Як живуть українські Праведники народів світу сьогодні
Більш ніж 40 родин українських Праведників народів світу відмовились залишити територію України у часи війни. З 24 лютого 2022 року, коли РФ почала бомбардування усієї України, до родин Праведників світу звернулися одразу декілька єврейських організацій, запропонувавши допомогу з переїздом до Ізраїлю та Польщі. Більшість родин прийняли рішення бути з батьківщиною.
Маргарита Ормоцадзе
Ми продовжуємо розповідати про життя родин українських Праведників народів світу, яких вшанували Меморіальний комплекс історії Голокосту «Яд Вашем» і держава Ізраїль. У цьому тексті ми розповідаємо, як живуть їхні родини під час війни в Україні.
Напередодні Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту, під час обстрілу Києва ракетами РФ у ніч на 26 січня, уламок російської ракети влучив у будинок сім'ї Праведника народів світу Василя Михайлівського старшого, де живе також родина його всиновленого сина Цезаря Каца (Василя Михайлівського молодшого), якого було врятовано в Бабиному Яру у віці 4 років і про якого ми розповідали раніше.
Посеред ночі уламок вибив скло і пролетів над подушками, вибивши шматок стіни. Всі живі, Слава Всевишньому, — сім'я в цей пізній час не спала, і була у вітальні.
Про те, що трапилося, розповіла вдова Василя Михайлівського молодшого, Галина. «Головне, що усі живі. З Києва їхати ми не плануємо», — каже вона.
Оптимісти у серці
«Ми не скаржимося», — оптимістично завважує Праведник народів світу Василь Назаренко.
Йому 93 років, і він живе разом із дружиною Лідією в Києві.
«У нас все поряд, усі магазини. Вода є періодично. Не страшно на період війни, що може бути відключення. Світло то вмикають, то вимикають постійно. О 12 годині ранку відключили, о 18 годині вечора включили. Два дні не було води й тепла. Газ періодично є. Жити можна, — каже він і відразу додає: — Шкода, що йде війна, шкода, що люди гинуть. Ми під час Другої світової війни жили й намагалися людей рятувати. А зараз людей намагаються вбивати. Це нікуди не годиться».
Пан Василь багато років прослужив на Далекому Сході військовим, і я запитала його, чи довго триватиме війна. «Боюсь давати аналіз. Є люди, які можуть сказати два слова, щоб війна закінчилася сьогодні. Нема чого воювати, навіщо, щоб люди гинули. Двадцять одне століття боролися, щоб люди мали світло, цивілізацію. А війна нікуди не годиться».
Сім’я Василя Мойсейовича — одна з понад 42 родин Праведників народів світу, що залишилися в Україні. Вони визнані державою Ізраїль, єврейським народом та усім світом як герої.
Кожна родина відмовилася їхати з України й рятуватися від реалій війни зі своїх причин. У когось син на фронті в ЗСУ, хтось не може їхати за віком та станом здоров’я, ще хтось не готовий залишати Україну, бо любить рідну землю й не хоче нікуди їхати. Праведниця народів світу Катерина Шеремета з Івано-Франківська каже, що залишається вдома, під захистом Всемогутнього.
Академік Юрій Петрович Зайченко, син Праведниці Ніни Гудкової, вважає, що найскладніше під час війни — це атмосфера очікування неприємностей, періодичні непередбачувані бомбардування Києва. «Це сильно втомлює. Тяжко, коли зникає зв'язок і по кілька годин немає ні інтернету, ні мобільного зв'язку, через що я не можу зв'язатися з донькою. Решту можна пережити. Нам допомагає єврейська громада, допомагає фонд “Тобі” Юлі Гольденберг, привозить продукти», — каже Юрій Петрович. На початку війни він жив на західній Україні та в Німеччині, але повернувся, бо має в Україні роботу.
Мати Юрія Петровича була директором сиротинця в Києві та врятувала 12 єврейських хлопчиків.
На лінії вогню
Деякі з родин Праведників мешкають у прифронтових територіях. Наприклад, у селі Білозерське на Донбасі мешкає родина Праведників народів світу Малєєвих (Сіноліциних). Ніна Сіноліцина разом із батьками Петром і Тетяною в роки Голокосту дали притулок Хані Ронталь та Григорію Шрайберу.
