У єврейській традиції є велика цінність колективної молитви — Міхаль Стамова

[Примітка редактора: це інтерв’ю вперше з’явилося 25 вересня 2023 року. Йом-Кіпур у 2024 році починається із заходом сонця в п’ятницю, 11 жовтня 2024 року, і закінчується з настанням ночі в суботу, 12 жовтня 2024 року.]

З ребецн Міхаль Стамовою говоримо про свята Йом-Кіпур, Сукот, піст, молитви та інші традиції.

Гостя — ребецн (дружина рабина — ред.), магістриня з історії (спеціалізація «юдаїка»), консультантка Проекту Кешер в Україні з Єврейської освіти Міхаль Стамова.

Найсвятіший день

Єлизавета Цареградська: Мені дуже цікаво з вами поговорити, особливо в такий період. Ми розбиралися з тим, що це за свято Рош га-Шана. І намагалися хоча б в загальних рисах визначити ключові традиції. І взагалі, чи доречно, наприклад, вітати євреїв, якщо ви не є євреєм або єврейкою з цим святом. І, звісно, що в ході ось цих базових знань, так би мовити, основних, ми дійшли до розуміння, що Йом-Кіпур — це теж дуже важливий день. І перше моє запитання таке, чи доречно цей день взагалі вважати святом?

Міхаль Стамова: Дуже хороше запитання. Я взагалі люблю хороші запитання, і воно дуже влучне. Тому що, коли ми говоримо, що таке свято, свято українською мовою звучить так, що це щось святе, щось сакральне. А Йом-Кіпур — це справді щось сакральне.

Взагалі слово свято на івриті має кілька значень. Слово Йом-Тов — це хороший день. А коли ми говоримо святий день, то це відокремлений від чогось день. А Йом-Кіпур — це, по-перше, найсвятіший день. Можна сказати, дуже окремий день, дуже специфічний, дуже особливий. Тобто його можна називати святом, і його можна називати Йом-Тов, тому що це найсвятіший день в році, можна так сказати, в єврейському календарі. Це найурочистіший день.

Єлизавета Цареградська: Найважливіший, чи доречно так сказати?

Міхаль Стамова: Найважливіший. Так, я можу сказати, є дуже багато важливих дат. Взагалі Йом-Тов визначається як свята з Тори. Тобто це свята, які згадуються в Торі, які нам приписані Всевишнім, і зазначається, що саме в цей день ви будете робити ось це, і це, і це, і ви не будете працювати, а замість того будете робити ось щось.

І саме Йом-Кіпур — це Йом-Тов, тобто свято з Тори. І там є чіткі передбачення, що ми маємо там робити. Що в цей день, по-перше, Всевишній буде прощати ваші гріхи. Це дуже круто, тому що саме в цей день буде прощатися все, в чому ви покаялися. Проаналізували свої вчинки за рік, примирилися, і саме в цей день — це свято, це урочистий день, коли Всевишній вас прощає. І ваші гріхи виносяться на суд, і вони прощаються, бо ви в них собі зізналися і Всевишньому призналися. Ви проаналізували себе, все анулюється. Ну і там є дуже цікаві традиції, як це робиться, щоб ви це зрозуміли, щоб ви це усвідомили. Тому що абстрактно нам важко зрозуміти, нам хочеться чогось видимого.

Час перед Йом-Кіпуром

Єлизавета Цареградська: Перед тим, як переходити безпосередньо до Йом-Кіпур, хотіла ще уточнити щодо тих важливих речей, яких дотримуються. Можливо, це алгоритми, які передують цьому дню, ось ці 10 днів. Я так розумію, що ці 10 днів перед Йом-Кіпур теж мають значення?

Міхаль Стамова: Це взагалі, ви знаєте, навіть довше, ніж 10 днів, тому що це взагалі 40 днів займає. З початку єврейського місяця елул, коли люди починають себе переусвідомлювати, увесь свій рік аналізувати себе, починаються особливі молитви, які називаються сліход, тобто молитви прощення, усвідомлення.

Коли люди входять в такий особливий стан, що вони думають: «Як я себе оцінюю в цьому році?». Ви знаєте, в єврейській традиції, можливо для вас це не секрет, також усвідомлюються знаки зодіаку, називаються мазольот. Вони не відбиваються, не забороняються. Тоді, в принципі, цьому знаку відповідає знак Дів, потім Терезів, це таке переосмислення, повернення дітей, дочки Ізраїлю до всього Всевишнього, потім йдуть взвішування, як Терези, і закінчується це, якби, ось цим самим Йом Кіпуром.

