Сила життя: митці з родин українських Праведників народів світу

Маргарита Ормоцадзе

«Українсько-Єврейська Зустріч» продовжує розповідати про українських Праведників народів світу, людей, які рятували євреїв у роки Шоа (Голокосту).  Сьогодні ми зібрали історії митців серед Праведників та їхніх нащадків.

У пошуках кольорів Праведників

Проєкт «Слово Праведника» документує у фільмах і текстах подвиги українських Праведників народів світу, а також підтримує майже 50 родин Праведників по всій Україні: як самих Праведників, так і їхніх дітей, вдів, опікунів. Чимало Праведників пішли в засвіти до розвалу СРСР і не побачили підтримки й вдячності. Ми вважаємо важливим віддати шану героям, підтримавши їхніх дітей, людей вже похилого віку.

Працюючи з родинами Праведників, ми знайшли багато талановитих людей, переважно художників, в яких є те, що називають «іскра Божа». Ольга Білостоцька, онука Праведників Білостоцьких з Ворзелю, пише поезії. На честь її родини, що рятувала людей від загибелі, ще в радянські часи у Ворзелі назвали вулицю, про що ми оповідали в дослідженні «Вулиця Праведних».

Марія Глаголєва, донька Праведників Олексія й Тетяни Глаголєвих, — також поетка.

Її батько Олексій Глаголєв — Праведник народів світу з Києва, який зі своєю родиною врятував безліч євреїв. У 1941 році він прийняв сан священника, німці побили його за відмову служити молебень за Гітлера. Разом із дружиною Тетяною, дітьми Магдаленою та Миколою й іншими родичами, отримав звання Праведника народів світу за рішенням Меморіального центру Голокосту «Яд Вашем» надав. Ось два його вірші:

“Буря, мрак и ветра стоны,
море черное кругом,
волн свирепых легионы
бьются с бедным кораблем.

не смыкая ночью вежды,
мы плывем на корабле
тихо брезжит луч надежды
и теряется во мгле

верим мы что кормчий добрый
к погибающим придет
и корабль рукою твердой
в гавань светлую ведет

***

Люблю тебя, о Индонезия!
Бананы, пальмы и поэзия.
Борнео, Ява, Целебес.
Суматра, солнце, блеск небес.

Гляжу внимательно на карту,
и вижу дивную Джакарту.
Готов сейчас туда лететь,
чтоб этот дивный мир узреть.

Но это очень далеко,
лететь туда не так легко,
во сне лишь может сниться нам,
как мило, жарко, славно там.”

Тамара Антипчук, донька Праведниці Зінаїди Жиленко з Кропивницього, — майстриня в’язання. До війни вона в’язала в подарунок іншим родинам Праведників народів світу. Анастасія Фесун із родини Праведників народів світу Василя Михайловського — художниця-початківець, яка вже брала участь у виставках.

У родині Праведників Галичів з Полтавщини, що рятували євреїв у Ромодані та Червоних Пологах, є художниця Лариса Галич.

Картини Лариси Галич, племінниці Праведників народів світу Галичів.

Серед українських родин Праведників є й інші видатні та дуже яскраві художники. Звичайно, це не всі митці з цих родин, тож якщо ви знаєте таких, про яких ми ще не писали, будь ласка, пишіть проєкту «Слово Праведника».

Знайшовши декілька яскравих митців, ми вирішили зробити їхню творчість мовою, через яку можна розповідати історії рятування євреїв у роки Голокосту. Спочатку ми випустили листівки «Українські Праведниці народів світу», з картинами членів родин Праведних українок, що їх вшанував Меморіальний центр Голокосту «Яд Вашем».

У 2021 році «Слово Праведника» проводило в Національному банку України виставку «Мова Праведника: творчість сімей Праведників народів світу». Ця виставка працювала в галереї Нацбанку до 14 травня, Дня Українців, які рятували євреїв у роки Голокосту. На виставці були представлені роботи семи сімей Праведників народів світу, представлені різноманітні техніки — батик, живопис, вишивка, вітражний розпис. Авторів поєднують позитивні, яскраві, життєствердні настрої, немов сім'ї, які особливо глибоко стикаються з трагедією Голокосту, свідомо або підсвідомо роблять акцент на світлих та добрих речах.

