«Століття присутності. Єврейський світ в українській короткій прозі 1880-х–1930-х» — лауреат книжкової премії «Зустріч» 2025 року

Канадська недержавна організація «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE) та ГО «Форум видавців» (Львів, Україна) з приємністю оголошують, що книга «Століття присутності. Єврейський світ в українській короткій прозі 1880-х–1930-х» за редакцією Христини Семерин, яку 2024 року опублікувало київське видавництво «Дух і Літера», стала п’ятим переможцем книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» 2025 року.

Оголошення було зроблено на церемонії нагородження премії «Зустріч» 3 жовтня, під час якої також відбулося обговорення книг, що потрапили до короткого списку 2025 року. Відео церемонії незабаром буде доступне на вебсайті UJE.

Як розповіла Христина Семерин «Громадському радіо» в нещодавньому інтерв'ю, антологія «починається з творчості Івана Франка, і я проговорюю і згадую якраз письменників його генерації. І ми рухаємося далі і доходимо вже до письменства початку ХХ століття. Людей, які писали в модерністській естетиці. І вже тут завершується антологія, наприклад, харківськими письменниками. Або, згадуючи творчість Олександра Копиленка. Тобто це така досить об’ємна вибірка текстів і письменників, і це різноманіття літературного процесу, через яке проглядається різноманіття роботи, способи роботи з темою відображення євреїв, зображення єврейського світу в українській літературі». Деякі з письменників в антології відомі українським читачам, а інші, менш відомі імена були відроджені, щоб посісти своє місце в сучасному українському літературному контексті.

Антологія охоплює часові рамки від 1880-х років до початку XX століття.

Христина Семерин — українська дослідниця, докторка філософії (PhD), журналістка та есеїстка. Гостьова дослідниця в Авґсбурзькому університеті в Німеччині, Центрі східних досліджень у Польщі, Індіанському університеті в Блумінґтоні, Фордгемському університеті та Північно-Західному університеті (США). Читала запрошені лекції в університетах і бібліотеках США, Польщі, Ізраїлю, Литви та Німеччини. Х. Семерин працювала експертом у House of Europe (2025), Українському інституті книги (з 2020 року) та Українському культурному фонді (2021–2022). Вона є плідною авторкою, редакторкою й дописувачкою видань у Сполучених Штатах та Європі. Більше інформації про Х. Семерин можна знайти на її вебсайті.

Наталія Федущак, директорка з комунікацій UJE, відзначила: «Книги, подані на премію “Зустріч” у категорії художньої літератури, представляли різні жанри, що дуже захопливо. Це показує, що стосунки між українцями та євреями, а також те, як ці два народи взаємодіють і бачать один одного, як у минулому, так і в сьогоденні, є важливою темою для українських письменників та видавців. Це дослідження триває навіть попри те, що росія продовжує свою геноцидну війну проти України, і є потужною протидією пропаганді цієї країни, яка намагається представити українців антисемітами».

Члени міжнародного журі прокоментували книгу-переможця та книги, що потрапили до короткого списку премії «Зустріч»-2025:

Остап Сливинський (Україна/голова журі)
Цього року перед журі стояло складне завдання, бо у фіналі премії опинилися твори дуже різних жанрів: оригінальна сучасна проза, переклади, врешті, антологія. Це — непорівнянні величини, кожна з яких важлива у свій спосіб. Тож вибір саме антології «Століття присутності. Єврейський світ в українській короткій прозі 1880-х–1930-х років» як переможця був, можливо, певним компромісом — що аж ніяк не применшує вартості самої праці. Це — не лише літературний, а культурологічний проєкт, який показує українську класичну літературу з малознаного нам боку, з боку відкритості до єврейської культури та щирого інтересу до неї. А ще дає нам у руки важливий аргумент, коли у черговий раз прозвучать звинувачення української культури у якійсь її «питомій антисемітськості». Тож ця книжка — не лише важливий просвітницький проєкт, але й у певному сенсі відновлення історичної справедливості.

Марія Генкін (Сполучені Штати/членкиня журі)
Більшість книг у цьогорічному короткому списку зображують світ, який існував до Голокосту й до того, як радянська влада майже цілковито знищила традиційні єврейські поселення — штетли — в всій Україні та інших центральноєвропейських землях.

