Зимове читання: Поезія Василя Махна
Український письменник Василь Махно з 23 червня по 2 липня 2023 року перебував в Ізраїлі з читаннями, на яких обговорювалися питання перетину української та єврейської літератур, культури в Україні та за кордоном. Його виступи перед україно-, англо- та івритомовними аудиторіями були зустрінуті з широким ентузіазмом та зацікавленням. Перебуваючи в Ізраїлі, Махно записав кілька своїх віршів для традиційного розділу «Зимове читання» для сайту «Українсько-Єврейської Зустрічі».
Василь Махно — поет, прозаїк і есеїст, який з 2000 року живе в Нью-Йорку. Автор чотирнадцятьох поетичних збірок, найновіша з яких — «Одновітрильний дім» (2021). Він також опублікував книгу оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» (2015), роман «Вічний календар» (2019) та п’ять книжок есеїв. Твори Махна широко перекладалися й видавались в Ізраїлі, США та Європі. Лауреат багатьох премій, зокрема «Зустріч: українсько-єврейська літературна премія» (2020).
Поїздку Василя Махна до Ізраїлю 2023 року для презентацій та досліджень був підтриманий UJE.
Нагірна проповідь
Василь Махно
я почув: шелестіли схилом гори ящірка і змія
на галилейській горі Нагірної проповіді моя
тінь — вслухаюся в звук сосни і ливанського кедра
у те що підслухав тоді св. Матвій
що наче: живи птахом — не жни і не сій
співай собі й чисти дзьобом золоті пера
і ще Він сказав про око яким торкнемось гори
і ще Він сказав про серце в якому вогонь горить
«блаженні — сказав — ніхто нікому не страж
дім на піску не втримаєш — сіль у ваших кістках
квітка живе квіткою — птахом живе птах
і ось вам молекула світла — «Отже наш»
тіло для вас є домом — а око його ліхтарем
а коли ліхтар погасити чи вітер морський зірве
хто вам присвітить?» — і далі ще про щоку
слухали і не знали як ці слова живуть
як вирівнявши дихання — вирівняєш свій дух
й гойдалась бджола медоносна на будяку
«одягніться у це повітря і станьте його словами
блаженні — скаже Він тихо — живуть поміж вами»
«а де вони? — запитають слухачі і слухачки
«ті що прощають і не живуть напоказ
які не бояться злодіїв — і дивляться в себе оком»
бджола напилася меду і полетіла наче
коли Він покинув гору — у селищі не знайшлося
ані блаженних ні праведних — ані пшениці ні проса
пастухи пригнали овець — напилися молока
Матвій йшов за Ним — міркуючи «це не досяжно
жити з цими словами і неможливо і важко»
і після кожного запису тремтіла його рука
я повертався автобусом в напрямку Єрусалима
трактор стояв самотньо у придорожніх оливах
— крізь кактуси і каміння гнали кіз пастухи —
я думав про дім і про око — як вслід йде за Ним Матвій
як же це зрозуміти «не дбай не жни і не сій»
і як же це всім прощати?
і як писати стихи?
©Василь Махно
Гетсиманський сад
Василь Махно
Пише св. Марко: у в’язкому повітрі маслин
Він прикликав Симона і сказав про самотність
зі схилу гори холодні вітри несли
прохолоду каміння схожого на голоси
що наближались до саду — їх менше сотні
де заховатись? за дерева Гетсиманського саду?
на який сповзає гора і опускаються руки
і коли вони прийдуть? о пів на п’яту?
