 року Й. Зісельса заарештували й засудили до позбавлення волі в колонії посиленого режиму за антирадянську діяльність. Після відбуття покарання його засуджено вдруге в 1984 році до трьох років позбавлення волі.

В 1988 році, після другого терміну, попри тодішню небезпеку Й. Зісельс створює в Чернівцях першу єврейську організацію в Україні. Бере активну участь у створенні ВААДу 1989 року й стає його співголовою.

Впродовж трьох десятиліть незалежності України Й. Зісельс незмінно займає активну громадську й правозахисну позицію. Він публічно висловив проукраїнську позицію 2014 року, коли територіальна цілісність і незалежність України постала перед прямою загрозою та збройною агресією з боку Росії. Він і сьогодні стоїть чітко на позиції захисту суверенітету України та є одним із небагатьох лідерів серед релігійних і світських єврейських організацій, який у своїй діяльності відкрито й постійно підтримує Україну. Живе в Києві.