Білозерське розташоване в зоні обстрілів, проте родина відмовляється від переїзду через те, що сини працюють на шахтах. Навесні їх вивозили в Дніпро, проте за кілька місяців Сіноліцини повернулися на Донбас. Донька Ніни Сіноліциної Галя каже: «Ми чуємо прильоти до Краматорська й Покровського. У нас поруч полігони, тож коли ми чуємо обстріл, то ми не розуміємо, де бахає — на полігоні чи це по нас палять. Буває, звуки війни лунають половину дня».
На минулому тижня через обстріли Сіноліцини евакуювалися до Дніпра, де живуть зараз.
Вимушено залишив свій будинок наприкінці життя Праведник народів світу Олександр Слободяник, 1929 року народження. Він жив в одному з наймальовничіших місць країни — селі Станіслав на Херсонщині, біля відомого українського Великого каньйону. З березня й до листопада 2022 року село було окуповане. З листопада 2022 року будинок Слободяника перебуває в зоні бойових дій.
93-річний Праведник мав з родиною переїхати до міста Лубни на Полтавщині. На жаль, влітку дідусь помер, а родина залишилася в евакуації у скруті. Поки Праведник живий, він отримує виплати від німецьких, американських та ізраїльських фондів, а також стипендію Президента України. Після смерті Праведника виплати зупиняються. Так, родина Слободяників потрапила в скруту — виплати державної допомоги для переселенців складають 2000 грн (близько 50 євро) на місяць, проте часто надходять з запізненням у декілька місяців. Знайти роботу нерідко буває складно або нереально, окрім як у Києві, Львові, Дніпрі.
Згідно з інформацією на порталі Меморіального комплексу історії Голокосту «Яд Вашем», Олександр Слободяник, з батьками Олексієм і Мотроною, у роки Другої світової війни допомогли родині Гершенгорн.
Досі перебуває на окупованій території Праведниця Марія Прутська, і з весни 2022 року ми не маємо можливості вийти на зв'язок з нею.
Також раніше ми писали про дві родини дітей Праведників народів світу, які живуть у Харкові й залишаються вдома попри обстріли міста.
Нащадки Праведників у ЗСУ
Чоловіки з родин Праведників готові захищати Україну. Наприклад, зараз у Збройних силах України ведуть боротьбу діти родин Ярових та Данільянц.
Євген Петров, правнук Праведниці Олімпіади Данільянц, служить у ЗСУ. Вже 25 лютого 2022 року він був в армії. Завдяки підтримці Рози Тапанової, в.о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», та зусиллям проєкту «Слово Праведника» у квітні 2022 року для Євгена вдалося придбати амуніцію.
Його прабабуся була останньою Праведницею народів світу з Одеси та пішла в засвіти 2022 року у 100-річному віці. Під час Голокосту Олімпіада Данільянц з батьком Георгієм Псаропуло врятувала єврейську родину Квітко. Коли приходили німці з обшуками, юна Олімпіада брала на руки маленьку Віку Квітко та казала: «Це моя донька».
Онук Праведниці Софії Ярової Артем Шевченко пішов добровольцем у Національну гвардію України. «Зараз Артем — помічник гранатометника у 5-му батальйоні. Він пішов 24 лютого до військкомату, там було зачинено. На другий день пішов у Нацгвардію», — розповідає його мати, Ганна Ярова, волонтер та член Спілки художників України. Майже весь свій час вона приділяє допомозі батальйону Артема, збираючи гроші на дизель, одяг, амуніцію, нові авто, дрони та все, що потрібно гвардії.
Бабуся й прабабуся Артема, Праведниці народів Світу Софія Ярова (Бойко) та Єфросинія Бойко, врятували в окупованому німцями Києві 7 євреїв.
Влад — онук останньої Праведниці народів світу зі Львова Стефанії Петрушко (Дідух), проходив строкову службу в ЗСУ у 2018–2019 роках. Родина Андрія, Анелі та Стефанії Дідух врятувала чотирьох єврейських братів Печеників.
Онук Праведниці Оксани Антипчук (Дейнеко) Олександр — лікар реанімації в одному з київських пологових будинків. Перший місяць війни він не виходив з роботи та працював без вихідних, тому що багато лікарів не могли доїхати на роботу. Тоді в передмістях Києва — в Ірпені, Бучі, Гостомелі, Бородянці — йшли страшні бої з російськими військами. Лікарі не могли доїхати до Києва, через що Олександр працював без перерв.
