Праведники народів світу з Вінниччини

14 травня — День пам’яті українців, які рятували євреїв у роки Голокосту. «Українсько-Єврейська Зустріч» продовжує публікації, присвячені українським Праведникам народів світу з міст, що постраждали від агресії РФ, і сьогодні розповідаємо про таких людей із Вінниці.

Згідно з базою даних Праведників народів світу Меморіального комплексу історії Голокосту «Яд Вашем», відомо 306 історій врятування євреїв у Вінницькій області, у яких рятувальники визнані Праведниками народів світу. 30 з цих героїчних вчинків відбулися в самій Вінниці.

Нагадаємо, що згідно з законом держави Ізраїль, Праведниками народів світу можуть бути люди, які усвідомлювали, що рятують саме євреїв і що за порятунок їм загрожує страта від рук нацистської влади. Також, Праведники не мали брати гроші чи винагороду за свій вчинок.

Вчинки Праведників мають важливе значення особливо сьогодні. Саме ці родини є прикладами людяності й самовідданості для мільйонів українських волонтерів, які підтримують ЗСУ й тил у часи російської навали.

Родина Станіславових, Валентина Галкіна
На 1939 рік євреї становили понад 35% населення Вінниці, їх налічувалося більш ніж 30 тисяч. Майже всіх їх знищено в Шоа.

Серед тих, хто врятувався, — Аарон Бронштейн, якому в 1941 році було 9 років. Портал «Яд Вашем» оповідає, що в травні 1942 року до будинку медика Григорія Біличенка, що проживав у селі Жабелівка Вінницької області, хтось із місцевих жителів приніс десятирічного єврейського хлопчика Аарона Бронштейна. Він був поранений у щелепу, бо місцевий поліціянт намагався вбити його — стріляв в обличчя. Біличенко надав Аарону першу допомогу й відвіз до хірурга Володимира Місевича.

«Місевич вийняв кулю з щелепи Бронштейна і, наскільки це було можливо, впорядкував його пошкоджене обличчя. Хлопчик одужував і ще довго залишався в лікарні, і весь цей час про нього дбали Місевич і його дружина Валентина Алфьорова, яка працювала лікарем у тій самій лікарні. Після остаточного одужання хлопчикові дозволили залишитися на території лікарні й допомагати санітарам. Так, у відносному спокої, Аарон Бронштейн прожив десять місяців, доки один із пацієнтів лікарні не зрозумів, що він єврей. Поки чутки не встигли дійти до німців, Бронштейн утік», повідомляє портал «Яд Вашем».

Навесні 1943 року Аарон повернувся в рідну Вінницю. Дехто з колишніх сусідів шкодували й годували хлопчика, проте в дім не брали. Сестри Станіславові, Ніна та Валентина, зустріли хлопчика на вулиці й привели його до будинку батьків. Аарон Бронштейн ховався то в будинку, то в коморі, а з настанням літа почав виводити коня Станіславових на пасовище. Щодня він виходив з дому затемно й повертався після настання сутінків — так, щоб ніхто не міг його помітити. Якось, коли він повертався додому з конем, його вже чекали якісь люди. Хлопець налякався та втік, після чого жебракував до звільнення Вінниці в березні 1944 року.

4 вересня 1997 року «Яд Вашем» надав почесне звання «Праведник народів світу» Григорію Біличенку, 6 грудня 1999 року — Володимирові Місевичу та його дружині Валентині Алфьоровій, а 5 травня 2002 року — Михайлу та Єлизаветі Станіславовим, а також їхнім дочкам Ніні Брінд та Валентині Галкіній.

Валентина Галкіна пішла у засвіти в грудні 2022 року. Її родина зараз живе у Вінниці.

Лідія Савчук
Тоді ж у Вінниці жила родина Савчуків, яка врятувала видатного митця, Народного художника України Ісаака Тартаковского. Його картини прикрашають музейні колекції по всьому світу.

Надію та Степана Савчуків і їхню доньку Лідію визнано Праведниками народів світу.

Зворушливу історію врятування нам надіслав син Ісаака Тартаковського, Заслужений художник України Анатолій Тартаковський — «Історії порятунку та надання допомоги євреям під час Вітчизняної війни 41–45 років. Спогади Праведника народів світу Савчук Лідії Степанівни. Фрагмент».

«Я, Савчук Лідія Степанівна, 1925 року народження, українка. До Великої Вітчизняної війни та під час війни проживала з батьками: батьком — Савчуком Степаном Марковичем та матір'ю — Савчук Надією Марківною в Україні в місті Вінниці, близько від центру в одноповерховому маленькому будинку на вулиці Першотравнева, 69. Крім нашої родини у цьому будинку проживала інша родина єврейської національності на прізвище Тульчини.

Евакуюватися в тил нашій родині не вдалося через відсутність транспорту, та сім'я була досить важка на підйом: батько — інвалід праці 2-ї групи, у матері були хворі ноги, пересувалася по кімнаті з великим трудом (діагноз «розсіяний склероз»), бабуся, мати батька 80 років, і я, а брат був на фронті.

Німецькі фашисти окупували Вінницю 1941 року.

У вересні 1942 року до нас зайшла людина, сказала, що звільнена з полону, і спитав, чи не можна у нас пожити деякий час. Зі співчуття ми погодились. З розмов він дізнався про наше добре ставлення до євреїв, і що в нас завжди було багато друзів євреїв, він сказав, що теж єврей, Тартаківський з Києва. Це нас злякало, але порадившись, погодилися, щоб він залишився. Його влаштували у 3-х метровій коморі з виходом на горище. При облавах ховали на горищі, сходи забиралися на горище, або в сараї за дровами.