Автобіографічний роман Елі Шехтмана «Ґойрл. Кільця на душі», який з їдишу на українську переклала його дочка, розповідає про дитинство в поліському штетлі. Це зворушлива хроніка зниклого світу, стертого не лише Голокостом, а й радянським прагненням асимілювати євреїв у російську мову та радянську культуру. Шехтман називав себе «останнім єврейським письменником» цих земель. Він мав на увазі останнім, що пише їдишем — мовою багатьох письменників, яких ув’язнили й вбили під час повоєнних судових процесів у рамках «Справи лікарів» у Радянському Союзі, — та одним із небагатьох, хто вижив.

Сучасний роман Соні Капинус «Білі кролики» зображує життя зросійщених та християнізованих євреїв в Одесі початку XX століття й показує, що асиміляція, зрештою, не вберегла від переслідувань.

Їцхок Лейбуш Перец повертає читачів до хасидських поселень з їхніми особливими традиціями та духовним життям.

Антологія «Століття присутності», що її впорядкувала Христина Семерин, представляє коротку прозу українських письменників про єврейське життя в Австро-Угорській та Російській імперіях до Першої світової війни й під час бурхливого періоду їх розпаду.

Разом ці твори є важливим свідченням взаємозв'язку єврейського й українського досвіду та довгої історії перекладу цього досвіду.

Дві книги, що потрапили до короткого списку, були спочатку написані їдишем, а тепер вперше перекладені українською мовою — продовження традиції, перерваної в розпал радянського терору. Наприклад, ранні твори Шехтмана переклали українською мовою наприкінці 1920-х років. В антології висвітлено багато випадків, коли українських авторів перекладали їдишем — або ж вони самі знали їдиш і перекладали фольклор та літературу українською мовою. Читаючи вміщені в антології біографії, ми бачимо, як радянські репресії примушували письменників замовкнути: деяких убивали, інших відправляли у вигнання або змушували до самоцензури. Яскравим прикладом є український письменник єврейського походження Леонід Первомайський, який навмисно видалив відверто єврейські чи українські елементи зі своїх оповідань і у своєму заповіті наказав публікувати лише ці відшліфовані версії. В антології обидві версії подано поруч — контраст промовистий.

До центральних тем багатьох книг, що потрапили до короткого списку, належать погроми, їхні винуватці та причини. Євреї в Російській імперії жили в постійному страху перед нацькованими на них натовпами, й автори тут чітко кладуть відповідальність на прогнилу російську монархію, яка діяла як через церкву, так і через державу, й активно підтримувала чорносотенців. Українські письменники були нажахані умовами життя євреїв, їхньою бідністю та відсутністю можливостей для здобуття освіти; вони стали очевидцями насильства під час погромів, яке вразило їх до глибини душі. Нам потрібно, щоб більше українських істориків та письменників досліджували цей період та коріння погромів. Я сподіваюся, що твори, які потрапили до короткого списку цьогорічної премії, допоможуть стимулювати такі дослідження.

Володимир Єшкілєв (Україна/член журі)
Антологія «Століття присутності. Єврейський світ в українській короткій прозі 1880-х–1930-х» (упорядник Христина Семерин) здобула українсько-єврейську премію «Зустріч» за 2025 рік завдяки поєднанню академічної ретельності у відборі прозових текстів з чіткою настановою на презентацію процесів становлення складних ідентичностей модерної доби через дзеркало літератури.

Мене в цій антології вражає те, що попри різноманітність текстових «дзеркал», в ній вибудовується не мозаїчний пазл, а цілісне полотно, панорама буттєвого потоку, у якому історія відступає перед присутністю, де життя поборює схему, а локальна правда особи перемагає колективну правду народів.

Ця антологія є репрезентацією проєкції національної пам'яті про «колективного Іншого» за допомогою особливого інструментарію письменників: креативної індукції та фіксації фактів буденності як свідків невипадковості.

Власне, це і робить її культурною подією, достойною високої відзнаки.

Наші історії неповні одна без одної

Заснована 2019 року, Українсько-єврейська літературна премія «Зустріч» присуджується щорічно за найвпливовіший твір художньої літератури та літератури нон-фікшн (почергово), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства та втілюючи гасло «Наші історії неповні одна без одної».