Зараз його бабуся, Праведниця Оксана Антипчук (Дейнеко), живе в Києві. Ось що оповідають про її подвиг Портрети.ua, спільний проєкт Національного музею історії України у Другій світовій війні та Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума»:
«Родина Дейнеків мешкала в с. Ужачин Новоград-Волинського району на Житомирщині. Коли розпочалася німецько-радянська війна, батькові Марку Тимофійовичу виповнився 41 рік, він працював залізничником, мобілізації до лав Червоної армії не підлягав, бо мав бронь. Дружина Лідія Герасимівна господарювала вдома, доглядала город, виховувала двох дітей. Доньці Оксані в 1941 р. виповнилося 13 років, синові Ананію — 2. Родина мешкала на околиці села, хата стояла посеред поля.
У липні 1941 р. Ужачин окупували нацисти, почалося «полювання на євреїв». Серед інших приречених жителів була й родина Кесельманів. Спочатку їх відправили в гетто до м. Новоград-Волинський, потім — на розстріл. Коли колону вели до місця страти, Зіна (Злата) Кесельман разом із дворічним сином Наумом утекла до лісу. Допоміг довоєнний знайомий, який тепер служив поліцаєм. У лісі втікачів знайшов Тарас Маманчук із с. Ужачин, якого окупанти призначили помічником старости села. Певний час він переховував матір із сином у себе, а коли стало небезпечно, повідомив про них своєму кумові Марку Дейнеку.
Увечері в родині Дейнеків на сімейній нараді вирішили забрати Зіну до себе. Марко й Лідія добре знали батька Зіни — Андрія Кесельмана. Він не раз гостював у них, допомагав у справах. Рятівники сподівалися, що про їхніх гостей ніхто не дізнається, бо вони живуть на околиці.
Близько року Дейнеки переховували Зіну й Наума Кесельманів. Жили сутужно, але дружно. Хлопчики гралися разом, а старша донька Оксана стала Наумові за няньку: доглядала, пестила, брала із собою в поле або в ліс, берегла від усіляких небезпек».
Марко й Лідія Дейнеки та їхня донька Оксана Антипчук визнані Праведниками народів світу.
Як можна допомогти родинам Праведників народів світу в Україні
Перебування на території України під час війни означає кілька складних моментів, окрім психологічного напруження та ризиків стати жертвою бойових дій.
Перше — це економічна скрута. Якщо в мирні часи чоловіки з родин на західній Україні могли виїжджати на заробітки до Польщі, Угорщини тощо, то з 24 лютого 2022 року кордон фактично зачинений для чоловіків до 60 років, не враховуючи окремих випадків. Так, зять Праведниці Катерини Клебан в Раві-Руській готовий стати на будь-яку роботу, проте її просто немає в місті.
Друге — відключення інфраструктури, коли через бомбардування годинами й днями немає електроенергії, води, тепла, зв’язку. Іноді я по 2–3 дні не можу зв'язатися з родинами в Києві та інших містах. Усім потрібні генератори, усі були б вдячні за зв’язок, за можливість отримати воду в часи відключень.
Марія Глаголєва, дочка Праведників Олексія та Тетяни Глаголєвих, розповідає, що для неї найскладніше сидіти без світла. «Я майже нічого не бачу. Хотілося б, щоб дотримувалися графіка відключення, тому що графік відключень не виконується. Буває відключають на 7 годин, а включають уночі. Навіщо мені світло вночі?» Марія Олексіївна каже: «Я молюся, щоб чорні сили позбавили тих, хто очолює цю війну. Тому що вони одержимі якимись темними силами, якщо хочуть ось так знищити весь народ».
Також усі родини Праведників вдячні за підтримку продуктами.
Поки Праведник світу живий, родини отримають підтримку з фондів з США, Німеччини та Ізраїлю. Також вже другий рік Праведники світу та Праведники України отримають доплату до пенсії від держави.
Проте, коли Праведник йде у засвіти, більшість підтримки з фондів зупиняється.
Такі організації, як наш проєкт «Слово Праведника», ставлять за мету підтримку родин Праведників народів світу навіть після того, як самі герої вже пішли в засвіти. Часто звання Праведника надавалось посмертно, і родина фактично отримала лише диплом та медаль від «Яд Вашем». Ми надіємося компенсувати це.
Праведники народів світу, Праведники України та Діти Праведників (ті, хто народився в роки Другої світової війни) мають опорою благодійний фонд «Для тебе» Юлії Голденберг.