У квітні 1943 року німці нас виселили із квартири. Мій батько на околиці міста (у Старому місті по вулиці Нагірна) просив господиню сільського будиночка Боготську прийняти нас до себе. З нами переїхав і Тартаковський. Батько сказав господині, що він його родич. Тут теж доводилося ховатися в клуні.

20 березня 1944 року місто Вінниця було звільнено від німецьких фашистів. Тартаковський пішов у військкомат і був призваний у Червону армію.

1953 р. я і Тартаковський випадково зустрілися в Києві на Головпоштамті. У травні 1953 р. ми одружилися, 1954 року в нас народився син Анатолій, 1958 року — дочка Олена».

Лідію Савчук евакуювали з Києва навесні 2022 року, в евакуації особисто допомагав надзвичайний і повноважний посол держави Ізраїль Міхаель Бродський, який віз Праведницю в евакуацію. Зараз Лідія Савчук з донькою Оленою та її родиною живе в Європі.

Родина Назаренків
Один з наших фільмів «Слово Праведника» присвячений подвигу родини Назаренків.

Мойсей Назаренко з дружиною Лукерією та дітьми мешкали в селі Війтівці. З вересня 1941 року вони вирішили надати прихисток кравчині-єврейці Еті Ядушлівер. Вона перешивала одяг родині, а Назаренки давали Еті підтримку. Саме тоді в окрузі почалися антиєврейські погроми, і родина Назаренків вирішила заховати її у своєму будинку.

Етя попросила Назаренків врятувати її донечку Бетю, що перебувала в гетто в місті Немирів. Дочки Мойсея Назаренка — Єфросинія та Надія —  вирушили в немирівське гетто й знайшли Бетю просто по опису. Як розповідає портал «Яд Вашем», Бетя працювала на примусових роботах — мостила дороги. Назад до Війтівців дівчатка повернулися разом із Бетею.

Як розповідає портал «Яд Вашем», Назаренки переховували Етю та її дочку Бетю у різних укриттях, залежно від пори року та обставин. Іноді мати й дочка ховалися в сараї, іноді — на горищі або в підвалі будинку, але виявити їх нікому не вдалося. Якоїсь миті ситуація в селі стала дуже напруженою, Етя й Бетя все ж таки злякалися, що їх знайдуть, і переховалися в копицю сіна в полі. Вони провели там вісім днів, протягом яких Василь, молодший син Назаренків, приносив Ядушліверам їжу та розповідав про події в селі. Вони ховалися в Назаренків аж до звільнення в березні 1944 року. Потім мати й дочка, що вижили, покинули село й оселилися у Вінниці. Протягом багатьох років вони підтримували зв'язок із родиною Назаренків. 2 січня 1995 року «Яд Вашем» присвоїв Мойсею та Лукерії Назаренкам та їхнім дітям Єфросинії, Надії та Василю почесне звання «Праведник народів світу».

…і інші видатні люди
Є ще сотні Праведників народів світу з Вінниччини.

Наш проєкт «Слово Праведника» товаришує ще з декількома родинами. Це Ганна Корчак, що разом із батьками врятувала Анну Столовицьку.

Родина Катерини Мельничук, що врятувала Фаню Пікман.

Самборські з міста Шаргород, що разом із родиною Плясецьких врятували багато євреїв, серед яких Михайло та Роман Барграсер, Фаїна Забарко, Ріва Кац, Іта Мільман, Сара та Рахель Рабиновичі, Рахель Шварцбройт.

Петро Самборський працював у магазинах продавцем та відповідальним за закупки, страховим агентом. У 1944 році переписав свої документи, додавши рік життя, щоб піти в Червону Армію. Зараз його родина живе у Шаргороді.

Марія та Василь Манілко врятували велику єврейську родину Бурштейнів.

Єфросинія Гуменюк (Яремчук) з сестрою Марфою та чоловіком Адамом врятували родину Лібманів. «В Каришкові був створений табір для євреїв, депортованих із Бессарабії та Буковини. Кілька сотень людей поселили в свинарнику й інших колгоспних приміщеннях ... і майже не годували. З початком зими багато хто загинув від холоду, недоїдання та хвороб. Ті, що вижили, з ризиком бути спійманими, вибиралися за межі табору й просили милостиню в місцевих жителів. У другій половині 1942 року до Яремчуків по допомогу звернулася сім'я Лібманів, родом із молдавського містечка Бричани .... голова сім’ї Лейба Лібман ... мати Ріва та діти Семен, Бузя і Яків», — розповідає портал «Яд Вашем».

Яремчуки жили бідно, але поділилися з Лібманами всім, чим змогли та допомогли знайти в селі підробіток. Завдяки Яремчукам родина Лібманів пережила окупацію та дочекалася звільнення в березні 1944 року.

Схожі історії оповідають майже всі врятовані. Родини Праведників жили вкрай бідно, проте були готові віддавати останнє для рятування життя.

Маргарита Ормоцадзе 
Маргарита Ормоцадзе є співзасновницею/продюсеркою проєкту «Слово Праведника» (Word of the Righteous), який розповідає про доблесть українців, які рятували євреїв по всій Україні під час Голокосту.