Моше Шарет (1894-1965)

Багато видатних політичних лідерів Ізраїлю, зокрема два президенти й три прем’єр-міністри, походять з України. Одним із таких відомих вихідців є Моше Шарет. Народився він 1894 року в місті Херсон й називався при народженні Мойсей Якович Черток. Його батько свого часу покинув Російську імперію, рятуючись від хвилі погромів, та оселився в Палестині: спершу в Яффі, далі в Єрусалимі. Через кілька років повернувся й оселився в Одесі, де невдовзі одружився з Фанею Лев. Згодом подружжя перебралося в Херсон, де в них народилося троє доньок і двоє синів, серед яких і Моше.

З дитинства він ріс допитливим та активним, відзначався цікавістю до навчання. Моше відвідував хедер, а опісля закінчив чоловічу гімназію в Херсоні. Його любов до лінгвістики давала свої плоди: хлопець володів вісьмома мовами, включно з івритом. Його знання давали йому змогу багато перекладати, що він і практикував, зокрема перекладаючи івритом.

У 1906 році родина Чертоків була змушена знову покинути рідні місця: внаслідок загрози погромів, яка наростала в тогочасній Російській імперії, вони ухвалюють рішення виїхати в Османську імперію, а згодом у Палестину. На той час Моше виповнилося 12 років, і він був змушений активно допомагати батькам у побуті та становленні родини. В 1908 році вони оселяються в Яффі — одному з районів, з яких свого часу розбудувався Тель-Авів.

Після успішного закінчення єврейської гімназії Моше вступив до університету в Стамбулі, де він розпочав активно вивчати право. З початком Першої світової війни він воював добровольцем у складі армії Османської імперії. У 1919 році Моше розпочав роботу в секретаріаті Сіоністської комісії. На початку 1920-х навчався у Лондонській школі економіки. Його роль у становленні держави Ізраїль є особливою. Шлях до цього розпочався із посади заступника головного редактора щоденної газети Генеральної федерації робітників «Гістрадут» та досвіду роботи редактором англійського тижневика «Давар».

Моше Черток став одним з авторів Декларації незалежності Ізраїлю, підписаної 14 травня 1948 року. Саме тоді він став першим в історії країни міністром закордонних справ і змінив своє прізвище на Шарет, що в перекладі означає «той, хто служить, виконує обов’язок». На посаді міністра Моше Шарет очолював ізраїльську делегацію на переговорах про припинення вогню впродовж війни за незалежність і зумів встановити дипломатичні відносини з десятками країн світу.

Після відходу з роботи в уряді він керував видавництвом Am Oved та коледжем Бейт Берл. Окрім того, був головою Всесвітньої сіоністської організації, до якої його обрали 1960 року. Попри боротьбу з важковиліковною хворобою Шарет вів активне громадське життя й до самої смерті виступав перед публікою, розповідаючи про свої погляди на побудову держави Ізраїль. Моше Шарет помер 7 липня 1965 року у віці 70 років. Похований на єврейському цвинтарі Трумпельдор поруч зі своєю дружиною Ципорою. Сьогодні в Україні, в рідному для Моше Шарета Херсоні, встановлена на його честь меморіальна дошка на найстарішій гімназії міста.