Суму премії буде поділено між автором/авторкою і видавцем: 4000 євро і 2000 євро відповідно. Також присуджено чотири (4) заохочувальні премії по 250 євро кожна авторкам і авторам книжок, які увійшли до короткого списку.

Уперше премію було присуджено 2020 року в категорії художньої літератури Василеві Махну за роман «Вічний календар» (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2019). У 2021 році переможцем у категорії нонфікшн став Йоханан Петровський-Штерн за україномовний переклад його новаторської праці «Анти-імперський вибір: постання українсько-єврейської ідентичності» (Київ: Видавництво «Критика», 2018). Втретє премію було присуджено 2023 року у категорії художньої літератури, й переможцем стала Софія Андрухович із романом «Амадока» (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2020). У 2024 році в категорії нонфікшн переміг Юрій Скіра за свою книгу «Солід. Взуттєва фабрика життя» (Львів: Видавництво «Човен», 2023).

У 2022 році премії не присуджували у зв’язку з геноцидною війною Росії проти України.

Попри численні виклики, з якими стикається українська літературна спільнота, 11 українських видавництв подали 16 книг на конкурс 2025 року. Довгий список охопив дев'ять книжок, із яких п’ять потрапили до короткого.

Разом із книгою «Століття присутності. Єврейський світ в українській короткій прозі 1880-х–1930-х» до короткого списку увійшли такі книжки:

Соня Капинус, «Білі Кролики»
(Київ: Видавничий дім «ОРЛАНДО», 2024)

Мія Марченко, Катерина Пекур, «Діти вогненного часу»
(Харків: Readberry, 2024)

Їцхок Лейбуш Перец, «Хасидське»
(Київ: Дух і Літера, 2024)

Елі Шехтман, «Ґойрл. Кільця на душі»
(Львів: Видавництво «Апріорі», 2023)

Велике журі премії «Зустріч» 2025 року:

Остап Сливинський (Україна/голова журі)
Остап Сливинський — відомий український поет, перекладач, есеїст, науковець. Автор п’яти поетичних книжок, зокрема «Зимовий король» (2018), та документальної книги «Словник війни» (2023), заснованої на свідченнях свідків російської агресії проти України. Його поезію публікували за кордоном, а «Зимовий король» нещодавно потрапив до короткого списку Американської перекладацької премії та Премії Дерека Волкотта. Лауреат Літературної премії Антонича (1997), Премії імені Губерта Бурди для молодих поетів зі Східної Європи (2009), Премії фонду Ковалевих (2013). Його твори перекладено понад 20 мовами. Перекладає художню та наукову літературу з англійської, білоруської, болгарської, македонської, польської мов. Сливинський також є викладачем Українського католицького університету (Львів) та членом Українського ПЕН.

Марія Генкін (Сполучені Штати/членкиня журі)
Марія Генкін народилася і виросла у Львові, а згодом переїхала до Сполучених Штатів для здобуття вищої освіти. У 2020 році вона приєдналася до ради директорів «Razom for Ukraine», некомерційної організації, яка займається створенням демократичної України. Пристрасна читачка, Марія стала ініціаторкою літературного проєкту «Razom Literature», програми, спрямованої на підвищення видимості української літератури в англомовному світі завдяки налагодженню стосунків із видавцями, перекладачами, книготорговцями та читачами. Щороку «Razom Literature» надає окремі гранти на підтримку популяризації книжок українських авторів або на покриття витрат на переклад. «Razom Literature» започатковано як продовження іншої організаційної ініціативи — «Razom Book Club», який вона очолює. Генкін регулярно модерує книжкові заходи та мешкає зі своєю родиною в Нью-Йорку.

Володимир Єшкілєв (Україна/член журі)
Володимир Єшкілєв — відомий український прозаїк, кіносценарист, драматург, публіцист. Серед сімнадцяти виданих романів Єшкілєва — конспірологічна сага «Ситуація “нуль”»», трилогія про часи Хмельниччини та Руїни — «Унія», «Каїн», «Малх» — та історія молодих років Григорія Сковороди «Андрогін (Усі кути трикутника)». Українському читачеві він знаний також як публіцист і блогер, автор культурологічних статей та есе. 2022 року вийшов у прокат повнометражний художній фільм «Патерн», створений за однойменним романом В. Єшкілєва. Його роман «Каїн» став переможцем національного книжкового рейтингу «Книжка року 2020» у номінації «Жанрова література».