Тобто це 40 днів: Рошашана 30 днів, і ще 10 днів йде в місяці Тішрей, таких, можна сказати, останніх. Для тих, хто не зробив це за місяць, ще є 10 днів каяття. Потім наступає Йом-Кіпур — фінал. Фінальна молитва називається «Нейла» — ніби закриття воріт Всевишнього. Це термін 40 днів є на прощення, спокуту гріхів, примирення з ближніми, переосмислення. І уже фінал — це Йом-Кіпур. Коли говорять: «Все прощається», у Книгу життя записано, закріплено печаткою, і звучить останній звук шофару, молитва «Нейла». Але наші мудреці кажуть, що є ще Свято Сукот. І якщо навіть ви не встигли там, є ще Свято Сукот, як ви приймаєте цих гостей, ще після Сукоту у вас є можливість щось зробити хороше, і тоді вже закінчується цикл осінніх свят, і починається новий рік.

Тобто закінчуються свята і ви починаєте працювати. І от навіть ми недавно дискутували, тому що одна знайома каже: «У мене був дідусь рабином, він завжди казав, що є ще Йом-Кіпур, а потім давайте приймати гостей, це вже останній шанс».

Приймати гостей — це не дуже проста справа, гарно прийняти гостей, ми зараз виложимося, а після Сукот, щоб Всевишній нас записав у Книгу життя, і в книгу прибутків, і в книгу миру, і всього такого.

Переосмислення

Міхаль Стамова: Мені подобається юдаїзм тим, що у нас дуже є багато версій, як ми маємо святкувати.

І це не версії, це як ми транслюємо нашу єврейську традицію. Тому що в Торі було написано: «У вас буде свято, коли вас Всевишній буде прощати, що ви маєте там робити, що ми маємо цей день викуплення». Я нещодавно почула дуже гарну таку фразу, що ми засуджуємося на життя, тобто це такий, як це сказати, вирок жити, Всевишній виносить нам вирок продовження життя.

Єлизавета Цареградська: Це дуже влучні слова насправді. Мені здається, вони зараз дуже глибоко відображають…

Міхаль Стамова: І ми це дуже глибоко відчуваємо, відчуваємо, як ніколи, чесно кажучи. Тому що ми з такою надією, як ніколи переосмислюємо свято, тому що раніше було життя мирне, ми розуміли, ми радіємо, ми якось там, якась це була така, знаєте, завжди готувалися, щось купляли подарунки, а зараз ми просимо собі життя, продовження життя собі, нашим близьким, нашим коханим, нашим друзям, нашим воїнам.

Зараз настільки ціна життя виросла, і от ми чекаємо, що це у Книгу життя нас запише Всевишній. Ми раніше думали, щоб в Книгу життя, і хорошого заробітку, і щоб це було всього багато, а зараз ми всі просимо собі, і Україн миру і продовження життя.

Мені вчора там дівчата писали, що от: «А що робити, ви знаєте, я вагітна, і зараз скільки я маю приносити?», там має бути специфічний ритуал. Я кажу: «За двох», але я так зраділа, тому що життя ж продовжується, і я просто зрозуміла, як вона просить собі і дитинці, і чоловікові, продовження життя. Тому що життя триває, і зараз його ціна, і усвідомлення того, що Всевишній нас записує на наступний рік в Книгу життя, дуже гостре, це дуже гостре усвідомлення.

Єлизавета Цареградська: Однозначно, я би тут ще хотіла запитати щодо особливих, можливо, ролей. Чи вони взагалі існують, наприклад, що в цей день, і в це свято, доречно жінці робити одне, чоловікові робити інше, і чи є якесь більше навантаження в когось з них?

Міхаль Стамова: Ви питаєте в мене, ну, якби не просто, як єврейської жінки, а як дружини рабина. Я давно вже працюю з проектом Кешер, особисто через те, що я дружина консервативного рабина. І я співпрацюю з проектом Кешер, бо це жіноча організація, феміністична. У нашій течії юдаїзму, яку ми досить собі свідомо вибрали, є рівність і рівноправ’я, як в проекті Кешер, так і в течії консервативній, жінки і чоловіки моляться разом. І в проекті Кешер жінки також себе усвідомлюють, вони розуміють, що вони можуть молитися і поститися на рівні з чоловіками.

