У роки Другої світової Закарпаття було одним із небагатьох регіонів, де не було єврейських погромів — історик

Розмова про Голокост на Закарпатті з Юрієм Славіком, істориком, кандидатом історичних наук, дослідником історії Голокосту на Закарпатті.

Василь Шандро: Коли ми говоримо про Закарпаття й історію проживання євреїв на Закарпатті, наскільки ця тема має певний корпус досліджень, на який можна спиратися?

Юрій Славік: Тема євреїв Закарпаття і єврейської громади на Закарпатті дуже мало досліджена, в тому числі тема Голокосту. Голокост призвів до найбільших демографічних втрат населення нашого регіону в роки Другої світової війни. Зникла колись дуже потужна і впливова громада, яка зображалась в різних сферах — економічній, мистецькій, культурній, господарській і так далі. Радикально змінилися наші міста, ключовим суб’єктом яких були єврейські громади.

Ця тема на сьогодні з певних причин є мало дослідженою, не в останню чергу — через радянську політику історичної пам’яті, коли окремо не виділяли євреїв серед жертв, були лише загальні втрати радянських громадян у роки війни. Окремо темі Голокосту практично не приділялось уваги. Уже з 90-х років на теренах колишнього Радянського Союзу починає розвиватися ця тема, вона з’являється в інформаційному просторі, але з наукової точки зору вона є ще слабо дослідженою.

Більш детально цю тему досліджували на Заході. Багато євреїв, які пережили Голокост, згодом поселилися у США, Ізраїлі. Історики цих країн займалися дослідженнями, збирали свідчення свідків Голокосту. Через брак джерел, які були на теренах Радянського Союзу, ця тема була не до кінця відображена.

Сьогодні для досліджень є всі можливості, тема набуває свого розвитку. Є дослідження американського дослідника Раса Сігала, який розглянув історію євреїв із 1918 по 1945 рік, у тому числі історію Голокосту на Закарпатті, але це нечисленні випадки, тема має дуже великий потенціал.

Василь Шандро: Чи є якісь цифри, скільки євреїв мешкало на Закарпатті станом на 1938-1939 роки?

Юрій Славік: Безперечно, чехословацька доба залишила нам декілька детальних описів населення. Австро-угорські переписи не є такими точними, як чехословацькі, але за юдейським віросповіданням можна було зрозуміти, скільки євреїв жило. Останній перепис чехословацької доби у 1930 році зафіксував, що приблизно 12-13% жителів регіону складали євреї, в окремих містах як Мукачево це було 43% населення міста. Громада налічувала близько 90 тисяч, це була третя найбільш потужна за кількістю громада регіону.

Єврейська громада у Чехословаччині жила в досить сприятливих умовах. Усе радикально змінилось, коли регіон за рішенням Віденського арбітражу входить до складу Угорщини у березні 1938 року. На той час в Угорщині панував уже один антисемітський закон, другий — був на розгляді в парламенті й передбачав багато обмежень в участі євреїв у господарській сфері, державному управлінні. Це звичайно зобразилося на можливостях громади.

Потрібно зазначити, що навіть у роки Другої світової Закарпаття було одним із небагатьох регіонів, де не було єврейських погромів. Безперечно антисемітизм був, але до погромів не доходило.

Василь Шандро: Чи мобілізували євреїв на Закарпатті?

Юрій Славік: Тут потрібно зазначити, що політичний статус Закарпаття у роки Другої світової війни відрізнявся від решти території України, яка була окупована нацистською Німеччиною. По суті Закарпаття було частиною Угорського королівства, на нього поширювалися усі закони. Закарпатці були громадянами Угорщини, єдине, — на них не поширювалося виборче право.

Закарпатці мобілізовувалися до складу угорської армії, воювали в її складі. У перші роки війни до армії мобілізовувались і євреї. Після 1940 року євреїв призивали тільки до трудових загонів, які були допоміжні при угорській армії — виконували інженерні роботи, рили окопи. Єврейські трудові батальйони постраждали найбільше, бо їх часто використовували на східному фронті для розмінування. Така практика існувала до 1944 року. Ті євреї, які були у трудових батальйонах, уникнули знищення в Аушвіці.

Із березня 1944 в Угорщині йшли німецькі війська. Потрібно розуміти, що попри те, що в Угорщині була державницька антисемітська політика, консервативна частина угорського політикуму противилася спробам Гітлера фізично знищити євреїв. Вони передбачали обмеження діяльності євреїв, але не фізичне знищення. Проте в березні 1944 Угорщина була окупована і німці взяли у свої руки реалізацію єврейського питання. Німцям потрібно було все робити швидко, тому що війна добігала кінця. Місцева влада цьому також сприяла.

Василь Шандро: Скільки людей загинуло? Чи всіх повезли в Аушвіц?

Юрій Славік: Якщо ми говоримо про 1944 рік, то всі ешелони з Закарпаття йшли до міста Кошіце, а звідти жандарми передавали їх німецьким конвоїрам і всі відправлялись до табору Аушвіц поблизу Освенцима. Більшість були депортовані до Аушвіцу, де відбувався розподіл. Фізично здатних молодих людей відправляли на роботи, а більшу частину одразу відправляли до газових камер. Більшість людей не пережили ці події.

Надзвичайна комісія, яка була створена повоєнні часи в СРСР, нарахувала, що зі 115 тисяч було близько 104 тисяч втрат протягом Другої світової війни. Практично тільки кожен десятий пережив Голокост на Закарпатті.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Цей запис розмови було скорочено й зредаговано для ясності.

Проект виходить за підтримки канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч» (UJE). 

Слухайте подкаст на сайті Громадського радіо.

ПРИМІТКА: Опубліковані статті та інші матеріали на сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE подані від імені відповідного автора не означають, що організація поділяє та підтримує таку думку. Ці матеріали розміщено для сприяння в заохоченні до дискусій у контексті українсько-єврейських взаємин. На сторінках веб-сайту та соціальних мереж UJE надаватиметься інформація, що відображатиме різні точки зору.