«Солід. Взуттєва фабрика життя» Юрія Скіри — лауреат книжкової премії «Зустріч» 2024
Канадська недержавна організація «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE) та ГО «Форум видавців» (Львів, Україна) з приємністю оголошують, що книга «Солід. Взуттєва фабрика життя», написана Юрієм Скірою і опублікована 2023 року львівським видавництвом «Човен», стала четвертим переможцем книжкової премії «Зустріч: українсько-єврейська літературна премія»™ 2024 року.
Церемонія нагородження премією «Зустріч» відбудеться 4 жовтня о 20.30 за київським часом на 31 Львівському міжнародному Bookforum і транслюватиметься онлайн. Для перегляду події необхідно зареєструватись. Невдовзі на сайті ГО «Форум видавців» розпочнеться реєстрація.
«Солід» розповідає маловідому історію однойменної львівської взуттєвої фабрики, де в роки Голокосту монахи Студійського Уставу із благословення митрополита Андрея Шептицького переховували євреїв. Це історія про о. Йозефа Петерса, «львівського Шиндлера», який, будучи ченцем та священником, заснував успішне виробництво, яке потрапило в епіцентр подій порятункової акції Глави Греко-Католицької Церкви. У підвалах «Соліду» переховували жінок, дітей, чоловіків, яких нацистський режим прирік на знищення. Упродовж 1942-1944 років чимало їх було сховано та врятовано від страти. Обшуки, доноси, хвороби та голод вони пережили разом із монахами й дочекалися закінчення окупації.
Юрій Скіра — український історик, релігієзнавець, кандидат історичних наук. Старший науковий співробітник Інституту екуменічних студій Українського Католицького Університету, директор ГО «Центр дослідження історії Східних Католицьких Церков». Свої наукові зацікавлення зосереджує на питаннях, пов’язаних із порятунком євреїв під час Голокосту з допомогою духовенства та чернецтва Греко-Католицької Церкви. Його книга «Покликані: монахи Студійського Уставу та Голокост» (Київ: Дух і Літера, 2019) увійшла до короткого списку премії «Зустріч»-2021 у категорії нон-фікшн.
«Премія «Зустріч» стає все сильнішою, — констатувала Наталія Федущак, директорка з комунікацій UJE. — Українські письменники та видавці стикаються з багатьма викликами через злочинну війну Росії проти України. Проте вони продовжують досліджувати широкий спектр тем поза поточною війною. Це й дослідження минулого країни та стосунків українців з народами, які проживають на її території, включно з євреями. Дехто каже, що через війну Україна отримала «паузу» для дослідження свого минулого, зокрема Голокосту на українських землях. Проте українські науковці та письменники продовжують це дослідження, оскільки війна створює більший контекст для розуміння минулого».
Члени міжнародного журі прокоментували книгу-переможця та книги, подані на премію «Зустріч»-2024:
Олександр Щерба, голова журі (Україна)
Книга Юрія Скіри «Солід. Взуттєва фабрика життя» розповідає про одну з маловідомих історій Голокосту — порятунок Йозефом Петерсом та іншими греко-католицькими монахами львівських євреїв, які знаходили працевлаштування на місцевій взуттєвій фабриці. Часові рамки та куліса подій — та сама, що й в історії «Списку Шиндлера» у Кракові. Морок окупації. Безгранична, нелюдська жорстокість, яка стала щоденною реальністю. Тільки відбувається все не у Кракові, а у Львові. І ключову роль відіграє не бізнесмен Шиндлер, а група священників з благословення предстоятеля Церкви Андрея Шептицького.
Книжка робить справу, яку Україна тільки почала робити — розповідати історію Голокосту в Україні, і робити це чесно, без ідеологічних упереджень та політичних замовчувань. Львів під німецькою окупацією змальовується як вир ненависті між українцями, поляками та євреями. Ненависті, яка активно підживлюється і використовується нацистською адміністрацією задля її цілей. Найголовніше — «остаточного вирішення єврейського питання».
