UJE завершує меморіальну програму в Бабиному Яру

Українська благодійна організація «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), яка заснована в Канаді, вдало представила довгоочікувану програму вшанування 75-ї річниці Бабиного Яру, яка проходила в Києві 23-29 вересня. Програма включала чотири окремих проекти: студентську конференцію; громадський симпозіум, який передбачав презентацію новаторської книги про Бабин Яр; змагання з ландшафтного дизайну; і пам'ятний концерт.

Цей захід планувався близько двох років і він отримав широке схвалення в Україні та закордоном. Над втіленням програми UJE співпрацювала з Всесвітнім єврейським конгресом, українським урядом та іншими українськими, єврейськими та діаспорянськими організаціями.

«Нашою метою було привернути увагу українців та світової аудиторії до Бабиного Яру та показати це як важливий символ масової трагедії 20-го сторіччя, - каже член ради директорів UJE Пол Роберт Маґочій, який разом зі своїм колегою Адріаном Каратницьким очолював програму. – Все це було зроблено, аби залишити конкретні речі позаду».

Розташований у центрі Києва, Бабин Яр був місцем одного з найбільших звірств нацистів під час Другої світової війни. Близько 34,000 євреїв було вбито в Бабиному Яру протягом двох днів, 29-30 вересня 1941 року. Це місце стало символом того, що називають «Голокостом кулями», коли близько 1,5 мільйона євреїв було розстріляно на території сучасної України.

«Близько двохсот молодих людей з усього світу відвідали молодіжну конференцію», ­- каже координатор заходу др. Ігор Щупак з українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» з Дніпра.

«Ми змогли уникнути національного егоїзму, – каже він. – Ми згадали, що нашу країну зачепили три геноциди: Голодомор, Голокост та депортація кримських татар. Ми також говорили про Голокост на фоні сучасної російсько-української війни. Ми зрозуміли, що немає такого поняття, як чужий біль».

Зокрема учасники були зацікавлені почути дискусію з Ашером Черкаським – ортодоксальним євреєм, який брав участь в антитерористичній операції (АТО) проти російської агресії в східному регіоні України, а також почути спогади Шимона Редліха, котрий пережив Голокост та якого врятувала українська родина.

Фільм професора Редліха «Повернення Шимона», який документує його повернення до Бережан на Західній Україні та до місць у Польщі, де він жив після війни, був частиною серії фільмів на тему Голокосту.

Український письменник Сергій Жадан, який отримав чимало нагород, підсумував молодіжну конференцію доволі інтенсивною дискусією про своє бачення війни та бурхливої історії України під час Другої світової війни.

Дводенний громадський симпозіум, на якому були присутні вчені, котрі займаються темою Голокосту¸- Тімоті Снайдер, Карел Беркгоф та Норман Наймарк, отримав неабиякий інтерес.

«Ми стали платформою для обговорення складних питань, - каже др. Людмила Гриневич, яка організувала симпозіум. – Ми змогли зламати неприємну традицію святкування трагедій як місцевих етнічних драм».

У своєму виступі др. Снайдер розповів про місце України в Голокості. Згодом, на прес-конференції Снайдер зазначив, що Гітлер хотів завоювати Україну «тому що вона відігравала особливу роль в його мисленні. Коли він говорив про «життєвий простір», він в першу чергу мав на увазі Україну. Таким чином, війна на Заході була проведена зовсім іншими методами, ніж на Сході, де була війна на знищення і колонізацію».

Бабин Яр також надав німецьким нацистам метод вбивства.

«Після Бабиного Яру вони зрозуміли, що вони можуть вбивати, - каже др. Снайдер. – Наприкінці вересня 1941 року у них була модель: стріляли німці за допомогою місцевих. Таким чином вони знищили 95% євреїв, які були підпорядковані їм на окупованій території Радянського Союзу. Аушвіц трапився пізніше».

Особливим компонентом громадського симпозіуму стала презентація нової книжки «Бабин Яр: історія та пам’ять». Презентуючи есе, написані десятьма авторами, включаючи учасників симпозіуму, книга розповідає про Бабин Яр в мистецтві, культурі та літературі. Вона була опублікована англійською та українською мовами видавництвом «Дух і літера».

«Ця книга не про смерть, а про життя, а також про боротьбу за пам’ять про Бабин Яр, – каже др. Владислав Гриневич, який редагував книгу разом з др. Маґочій. – Вона також підіймає питання, яким є майбутнє Бабиного Яру. Як воно має бути організовано?»

Відео громадського симпозіуму буде доступним для перегляду на сайті UJE впродовж наступних тижнів разом з фотозвітом з конференції.

Ще однією важливою подією тижня стала презентація переможців міжнародного конкурсу ландшафтного дизайну під егідою UJE, котра має стати першим кроком до очікуваного створення некрополя в Бабиному Яру.

Переможця не було названо, оскільки судді побачили, що жоден з конкурсантів не виконав усіх вимог. Однак, два других місця та переможець, котрий зайняв третє місце, стали багатообіцяючою основою для створення меморіального парку в Бабиному Яру, каже Віталій Нахманович, один з провідних українських істориків у Бабиному Яру, який контролював перебіг конкурсу.

Переможців конкурсу оголосив директор ради директорів Джеймс Темертей.

Під час вечері 28 вересня 2016 року пан Темертей також представив пана Івана Дзюбу, письменника та колишнього дисидента, якому вручено медаль імені митрополита Андрея Шептицького. Нагорода була присвоєна завдяки «Єврейської Конфедерації України» та канадійському благодійному фонду «Українсько-єврейська зустріч».

Тиждень пам’яті завершився меморіальним концертом за участю симфонічного оркестру Гамбурга, виступом відомого українського хору «Думка», оперної зірки Гал Джеймс з Ізраїлю, канадійця Бенджаміна Баттерфілда, Павла Гунька з Англії та виконавця з Канади Романа Бориса. Українка Оксана Линів, яка наразі працює в Баварській державній опері в Мюнхені, була диригентом, а оперний режисер Анехін Курселман з Нідерландів поставив чудову постанову.

Близько 160 осіб були залучені до дійства, яке включало Макса Бруха Кол Нідрей, форму єврейської молитви; Кадиш-реквієм Євгена Станковича, за мотивами віршів Павличка; і Німецький реквієм Йоганнеса Брамса.

«Ми створили дуже сильну заяву, - каже пан Гунька, який відповідав за пам'ятний концерт. - Ми не вчимося на уроках історії, але через музику ми можемо краще зрозуміти світ. Наш концерт об'єднав митців з усього світу. Якщо ми всі об'єднаємося, то, можливо, зможемо щось виправити».