Як ізраїльтяни рятують родини українських Праведників світу, приймаючи їх в евакуації під час українсько-російської війни

У нашому циклі статей про українських Праведників світу ми оповідаємо історії рятування євреїв українцями. Проте в сьогоднішньому тексті ми розкажемо, як ізраїльтяни допомагають українцям із родин Праведників під час нинішньої війни.

24–25 лютого більшість родин українських Праведників світу отримали запрошення до евакуації від благодійних організацій.

Особисто я 24 та 25 лютого на прохання організації From the Depth опитала п'ять десятків родин Праведників світу, з якими товаришує наш проєкт «Слово Праведника», щодо готовності до евакуації. Більшість відмовилися залишати Україну: у когось у родині сини й чоловіки призовного віку, хтось не готовий залишити дім навіть під обстрілами.

Лише декілька родин погодилися виїхати. На початку війни дві родини Праведників були евакуйовані з Харкова, а пізніше три родини погодилися виїхати в безпечні місця — Польщу, Німеччину, Швейцарію. Одну з останніх чотирьох Праведників світу України, Лідію Савчук, евакуював з-під обстрілів Києва особисто Посол Держави Ізраїль Міхаель Бродський. Пані Лілії тоді було 98 років.

Понад 10 родин українських Праведників народів світу отримали підтримку для евакуації в Ізраїль. Можна казати, що це всі родини, які ухвалили рішення їхати саме в цю країну. Одразу після 24 лютого 2022 року родини Праведників світу в Україні, які звернулися до «Яд Вашему» й до родичів врятованих, отримали допомогу у виїзді з України.

З боку Ізраїлю допомогу в евакуації надавали Сохнут, Меморіальний комплекс історії Голокосту «Яд Вашем», Джойнт, посольство держави Ізраїль в Україні, Посольство держави Ізраїль у Польщі та Молдові, а також Міністерство алії та інтеграції Ізраїлю. Вони допомагали з виїздом за межі України, перетином кордону, харчуванням і проживанням в дорозі та в Польщі й Молдові, з новим місцем проживання в Ізраїлі тощо.

Більшу частину турбот в Ізраїлі взяли на себе співробітники та керівництво «Яд Вашему», які приймали вдома й підтримували морально й матеріально нащадків Праведників. Звичайно, допомагали й родини врятованих, якщо мали змогу й були готові прийняти в себе українських Праведників.

Ось історії декількох родин, прийнятих Ізраїлем.

Праведники Архитюки-Сотникови, місто Рівне
Допомогу з евакуацією отримала Тамара з родини Праведників світу Архитюків-Сотникових. Вона народилася 1944 року в Рівному, а після початку великої війни була евакуйована в Ізраїль за допомогою «Яд Вашему».

Як оповідає «Яд Вашем», Галина Сотникова (Архитюк) разом із батьками й бабусею Олександрою Зданевич жила в Рівному в невеликому приватному будинку неподалік залізниці. Під час війни між Німеччиною й Радянським Союзом п'ятеро синів Олександри служили в Червоній армії. «28 червня 1941 року, в день окупації Рівного німцями, до її дому прийшли Лейка й Мірля Фабрикант, дві сестри, яких Олександра впізнала як місцевих дівчат. Сестри їхали пасажирським потягом, який на шляху з Рівного на схід потрапив під бомбардування. У виниклій паніці Лейка та Мірля втратили інших членів своєї сім'ї та загубили всі свої речі. Не знаючи, куди подітися, вони попросили Олександру дозволити їм тимчасово залишитися в неї. Вона погодилася, сховала їх у сараї біля свого будинку й забезпечувала їжею протягом кількох днів. Олександра розповіла своїй дочці Ользі та її чоловікові Федору Архитюку, що дівчата залишаються в неї».