На цьому тлі, у цьому непроглядному мороку існують, виживають, намагаються не втратити людське обличчя головні діючі фігури цієї реальної історії —священнослужителі Греко-Католицької Церкви, служителі Христа, які з ризиком для власного життя рятують львівських євреїв від, здавалось би, неминучої смерті. Вони — світло, яке горить у найтемнішій із темряв.
Юрій Скіра не обходить увагою найболючіші для України теми — роль в Голокості українських колаборантів і населення, торкається коренів ненависті, яка вирувала тоді у Львові. Про подвиг священнослужителів він пише сухо, фактологічно, без зайвого пафосу, що не применшує цей подвиг, а робить його осяжнішим і зрозумілішим.
Чесність книги особливо цінна та важлива як для етнічних українців, так і етнічних євреїв. Але особливо важлива вона для українців. Євреї знають, що трапилося з ними під час Голокосту. В Україні ж ця тема потребує нагадування, глибшого вивчення та популяризації серед населення, особливо молоді.
Коротке дослідження Юрія Скіри не претендує на всеохопність. Воно лише перший важливий крок для усвідомлення Україною історії, в якій були і герої, і злочинці, і морок, і світло. Україна повинна знати свого Шиндлера. І вона повинна знати міру страждання, яке прийняли на себе українські євреї в ті страшні роки.
Юлія Бентя, членкиня журі (Україна)
Довгий список цьогорічної «Зустрічі» показав широкий діапазон можливих підходів до осмислення українсько-єврейських стосунків. Гадаю, кожен з членів журі постав перед складним вибором між блискучим бестселером, що досліджує психологію злочинця (Філіп Сендc); приватною історією, що переплітається з історією незалежної України і свідченнями про досвід УПА (Євгенія Сенік); філігранним історичним краєзнавством (Роман Михальчук); захопливими есеями-тревелогами (Галина Петросаняк); орієнтованим на підліткову авдиторію мистецьким виданням (Юлія Стахівська), перекладеними українською мовою і з любов’ю впорядкованими афоризмами рабі Нахмана (Едвард Докс); літературознавчим краєзнавством чи краєзнавчим літературознавством (Петро Рихло); чудовою культурною публіцистикою, написаною з позиції та зі знаннями історика (Андрій Павлишин). Особисто мені дуже хотілося, щоб і в короткому списку «Зустрічі» зберіглася така вражаюча жанрова палітра, адже про справді складні та важливі речі варто вчитися говорити під різним кутом, достукуючись до різних авдиторій. Вважаю, що нашому журі це вдалося.
Перемога книжки Юрія Скіри підтверджує величезний запит на якісні історичні дослідження. У цьому сенсі це справді зразкове видання: добрий переконливий виклад, величезний науковий апарат з публікацією архівних документів, а головне — усвідомлення суб’єктності і українців, і євреїв, показ їх активної взаємодії та взаємодопомоги за найстрашніших обставин Другої світової війни. Не вступаючи у пряму полеміку з російською пропагандою, ця книжка руйнує її підмурівок, саму основу.
Російсько-українська війна одразу змінила фокус премії «Зустріч», перемкнула її з розбудови міжнаціонального порозуміння всередині України на глобальний, міжнародний контекст. Теперішні книжки з довгого та короткого списку, і тим більше книжка-переможець одразу стають голосами сучасної України, яка вкотре мусить відстоювати власну незалежність. Це дуже різні голоси, що відображають тривалу культурну та етнічну поліфонію українського життя. Хочеться вірити, що, попри все, її вдасться вберегти і плекати в майбутньому.