Хоча, взагалі, ви знаєте, піст Йом-Кіпуру — це дуже свідомий вибір.

І, як завжди, за єврейською традицією є головна цінність — це цінність життя, збереження життя і здоров’я. Жінка вибирає собі поститися до кінця і молитися за себе, за дітей.

Мене недавно спитали: «Я можу поститися за чоловіка?». Я говорю: «Ну ти ж не його мама». У нас хлопці з 13 років вже самі за себе відповідають, самі за себе моляться і постяться. І це за себе, за свою дитинку, яка неповнолітня, або якщо ти вагітна. Якщо ти хворієш, ти можеш не поститися. Літні жінки, чоловіки теж не постяться, хоча багато хто хоче. Хтось вживає ліки, хтось вживає, наприклад, воду і ліки, хтось легким робить собі цей день. Це завжди залежить і завжди залежало у єврейській традиції від стану здоров’я людини.

Одяг і традиції в Йом-Кіпур

Міхаль Стамова: Я можу сказати за себе, що я роблю. Я знаю, що я повинна свою сім’ю забезпечити необхідним, приготувати скромну одежу (це біла одежа завжди, це відсутність якихсь прикрас, парфумів, косметики, шкіряного і дорогого всього, чесно кажучи). Тому у цей день взагалі люди одягаються дуже просто. Чому ми кажемо, що білий одяг — це не фарбований одяг.

Єврейська традиція говорить про те, що фарбований, кольоровий одяг — це дуже дорога, ошатна одежа. Тому ми говоримо, що ми в білому, це щось найпростіше.

І не шкіряний одяг, бо це також дуже дорога річ, тому це найпростіше взуття, вибачте, не шкіряне. Відсутність парфумів і коштовностей, теж ми нічого такого не одягаємо. І, звичайно, проводимо цей день у пості, в молитві.

Я залишаю дітям (у мене є ще одна дитина, яка не повнолітня) щось дуже просте їсти. Кажу: «Ти там собі щось знайдеш, подивишся, що там найпростіше: овочі, фрукти, якась картопля вже відварена, якщо ти хочеш». Бо я не буду на кухню заходити.

Єлизавета Цареградська: Пані Міхаль, ми з вами почали говорити про ось ці традиції, які є на Йом-Кіпур. І зрозуміли, що це день, який має бути позбавлений усього надмірного і такого дорогого і ошатного. Це і білий одяг має бути, і відсутність шкіряного взуття. Що ще має бути в цей день з точки зору духовного наповнення? Є тут якісь спеціальні ритуали, можливо, така активна молитва тощо?

Міхаль Стамова: Чому дуже проста їжа, якщо хтось обирає їжу, і одяг? Тому що це день, який присвячений духовному самоаналізу і каяттю. Є спеціальні молитви, які читаються в синагозі. Це молитва «Сліхот», молитва «Відуй». У нас же немає сповіді перед рабином. У нас є молитва «Відуй», яка читається щоранку, до речі.

І особливо їх дуже багато в Йом-Кіпур. І це молитва Авіну Малкейну, яка повторюється дуже багато разів.

Ви знаєте, напевно, це дуже відомо, молитва і пісня, її співає Барбара Стрейзанд в такому легкому варіанті. Це така єврейська літургія, яка спрямована на возвеличення імені Всевишнього.

Там дуже багато є піютів. Піют — це жанр єврейської молитви, яка прославляє Всевишнього. Вона, в принципі, дуже схожа на арабську любовну лірику, але це лірика, присвячена любові і возвеличенню Всевишнього. Я можу довго розказувати, що таке піюти, потім хтось собі захоче загуглити. Це такий жанр пісні, вірша і елегії, присвячення Всевишньому. І ми просимо прощення, ми говоримо, що ми грішили.

До речі, не я, а ми всі. Тому що у єврейській традиції є велика цінність колективної молитви. Вони збираються від 10 до більше чоловік, тому що ще важлива єдність єврейського народу. Кажемо, що ми всі грішили ділом, словом, язиком, розумом, поглядом.

Там є дуже велика прописана літургійно складена молитва. Ну і звичайно дуже важливий намір: що ти дуже щиро до цього ставишся. Є такий термін спеціальний «кавана» — тобто сердечний намір, який ти можеш оцінити і Всевишній.