Німці оголосили про створення гетто для євреїв, але сестри Фабриканти боялися туди йти. «Федір побудував сховище для дівчат на занедбаному полі за кладовищем. Залишати дівчат у сараї було надто небезпечно для всіх, адже якби їх викрили, то всіх розстріляли б: дівчат — за те, що вони єврейки, а їхніх рятівників — за допомогу євреям. Федір вирив яму, поклав туди дошки, ковдри й найнеобхідніше, а вночі перевів туди дівчат. Сестри Фабриканти ховалися там протягом усього періоду німецької окупації. Щодня хтось із родини Архитюків, зазвичай Ольга або старша донька Ольги Галина, приносили їм їжу й новини. Дуже рідко дівчата приходили до дому своїх рятівників, щоб помитися й переодягнутися. Однак у холодні зими Олександра приводила їх до будинку. Оскільки Федір працював на м'ясокомбінаті, ні його сім'я, ні дівчата, які переховувалися, не страждали від голоду. Але інші умови були дуже важкими: холод, волога, воші та постійний страх бути виявленими», — пише портал «Яд Вашем».

У лютому 1944 року радянські війська звільнили Рівне.

«Яд Вашем» визнав Олександру Зданевич, Федора й Ольгу Архитюків, та Галину Сотникову (Архитюк) Праведниками народів світу.

Пані Любов з родини Слободюків
Пані Люба — пенсіонерка, евакуйована з Одеси в Єрусалим, де живе в хоспісі. «Слово Праведника» має честь надсилати гроші їй на лікування й вітаміни, а торік ми зібрали частину коштів для зубних протезів.

Відео пані Люби в Єрусалимі:

«Сидір і Юстина Слободюки були селянами, які жили разом зі своєю дочкою Марією в Мізочі, що на Волині (нині Рівненська область). До війни в селі проживало кілька єврейських сімей, серед них і родина Гарштейнів, які займалися торгівлею й купували сільськогосподарську продукцію в Слободюків. Їхня дочка Софія була шкільною подругою Марії», — пише портал «Яд Вашем».  У червні 1941 року євреїв Мізоча відправили до гетто в Рівному. Марія кілька разів відвідувала гетто й приносила Софії їжу. Як оповідає «Яд Вашем», «весною 1942 року Софія з'явилася в Мізочі після втечі з гетто, де її батьки, сестра та брат були вбиті під час акції 13 липня 1942 року. Софія деякий час переховувалася в Рівному в знайомого, який надав їй притулок в обмін на гроші, а потім прийшла до дому Слободюків і попросила тимчасового притулку. Марія вмовила своїх батьків допомогти її єврейській подрузі, і Софія залишалася в Слободюків 11 місяців. Коли в селі поширилися чутки, що Слободюки допомагають єврейці, Сидір Слободюк перевіз свою підопічну до будинку друга, який жив у селі Верхів неподалік Острога. Софія прожила там близько шести місяців, після чого її перевезли в інше місце. Одного разу, коли Сидір Слободюк повернувся після відвідування Софії, група українських націоналістів напала на нього й вбила, оскільки він був відомий тим, що допомагав євреям. Багато років після війни Софія підтримувала контакт зі Слободюками, навіть після своєї еміграції до Ізраїлю в 1978 році. 4 жовтня 1992 року "Яд Вашем" визнав Сидора і Юстину Слободюків та їхню дочку Марію Слободюк Праведниками народів світу».

Сергій та Володимир Кукліни з родини Праведників світу Романюків

Іван та Олександра Романюки і їхні дві дочки жили в селі Страклів на Рівненщині, біля Дубна. Коли в червні 1941 року німці окупували місто, Іван сховав своїх друзів Бен-Ціона і Сару Біншток на своєму робочому місці. «Один із двох синів Бінштоків, Ісак, був убитий під час єврейських погромів у перші дні окупації, тоді як другий, Хаїм, зумів утекти в ліси. Протягом місяця або більше Бен-Ціон і Сара ховалися на складах, поки Іван не підготував для них місце під підлогою свого будинку. Вночі він перевіз їх до себе. Решта родини Івана Романюка, включно з його молодшими сестрами, Ольгою та Тетяною, допомагали забезпечувати подружжя, яке переховувалося. Раз на день вони приносили їм їжу і воду, а також виносили відро з відходами. Вони також пильнували, коли подружжя підіймалося нагору, щоб зігрітися чи помитися, боячись, що їх побачать сусіди. Бінштоки не могли віддячити своїм рятівникам за їхні добрі вчинки, оскільки їхнє майно було розграбоване відразу після окупації. Щоб забезпечити себе та втікачів, родина Романюків була змушена продати частину своїх речей, а також паливо, яке Іван отримував як оплату за свою роботу. На ці скромні кошти Олександра купувала їжу, рівномірно розподіляючи її між усіма мешканцями будинку. Завдяки цьому подружжя Бінштоків дожило до дня визволення району в березні 1944 року», — оповідає портал «Яд Вашем». 22 листопада 2000 року «Яд Вашем» визнав Івана та Олександру Романюків Праведниками народів світу.