і якщо побачити тінь у саду прим’яту
це свідчить про їхню присутність і їхні рухи
сон придавив як камінь Його одинадцять учнів
коли Отець промовчав і не видихнув: Сину
зрадник дивився очима змученими
коли цілував — а коли Його скручували
сперся об тінь темнішу за тінь маслини
св.Марко який пізніше запише події у Гетсимані
які розповість Петро тобто зі слів Петра
місце важливе тому що воно в Писанні
відділяє життя від смерті — воно в проханні
зачепитися за цю гору — сховатися серед трав
коли поведуть завулками по Via Dolorosa
з перекритими арками і вичовганим камінням
життя —довжина вулиці — тонке як волосся
слова які прокладають шлях щоби все збулося
щоби пам’ятали маслини в стовбурах і насінні
і те що запише св.Марко в цупке паперове повітря
Гетсиманського саду — маслинової олії
слів арамейських Його нічної молитви
смертного часу якого не можна змінити
і жодного слова в тексті — і місця події
©Василь Махно
Між Оливковою і Храмовою
Василь Махно
уночі на Французькому пагорбі
над садами маслин
затікали повітряні паводки
до границь Палестин
метушились ягнята із курами
у найдальшім із сіл
навіть діти здавались похмурими
я це точно просік
в кедах йдучи в долину Кедрону
чи до Яффських воріт
у повітрі маслиннім й кедровім
із торбиною літ
з серцем голоду понад шатрами
серед цих часів кочових
не погодишся мабуть з сартрами
у словах ключових
над Оливковою і над Храмовою
адамашкове небо і ніч
і дорогою трохи кульгавою
дзяботіння овечих ніг
в цім повітрі в словах настоянім
на один лише подих
поросли маслини як воїни
й повсідались на сходи
на гірських кам’яних терасах
визираючи пастухів
бачиш там на асфальтній трасі
туристичний овечий хід
і паломників з цими схилами
в Гетсиманськім гаю
і в повітря — як в одяг — схимника
пеленаєш душу свою
©Василь Махно
Псалом другий
Василь Махно
Господи — якщо кожна рослина Твоя флейта
і навіть будяк і його джміль
і слина шовкопряда якою склеєне
повітря слів — крихка його крейда—
і навіть прихована тінню міль
як цей космос пливе Твоїми шляхами?
як же їм розминутися — як їм йти?
ми не чуємо музики під ногами
камінь дихає дванадцятьма серцями
пагорбом — й містом Твоїм золотим
і якщо можна було б звільнити
флейту від голосу — будяк від джмеля
яке молоко у повітря долити
як тісто в пекарні пухке замісити
щоби проковтнула камінь земля
з початку який задуманий мислею
відправною точкою комет і зірок
навіть якщо би прикинутись мишею
навіть якщо ці пагорби ми залишимо
з порохом на сандалях удвох
і тому що кожній рослині ти господин
і в кожному звукові флейти Твій дух
пахне цикорій в пекарні як дим
в запечених яблуках золотих
в хлібові що в молитві в першім рядку
і тому то ніхто не вступить у Твій задум
— прозора драбина і хиткі поверхи —
горлиці над оливками Гетсиманського саду
і вогняні кошики зорепаду
на відстані витягнутої руки
©Василь Махно
Нічне плавання яхти
Василь Махно
океан облизав прибережний пісок
і на крилах мартинів присох —
яхти пливуть на ніч до бухти
в бортовому журналі — одна мілина
тріпотять вітрила — лопатки млина —
поспішають щоби прибути
там — надкушений берег Sea Gate
попелясте сукно морських кирей
там з портових містечок і селищ
долинають музика і світла
там в комети хвіст як мітла
перламутрова зелень
серед літніх дощів і темних комах
погасили світло в тих дальніх домах
не чекають ні яхти ні зливи
їй байдуже до цих моряків
що шукають бухту яких які
прибувають з нічним припливом
досягли уночі кількох вузліввід безсонної ночі змокрілі та злі
ніби поруч той берег і селище те
але плили на світло на страх і ризик
то ввижалися їм на хвилях іриси
то на небі — звізда що їх веде
задирали голови — а що в головах?
коли яхта тримається на словах
коли бухту прикрили теплі дощі
але треба доплисти — зійти на берег
і вони лишають свій слід на папері
бортового журналу —
вночі
©Василь Махно
Василь Махно читає фрагмент із свого роману «Вічний календар», перший лауреат премії «Зустріч»