І саме те, що ти її не їси в цей день, а, можна сказати, постишся і молишся, і говориш: «Так, я в цьому році не виконав того, що я хотів перед тобою, і я, можливо, мало робив хороших справ, або про тебе не думав, не думав про своїх близьких». Там це все дуже гарно прописано в цій молитві, і людина налаштовується на це все, на відчування себе глиною в руках Всевишнього. Тому у нас є цей день, він особливо духовний.

Книга Йони

Міхаль Стамова: А ще в синагогах читається книга Йони, книга пророка, який три дні провів в череві кита за те, що він не послухався Всевишнього. Це взагалі дуже така складна книга. Є пророк Йона, якого посилають на ворожу для Ізраїля територію, в Ніневі, можна сказати, в Сирію, до язичників. Щоб показати, що якщо вони не покаються, то їх Всевишній просто знищить.

Він не хоче туди їхати, тому що це вороги Ізраїля, куди він поїде. Він їде в протилежному напрямку, пливе, і Його Всевишній карає через те. Корабель тоне, його з’їдає велика риба, він там кається і каже: «Пробач мені, я вже вмираю. Ну, так і буде».

І чудесним таким чином його кит викидає і він іде уже в ту Ніневію, і просто так каже: «Якщо ви не покаєтеся, то вас Всевишній покарає, ви загинете». І вже цар Ніневії каже: «Можливо, це правда, от ходить якийсь такий, наче схожий на пророка, давайте всі каятися і молитися, і хай нас Всевишній простить».

І вони починають піст, така була традиція: сипати голову попелом і одягатися в подрану одежу. Вони моляться і Всевишній їх прощає. 

І він каже: «Як же ж так, чого ж ти мене тоді посилав, я знав, що ти їх простиш». І це такий для нас приклад, що якщо ви навіть найважчі грішники і не вірите Всевишньому, ви усвідомлюєте свої гріхи. То у нас є надія, що Всевишній каже: «Я вас прощаю, я вас не знищую, ви продовжуєте своє життя». І саме ця книга пророка Йони читається у цей день. Для того, щоб у нас була надія, що якщо ми навіть зробили щось дуже погане, і взагалі далеко відійшли від Всевишнього… Якщо я це усвідомлюю у своєму серці, хоча б у цей день, хоча б в останні хвилини цього дня, Всевишній каже: «Я тебе прощаю». І звучить такий звук шофара, ми усвідомлюємо, що закриваються ворота, і є вирок: «Я тебе пробачаю, ти приречений жити, я тебе записав у Книгу життя».

Ось так ми це усвідомлюємо і потім закінчується цей піст, і всі такі дуже радісні йдуть додому їсти та починається свято того, що наше життя продовжується. «Я сподіваюся, що цей рік мені Всевишній ще дав на щось хороше».

Пожертва на Йом-Кіпур

Єлизавета Цареградська: Я думаю, що після цього опису дуже чітко стає зрозуміло, чому це такий важливий день. Я би ще хотіла запитати, можливо, таке є, можливо, немає, я от, наприклад, для мене це повна невідомість.Ми розуміємо, що традиція єврейська, вона ніби як для всіх одна, але разом із тим, мені здається, що реалізовуватись вона може по-різному. Можливо, вам відомо щось про те, як це відбувається саме в Україні, як в українських євреїв, можливо, різняться ті чи інші процеси або традиції від інших країн. Я не думаю, звісно, що там може бути аж така різниця, дуже помітна, але все одно це цікаво.

Міхаль Стамова: Знаєте, це, можливо, залежить навіть від течій. За кілька днів до Йом-Кіпура є такий обряд як капарот, тобто в деяких течіях ріжеться курка і є така символічність, що ця курка є жертвою.

Тобто потім цих курей віддають комусь, у бідні сім’ї, тобто вони забезпечені м’ясом на майбутні свята. Дехто просто приносить гроші і говорить, що це ціна. Робиться дуже багато таких пожертв перед Йом-Кіпуром у бідні сім’ї.

Я думаю, що на ЗСУ дати комусь із солдат — це та ж та сама буде пожертва перед Йом-Кіпуром. Головне, що ти усвідомлюєш, що ти даєш пожертвування.