Рукопис світла

Одне з традиційних для України мистецтв — вишивка. Праведниці народів світу з України були майстринями вишивки. Київський фтизіатр Ніна Гудкова у 1941-1943 рр. керувала дитячим будинком у Києві й врятувала від голодної смерті понад 70 дітей. Серед них були 12 єврейських хлопчиків. Ніна Гудкова померла в 1993 році, а наступного року «Яд Вашем» надав їй звання Праведниці народів світу.

«Було зрозуміло, що вона ніколи не кине тебе в біді», — розповідав один із врятованих хлопчиків, Цезар Кац (Василь Михайлівський молодший). «Вона ніколи не думала, що робить якийсь подвиг, а думала, що це абсолютно природно, нормально. Тому вона й не хотіла про це розповідати», — каже Юрій Петрович Зайченко, син Праведниці.

Вишивала ікони одеситка Олімпіада Данільянц, яка разом із батьком, одеським греком Георгієм Псаропулом, врятувала родину Квітко.

Ось що розповідає про подвиг своєї родини Олімпіада Данільянц: «1942 року прийшов додому тато, привів із собою якихось незнайомих людей і сказав: “Ці люди житимуть у нас”. Це була родина Квітко — батько, мати й маленька дівчинка: Михайло, його дружина Емілія та їхня донька Вікочка. Вони пояснили, хто вони за національністю, перебували в нас, їх треба було приховувати від сторонніх людей. Ми жили однією родиною. Містом шастали німці, румуни, шукали бідних людей, євреїв шукали. Родина Квітко перебувала в нас до половини літа 1943 року. Настав час міняти їм місце проживання — прийшов якийсь чоловік, і вони пішли разом з ним. Про їхню долю ми нічого не знали до 1990 року».

Daniliantz embroidered icons together with Iryna, her granddaughter and caregiver. They presented these icons as gifts to friends and churches in Odesa, in particular to the Armenian Church. Two years ago, Daniliantz passed away at the age of 101. Her great-grandson Yevhen joined Ukraine's Armed Forces as a volunteer paramedic. Iryna found a source of strength in art and started creating vase gifts. All her works exist in a single copy.

Вази роботи Ірини Петрової, онуки-опікунки Праведниці Олімпіади Данільянц з Одеси
(Усі роботи в єдиному екземплярі.)

Понад 60 унікальних рушників вишила Марія Макарівна, вдова Праведника народів світу Миколи Ваврисевича з Волині. Її роботи не для продажу.

Чоловік Марії Макарівни — з родини Праведників світу Ваврисевичів. Микола та Марія Ваврисевич та їхні сини Михайло (1924 р.н.) та Микола (1926 р.н.) жили у місті Володимирець Волинській області (нині Володимир). Сини до початку війни працювали шкільними вчителями, а під час війни сім'я заробляла собі на життя сільською працею.

Рушники роботи Марії Ваврисевич, вдови Праведника Миколи Ваврисевича.
(Роботи не продаються.)

Як розповідає портал «Яд Вашем», «у серпні 1942 року подруга Марії Блюма Штейн зі сльозами попросила її сховати її дочку Шошану. 5 вересня 1942 року в гетто пройшла Акція, і Ваврисевичі сховали у своєму будинку 12-річну Шошану, її 13-річну сестру Хеню та їхню двоюрідну сестру Тоню Зуберман. Того ж дня вони відчинили двері свого дому й іншим євреям, зокрема Леону Бергеру, Абраму Ройтеру, Кларі Ройтер та їхній дочці Ірці, Ар'є Гемулці, д-ру Іврі з дружиною та донькою Ідою, Фріді Вайнберг та її синові. За кілька днів деякі з них повернулися в гетто, організоване для ремісників. Шошана залишилася у Ваврисевичів, а її рідна та двоюрідні сестри повернулися в гетто, де й загинули 1943 року. Якось дощової холодної ночі в листопаді 1942 року Ваврисевичі відчинили двері свого будинку Рахель Зінгер та її 13-річній дочці Нехамі (пізніше Аріель). Під час єврейського свята Песах сини Ваврисевичів Михайло та Микола принесли своїм підопічним буряки й картоплю, щоб їм не довелося вживати в їжу квасне. Зінгери ховалися у Ваврисевичів аж до лютого 1944 року, а потім пішли в навколишні села. Шошана (пізніше Бергман) та кілька інших євреїв, що залишилися в будинку Ваврисевичів, прожили у них до самого визволення, що настав 20 липня 1944 року. Після звільнення євреї, що вижили, залишили Радянський Союз — багато з них емігрували в Ізраїль, а частина поїхала в США. Деякі з тих, хто вижив, листувалися з Ваврисевичами й матеріально підтримували їх. 3 березня 1983 року «Яд Вашем» присвоїв Миколі й Марії Ваврисевич почесне звання “Праведник народів світу"».

