Рахіль Корн (1898–1982)
Постать Рахілі Корн тісно пов’язана з єврейським літературним середовищем Галичини міжвоєнного періоду. Разом із Рахеллю Ауербах і Деборою Фоґель вона стала співзасновницею часопису «Zuschtajer», закладаючи основу для експериментальної їдишомовної літератури того часу. Рахіль Корн народилася 1898 року в єврейській родині Ханни й Вольфа Ґерінґів в селі Підліски, що поблизу Мостиськ на Львівщині. Була найстаршою серед трьох дітей у родині.
Зацікавлення літературою з’явилося в неї ще в дитинстві: свої перші вірші вона писала польською — мовою, на якій виросла та якою здобула освіту. З початком Першої світової війни виїхала з сім’єю до Відня, а після війни переїхала до Перемишля, де проживала до 1941 року. У 1918 році з’явилися перші опубліковані тексти Р. Корн у сіоністській газеті «Nowy Dziennik» і в соціалістичному журналі «Głos Przemyski». Ці статті були опубліковані польською, проте вже через рік вона опублікувала свій перший їдишомовний вірш у «Lemberger Tageblatt». Її визнання зросло з публікацією перших поетичних збірок: «Dorf» (Село, 1928) і «Royter mon» (Червоні маки, 1937). У 1936 році вийшла друком її перша збірка прози «Erd» (Земля).
Р. Корн вийшла заміж за Герша Корна, і в них народилася донька Ірена. Сім’я планувала емігрувати в США, проте запланована поїздка не відбулася через вторгнення СРСР у 1939 році.
У червні 1941 року, коли війська Третього Рейху увійшли в Перемишль, Р. Корн перебувала у Львові, де відвідувала доньку. Їй вдалося уникнути Голокосту через втечу вглиб Радянського Союзу. Проте її чоловік, брати й мати, які залишилися в Перемишлі, не пережили війни. Після закінчення Другої світової Рахіль повернулася в Польщу. Жила й працювала в Лодзі, де її обрали головою товариства єврейських письменників. У 1948 році як представниця асоціації вирушила на конгрес ПЕН-клубу в Стокгольмі, звідки до Польщі вже не повернулася, а емігрувала в Канаду.
В Канаді Р. Корн стала однією з кращих поеток післявоєнної доби, які писали їдишем. Четверта поетична збірка Корн, «Heym un heymlozikayt» (Дім і бездомність), побачила світ 1948 року. Пізніші тексти пройняті ностальгією за Галичиною й тісно пов'язані з жителями єврейських містечок. Вірші сповнені рафінованої простоти мови й водночас оголеності почуттів. В останні роки життя часто зверталася до символізму. Р. Корн жила й писала вірші в Монреалі до своєї смерті 1982 року. Добірка її віршів в українському перекладі увійшла до «Антології єврейської поезії», виданої в Києві 2007 року.