Людмила Гаспарова з родини Праведників світу Карпіків

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну родина врятованих Голдштейнів запросила Людмилу Гаспарову до Нетаньї. Зараз Людмила працює в домі моди Lee Petra Grebenau. Вона робила унікальну сукню для дружини всесвітньо відомого Квентіна Тарантіно.

«Слово Праведника» товаришує з пані Анастасією — мамою Людмили й вдовою Праведника світу Йосипа Карпіка — та її тіткою, пані Ольгою, вдовою Праведника світу Степана Карпіка.

За даними «Яд Вашему», «Олексій Карпік та його дружина Ірина були селянами, яким було трохи за 40, і жили в селі Раків Ліс, що на Поліссі (нині у Волинській області). Вони та їхні сини-підлітки, Йосип і Степан, були адвентистами сьомого дня. 2 листопада 1942 року п'ятеро євреїв із найближчого містечка Камінь-Каширського, які знали Карпіків, постукали в їхні двері. Це були Яків Гольдштейн, його дружина Сара, їхні сини — 20-річний Шамай та 19-річний Меїр, а також інший молодий чоловік — Менаше Перчик. Усі вони були вцілілими членами єврейської громади Каменя-Каширського. Карпіки тепло прийняли їх до свого будинку й сховали на сіні на горищі. […] Гольдштейни залишалися в Карпіків протягом 17 місяців, доки 16 квітня 1944 року Червона армія не визволила цей район. Протягом усього часу переховування Гольдштейнам також допомагала Лариса Баранцевич, полька, яка жила в Камені-Каширському й допомагала трьом єврейським сім'ям. Після війни Гольдштейни та Менаше Перчик емігрували до Ізраїлю, звідки підтримували зв'язок зі своїми рятівниками часів війни. 1 травня 1995 року "Яд Вашем" визнав Олексія та Ірину Карпіків, а також їхніх синів Степана Карпіка та Йосипа Карпіка Праведниками народів світу».

Українські біженці з родин Праведників світу отримують в Ізраїлі найнеобхіднішу допомогу, проте більшість із них люди пенсійного віку, які не можуть самі заробляти, тому потребують постійної підтримки, тим паче в іншій країні. Коли не знаєш мови, потребуєш лікування тощо, кожен день стає випробуванням. «Слово Праведника» дякує усім нашим друзям за допомогу таким родинам, а також українським біженцям із родин Праведників світу в інших країнах і майже 60 родинам в українських містах, від Харкова до Львова, від Одеси до Києва. Звичайний вік наших підопічних — від 80 років та більше. Це або Праведники світу, які ризикували своїм життям рятуючи євреїв, їхні вдови або ж діти, які народилися в часи Другої світової війни чи раніше й чиє життя також було під загрозою.

Від імені усіх наших родин Праведників світу дякуємо Геннадію Хелемському та його рідним, родині Костянтина та Ксенії Вайсманів, Михайлу Комісаруку, Вікторії Міхайльо, Роману Шпеку, Феліксу Інденбауму, Тіму Когану, Олегу Гавришу, Алі Комісаренко, Ярославу Ломакіну, Кирилу Шевченку, Денису Чернишову, В’ячеславу Черняховському, Сергію Ройту, Сергію Будкіну, Олені Березіній, Дмитру Гриджуку, Ростиславу Дюку, Василю Горбалю, Володимиру Мазоверу, Олександру Черницькому, Олександру Камоцькому та всім, хто ділиться своїми силами й коштами.

Вдячність усім людям в «Яд Вашем», Сохнуті та Міністерстві алії та інтеграції, які допомагають українським біженцям з родин Праведників світу.

Маргарита Ормоцадзе
Маргарита Ормоцадзе є співзасновницею/продюсеркою проєкту «Слово Праведника» (Word of the Righteous), який розповідає про доблесть українців, які рятували євреїв по всій Україні під час Голокосту.