Відомі митці України

Дві найвідоміші творчі родини, які ми знайшли, — це родини Праведниць Софії Ярової та Лідії Савчук.

У роки Шоа Лідія Савчук разом з батьками, Степаном і Надією, врятувала від загибелі солдата Ісаака Тартаковського, який згодом став Народним художником України та чоловіком Лідії.

Як розповідає портал «Яд Вашем», «після початку війни Савчуки дали притулок у себе радянському військовополоненому. Солдат назвався Іваном Петровим і розповів, що втік із табору військовополонених на Львівщині, куди потрапив у вересні 1941 року після того, як його загін був розбитий. Самостійно він дістався Вінниці, але жодного знайомого в місті в нього не було. Якийсь час чоловік жив просто неба, ночуючи в парках або занедбаних будівлях».

Згодом солдат зізнався, що його справжнє ім'я — Ісаак Тартаковський і що до війни він жив у Києві, був учнем Олександра Довженка й працював над створенням фільму «Велике життя». Савчуки переховували Тартаковського на горищі.

А ось як оповідає цю історію сама Праведниця світу Лідія Савчук. «У вересні 1942 року до нас зайшла людина, сказала, що звільнена з полону, і спитала, чи не можна у нас пожити деякий час. Зі співчуття ми погодились. З розмов він дізнався, що ми добре ставилися до євреїв і що в нас завжди було багато друзів євреїв. Він сказав, що теж єврей, Тартаковський з Києва. Це нас злякало, але порадившись, ми погодилися, щоб він залишився. Його влаштували у триметровій коморі з виходом на горище. При облавах ховали на горищі, сходи забиралися на горище, або в сараї за дровами».

«У квітні 1943 року німці наказали сім'ї залишити будинок, у якому вирішили розмістити німецьких військових. Разом із Тартаковським Савчуки переїхали на околицю міста. Новим сусідам вони представили Ісаака як свого родича. Там Тартаковський жив відкрито та переховувався лише під час перевірок документів», — пише «Яд Вашем».

Врятований Ісаак Тартаковський став визнаним художником і одружився зі своєю рятівницею. Його картини є в багатьох музеях світу.

Діти Лідії Савчук та Ісаака Тартаковського —  митці. Його син Анатолій Тартаковський — Заслужений художник України, учасник багатьох виставок у США, Німеччині, Греції, Франції, зокрема творчої акції «Метромузей Анатолія Тартаковського», яка демонструвалася в Київському метрополітені шість років і яку відвідали 1,5 млрд людей.

Заслужений художник України Анатолій Тартаковський та його творів.

Молодший Тартаковський, Валентин Анатолійович, — молодий художник, виставки якого вже проходили в Україні та ЄС.

Олена Паламарчук — відома художниця, учасниця виставок у Китаї, Німеччині, Лондоні й Україні. Її роботи зберігаються в колекціях по всьому світу.

Родина Праведниць народів світу Софії Ярової та Єфросинії Бойко

Софія Ярова та її мама Єфросинія Бойко врятували від загибелі в Бабиному Яру сім євреїв.

Юрон Шевченко — зять Праведниці Софії Ярової, член Спілки художників України. Його виставки пройшли в Німеччині, Китаї, США, Франції, ОАЕ, Іспанії. Працює у стилі сюрреалізму.

Ганна Ярова — донька Праведниці народів світу, членкиня Спілки художників України.

Артем Шевченко — молодий художник, онук Праведниці народів світу Софії Ярової. Став автором марки «Праведники світу», яку випустила Укрпошта в рамках проєкту «Власна марка» за ініціативи Юлії Голденберг та фонду «Заради тебе». Наразі Артем захищає Україну в лавах української армії.

Про подвиг Софії Ярової ми розповідали у тексті «Праведники світу з Києва».