Олександр Мотиль, член журі (Сполучені Штати Америки)
Глибоке вивчення Юрієм Скірою Львівської взуттєвої фабрики «Солід» є яскравим прикладом історичної розвідки, яка вдало поєднує детальне мікродослідження конкретного підприємства з відповідями на важливі «макропитання». Скіра показує, що життя під німецькою окупацією було важким, що вибір був складним, що міжетнічні стосунки не були зумовлені. Етнічна приналежність, політика та релігія формували тло щоденних взаємодій живих людей. Текст Скіри рясніє оцінкою тонкощів і нюансів, завдяки чому вдалося відтворити історію, як стверджував фон Ранке, «такою, якою вона була насправді».
Незважаючи на те, що книга Юрія Скіри виділяється, увесь довгий список складається з чудових книг, які заслуговують як на визнання, так і на премії. Особливо вражає й надихає невимушена й легка манера, з якою в усіх книжках розглядалися міжетнічні – і особливо єврейсько-українські – стосунки в Україні. Ці теми, навіть болючі, явно стають рутинними та нормалізованими, що саме так і повинно бути.
Тому уся діяльність Фонду «Українсько Єврейська Зустріч» і, зокрема, Літературна Премія «Зустріч» — «Encounter» — заслуговують на вдячність за важливий внесок у цей процес.
Наші історії неповні одна без одної
Заснована 2019 року, Українсько-єврейська літературна премія «Зустріч» присуджується щорічно за найвпливовіший твір художньої літератури та літератури нон-фікшн (почергово), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства та втілюючи гасло «Наші історії неповні одна без одної».
Суму премії буде поділено між автором/авторкою і видавцем: 4000 євро і 2000 євро відповідно. Також присуджено чотири (4) заохочувальні премії по 250 євро кожна авторкам і авторам книжок, які увійшли до короткого списку.
Уперше премію було присуджено 2020 року в категорії художньої літератури Василеві Махну за роман «Вічний календар» (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2019). У 2021 році переможцем у категорії нонфікшн став Йоханан Петровський-Штерн за україномовний переклад його новаторської праці «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» (Київ: Видавництво «Критика», 2018). Втретє премію було присуджено 2023 року у категорії художньої літератури, й переможцем стала Софія Андрухович із романом «Амадока» (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2020).
Премії-2022 не присуджували у зв’язку з геноцидною війною Росії проти України.
Попри численні виклики, з якими стикається українська літературна спільнота, 11 українських видавництв подали на конкурс 2024 року 16 книг. До довгого списку увійшли дев'ять книжок, п’ять із яких потрапили до короткого.
Разом із книгою «Солід. Взуттєва фабрика життя», до короткого списку увійшли такі книжки:
Роман Михальчук, «Смерть і виживання під час Голокосту: терени сучасної Рівненщини» (Рівне: Видавництво «Волинські обереги», 2022)
Петро Рихло, «Урвані струни прегучної ліри…»: Німецько-єврейські поети Буковини (Київ: «Дух і Літера», 2023)
Євгенія Сенік, «Бо болить» (Брустури: «Дискурсус», 2023)
Юлія Стахівська, «Соня і гра кольорів» (Київ: «Дух і Літера», 2022)
Велике журі премії «Зустріч» 2024 року:
Олександр Щерба,голова журі (Україна)
Олександр Щерба — український дипломат, публіцист, працював послом України в Австрії у 2014-2021 роках. Наразі він обіймає посаду посла з особливих доручень (відповідає за стратегічні комунікації) у Міністерстві закордонних справ України та веде один із провідних англомовних акаунтів України у мережі Х @olex_scherba.
Юлія Бентя, членкиня журі (Україна)
Юлія Бентя — кандидатка мистецтвознавства, старша наукова співробітниця Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, відповідальна редакторка часопису «Критика».
Олександр Мотиль,член журі (Сполучені Штати Америки)
Олександр Мотиль — доктор філософії (Колумбійський університет, 1984), професор політології в Університеті Ратґерса в Ньюарку, письменник і художник.
Детальніше про членів журі читайте тут.