І теж, не знаю, можливо, це буде відрізнятися тим, що, наприклад, в Ізраїлі, де є велике скупчення євреїв, це буде не робочий день. А в Україні, наприклад, ті, хто дотримуються цього свята, просять на роботі вихідний. Бо це у нас конституційне затвердження, що можна взяти за віросповіданнями ти можеш взяти собі цей день вихідним. Ніколи не було проблем, бо ми дітям брали в школі. Я знаю, що члени нашої громади завжди цей день брали вихідний. Не було ніколи проблем. Але ти розумієш, що немає напливу людей. Тому що, якщо це в Ізраїлі чи в якійсь там країні, де багато євреїв… Хоча і на Подолі можна завжди бачити, що ось це йдуть в білому одязі. І це було завжди в Україні видно, особливо в Києві. Поділ, там було п’ять різних синагог і громад.

Українські єврейські жінки

Міхаль Стамова: Я не бачу щось такого, що дуже відрізняється Йом-Кіпур. Хіба що за кількістю і за виглядом. І, наприклад, десь теплий, більш тепліший клімат. Усі йдуть там в білому одязі. А десь холодніший клімат — в Україні йдуть в пальто.

А так взагалі дуже-дуже схоже. Тому що це піст, молитва, трублення в шофар, пожертвування, а потім такі якась трапеза сумісна. Можливо десь в інших країнах це більше видимо, де більше єврейського населення. Але в Україні це теж видно, особливо в Києві, чи в якихось містах в Одесі, де багато єврейського населення. Це видимо, тому що люди йдуть після свята такі радісні. У свято вони йдуть в білому одязі, в якихось простих кросівках, бо це не шкіряне взуття. Це просте свято.

Це свято молитви, а потім єднання. Усього, що ти зробив, все одно недостатньо. Все одно є дуже багато речей, які цього року далекі від ідеалу, тому що ми всі розуміємо, що ми люди.

Ми люди, ми усвідомлюємо свою залежність від Всевишнього, просимо, щоб він нам продовжив це життя, щоб це життя було краще, ніж торік. А у цьому році, ви в минулому, коли я бажаю, кажу: «Аби ми були», ось так. Щоб ми були ще в цьому році. Тому що з повномасштабним вторгненням, я вже казала, що ми настільки усвідомили важливість життя. І багато про це говоримо з дівчатами з проєкту Кешер.

До речі, ви назвали мене магістеркою культурології, я магістерка єврейської історії, бо я Могилянку закінчувала. Історія і спеціалізація «юдаїка». У мене багато різних освіт. Саме магістерка у мене з юдаїки

І багато роблять дівчата з проєкту Кешер. Мені дуже подобається з ними працювати, тому що це така дуже хороша єдність саме єврейських і неєврейських жінок, усвідомлення, що ми українські єврейські жінки.

Ми раніше, ще до війни, почали переходити на лекції українською мовою, напевно, за кілька років до повномасштабного вторгнення. І робити щось таке, що дає нам можливість відчувати себе саме українськими жінками. І зараз так само, ми багато робили перекладів навіть єврейських молитов, і тих сліхот українською, тому що потрібно знати, що ти читаєш не просто івритом, транслітерацією. Тому зараз взялися багато хто усвідомлювати свою віру єврейську. Якщо ми не знаємо івриту, то українською мовою. Бо у нас всі книжки були до того всього, всі молитовники єврейською мовою, на жаль.

Свято Йом Кіпур — День очищення, День всепрощення, День Спокути, Судний День — єврейське осіннє свято. Його святкують на 10 день сьомого місяця. Цьогоріч це з вечора 24 вересня до вечора 25 вересня.

Свято Сукот — свято збору врожаю, біблійне свято, що святкується 15-го дня місяця Тішрей. Свято триває 7 днів. Цього року відзначають з вечора 29 вересня до вечора 6 жовтня.

«Проект Кешер в Україні» – це всеукраїнська громадська жіноча єврейська організація. Займається підтримкою активних жінок, сприяє утвердженню гендерної рівності. Для активісток важливо, щоб кожна єврейська жінка змогла зберегти традиції народу, втілюючи їх у своєму житті і передаючи майбутньому поколінню. «Проект Кешер в Україні» знайомить з єврейською культурою і традиціями представниць інших релігій та культур, які зацікавлені дізнатися більше. «Кешер» в перекладі з івриту означає «зв’язок».  

Виконавча директорка «Проекту Кешер в Україні» Влада Недак неодноразово брала участь в ефірах на Громадському радіо. Зокрема, у рамках кампанії «16 днів проти насильства». Експертки говорили про те, як розпізнати насильство та про те, що може зробити кожен і кожна з нас.

Цей запис розмови було скорочено й зредаговано для ясності.

Проект виходить за підтримки канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE). 

Слухайте подкаст на сайті Громадського радіо.

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.