Молоді автори

Юний художник Владислав Каплюк, учень середньої школи та правнук Праведниці народів світу Ніни Садовник-Кондратюк, має сотні картин, деяких з яких вже перебувають у колекціях в Україні та ЄС. На початку 1940-х українські родини Кондратюків та Садівників та Євдокія Козел жили в селі Оженин на Волині. Ризикуючи своїм життям, вони дали укриття, підтримку та допомогу сім'ям Вальдманів і Ключників.

Владислав Каплюк. Вітражний живопис і батик.

Вітражним живописом займається Юлія Завадська, дочка Праведниці народів світу Олени Малової (Завадської), 1925 р.н. У Могилеві-Подільському разом із матір'ю Констанцією Казимирівною Дембіцькою вона врятувала Цилю Яківну Тверську (Перельман) та її дочку Сару. Родина Завадських у 1930-х постраждала від НКВС — було репресовано її батька.

Юля Щербакова 2011 року побачила скляночку, розписану вітражним розписом, захотіла спробувати розписати сама. До Нового року зробила подарунки друзям — розписала скляночки для свічників. «Так почалося моє захоплення. Зображення, вази, свічники, пляшки. Працюю здебільшого з весни до осені, коли гарне освітлення, довгий світловий день і є можливість працювати при відкритому балконі», — каже художниця.

Зінаїда Богорад — київська художниця. Її роботи перебувають у приватних колекціях в Італії, Франції, Німеччині, США, Лондоні, Ізраїлі. Її свекруха, Ніна Богорад (Суботенко) — Праведниця народів світу. Разом з батьками, Феодосієм та Марією, вони врятували від смерті Якова Богорада. Після війни Ніна та Яків одружилися.

Художниця Зінаїда Богорад та її роботи на італійському шовку в стилі батик. Зінаїда — невістка Праведниці Ніни Богорад.

Майстри з Галичини

Наприкінці 2023 року UJE розповідала про Праведників народів світу з західної України. Серед них теж є чудові майстри. У родині Катерини Клебан — майстер художньої різьби по дереву Михайло Ковальчук. Він викладав це мистецтво дітям.

Витвори мистецтва Михайла Ковальчука з родини Праведниці Катерини Клебан.
(Усі твори в єдиному екземплярі.)

Онука Праведників народів світу Вовкотрубів із Золочева — Марія Амарій та «Очі війни»

«В мистецтві я спробувала багато стилів, та найбільше проєктів з написання візантійських ікон (іконостас с. Копані, села в якому мої прадіди вберегли життя багатьох сімей євреїв) та інші. Перед війною я відкрила приватну студію мистецтв «Amariy Art» у м. Золочів, понад 100 учнів, воркшопи для дітей та дорослих, підготовка до вступу. Я жила цією роботою, ще скільки всього планувала зробити, та війна змінила все. З початком війни я виїхала за кордон. Починати все з чистої сторінки виявилося важко, але завжди мене рятує в таких ситуаціях мистецтво», — розповідає Марія Амарій.

Художниця Марія Амарій та її картини. Вона онука Праведників народів світу Вовкотрубів із Золочева.

«Війна для мене — це дуже болюча тема, яка не покидає мене жодного дня. З початку війни я побачила й почула багато сумних історій, історій, від яких стискається серце. Я не вмію гарно говорити, щоб передати всі свої емоції, але я можу висловити свої емоції на полотні. Так війна змінила мій стиль у мистецтві, я зробила серію живописних робіт, стилізовані портрети. Зараз я проживаю в Нідерландах і 13 січня 2024 року відкриється моя друга персональна виставка під назвою “Очі війни”».

«Дитиною я слухала історії бабусі, про важкі часи, про страх і боротьбу, про подвиги моїх прадідів, це все здавалося таким неймовірним. Важко повірити, що люди готові ризикувати всім заради інших. Тепер я доросла, і останні роки принесли багато випробувань, війна, хвороба батька, яку ми так і не побороли. І в цей час мені дуже допомогла підтримка людей, інколи незнайомих, з інших країн. Тепер я веду курси живопису для тимчасово переселених людей, вони кажуть, що малювання для них — арттерапія».

Маргарита Ормоцадзе
Маргарита Ормоцадзе є співзасновницею/продюсеркою проєкту «Слово Праведника» (Word of the Righteous), який розповідає про доблесть українців, які рятували євреїв по всій Україні під час Голокосту.