«Найжахливіше — це відсутність зв'язку, коли днями не можеш зрозуміти, що з людиною, особливо коли йдеться про людей похилого віку», — каже Юлія. Вона допомагає київським родинам Праведників та євреїв обідами; її кухня годує 50 людей двічі на тиждень. Продуктові набори з усім необхідним роздають 2500—3000 осіб на місяць. Допомогу отримують літні євреї, Праведники народів світу, Праведники України та їхні діти, переселенці.
«Вся кухня в мене електрична, але генератор, який я купила, всього на 10 кВт, а потрібний на 40 кВт. Нам би дуже допоміг новий сильний генератор. Також нам допоміг би Старлінк», — розповідає Юлія Голденберг. З початком бомбардувань інфраструктури Києва, вона відкрила двері офісу для сусідів — тепер це ще один Пункт незламності, де можна зарядити гаджет, випити каву, погрітися.
Велику підтримку сім'ям Праведників народів світу восени 2022 року почала надавати Федерація єврейських громад України (Хабад). Вони підтримують гуманітарною допомогою, зокрема продуктами та господарськими товарами, понад 50 тис. єврейських сімей по всій Україні. Окрім єврейських родин, тепер підтримку мають понад 40 сімей Праведників народів світу та їхніх дітей, які мешкають у різних регіонах країни, включаючи прифронтові міста.
«Для нас важливо підтримувати Праведників народів світу та їхні сім'ї. Вони в роки Катастрофи ризикували всім заради порятунку євреїв. Добре, що ми можемо хоч якось допомогти цим добрим людям у сьогоднішній воєнний час», — каже директор Федерації єврейських громад України Аліна Теплицька.
Допомогу ситуативно надають й інші єврейські організації — благодійні фонди «Джус» і «Хесед», фонд «Бабин Яр» тощо.
Наш проєкт «Слово Праведника» підтримує зв’язок з понад 40 родинами Праведників народів світу та їхніми дітьми. Ми щомісяця поповнюємо мобільні телефони, в разі необхідності — надаємо фінансову підтримку та купуємо продукти, вітаємо зі святами та надсилаємо привітання й подарунки. З початком відключень світла у містах України ми подарували родинам гірлянди на батарейках, які допомагають під час відключень та створюють світлий настрій у серці. Нам допомагають українські банкіри та бізнесмени, які понад 10 років знають мене як фінансового журналіста та аналітика. Зокрема, це Роман Шпек, Геннадій Хелемський та Євгенія Хелемська, Дмитро Шоломко, Інна Тютюн, Денис Чернишов, Михайло Комісарук, Марина Авдєєва та інші.
Ми також знаходимо людей, які можуть надати пряму велику допомогу родинам. Експерт з комунікацій Юрій Павлов підтримує родини Праведниць народів світу Валентини Полоз та Ларису Шулежко, доньку Праведниці Олександри Шулежко. Банк «Кредит Дніпро» взяв під опіку родину Праведника Олександра Слободяника, про якого ми оповідали на початку тексту. Федерація єврейських громад України придбала кисневий апарат для Праведниці народів світу Валентини Полоз.
Коли хворіла Праведниця світу Олена Малова (Завадська), в.о. директора Національного заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова допомогла знайти лікарняне ліжко для лежачих хворих й домовитися підняти його на високий поверх будинку.
Роза Тапанова купляла глюкометр для Праведника народів світу Богдана Карпишина.
Праведнику Богдану Карпишину, що живе у Гусятині Тернопільської області, — 93 роки, його дружині — 85 років. Він не бачить через катаракту, не може читати. «Я думаю не про війну, а про те, як зиму перезимувати, бо у нас відключають світло. Нам подарували підігрівач. Проте немає світла — його відключають і на 5 годин, і на 24 години. Ми дуже вдячні вам за турботу та за все. Хочеться, щоб люди мали спокій у державі, бо стільки мільйонів людей, а так потерпають від тої біди».
Серед родин Праведників є люди, які потребують і роботи, і підтримки. Усі небайдужі можуть допомогти цим чудовим родинам, звернувшись до нас.
Маргарита Ормоцадзе
Маргарита Ормоцадзе є співзасновницею/продюсеркою проєкту «Слово Праведника» (Word of the Righteous), який розповідає про доблесть українців, які рятували євреїв по всій Україні під час Голокосту.
Всі фотографії: «Слово Праведника» та домашні архіви родин Праведників народів світу.
