Вулиця Праведних: як українські міста вшановують Праведників народів світу (частина 2)

Топоніми на честь Праведників народів світу в Дніпрі, Одесі, Рівному та інших містах

Та що змінилося в Україні з моменту створення Дня пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

Рік тому — у лютому 2021 року — Верховна Рада України прийняла постанову «Про вшанування пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни». Пам'ятним днем визначено саме 14 травня. Це мало дати новий поштовх увіковіченню Праведників народів світу та інших українців, які рятували євреїв у роки Голокосту.

«На початку 2021 року ми розсилали звернення до всіх обласних адміністрацій із проханням, щоб вони поширили у своїх регіонах інформацію про Праведників, з рекомендаціями називати вулиці на честь Праведників. Також ми надавали їм посилання на ресурси, де можна знайти інформацію про Праведників саме з їхніх регіонів», — розповідає Вікторія Яременко з Українського інституту національної пам’яті. За її словами, Інститут національної пам’яті отримав декілька відповідей про те, що інформація буде поширена далі. «І на цьому все», — каже Вікторія Яременко.

Виняток — сквер на честь Праведників народів світу в Кропивницькому, що з’явився навесні 2021 року. Також навесні 2021 року в селі Штура на Чернігівщині встановлено пам’ятник Праведниці народів світу Устинії Петренко.

Таким чином, основна частина перейменувань пройшла до 2021 року. Ще в радянські часи у Ворзелі з’явилася вулиця Праведників народів світу Білостоцьких, що ціною власного життя захистили Енвеліну Гершман. У 2017 році у Кременчуці, у Парку Миру відкрили алею Праведників та пам'ятний знак «Праведникам світу». У 2018 році в Черкасах відбулося перейменування вулиці на честь Праведниці Олександри Шулежко, яка врятувала від голодної смерті та загибелі майже 100 дітей, серед яких — 25 маленьких євреїв. Про частину перейменувань у рамках проєкту Єврейської конфедерації України «Праведники мого міста» ми розповідали у першому тексті «Вулиця Праведних».

Відповідь до Інституту нацпам’яті надала Дніпровська міська рада, де у 2019 році відбулися два перейменування, ініційовані Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума» (про що ми розповідаємо нижче).

Інститут національної пам’яті наприкінці літа звертався і до Київської міської державної адміністрації з проханням перейменувати вулиці або назвати нові вулиці на честь Праведників народів світу. «Ми отримали відповідь, що до них звертався благодійний фонд “Заради тебе” з проханням перейменувати вулицю Родини Хохлових на вулицю Праведників народів світу. У відповідь КМДА надали фонду “Заради тебе” детальний опис, як має відбуватися процедура. Більше листа від КМДА ми не отримали», — каже Вікторія Яременко.

Юлія Голденберг, засновник благодійного фонду «Заради тебе», розповіла Ukrainian Jewish Encounter (UJE), що «процес перейменування дуже складний. Окрім купи підписів та листів, що необхідно подати до місцевих органів влади, ще потрібні підписи мешканців тієї вулиці, яку хочуть перейменувати, а це і є найскладнішим. Люди бояться цього, не хочуть потім стикатися з якоюсь невідповідністю у документах, а головне — їм байдуже навіть, коли їм пояснюєш, що то були за постаті» (детально читайте у частині 1 дослідження).

Купа різних процедур
Інститут національної пам’яті підтримав ініціативу львівського науковця історика Юрія Скіри щодо перейменування вулиці в містечку Рава-Руська на честь Праведника народів світу ієромонаха Даниїла Тимчини. Скіра написав звернення до мера Рави-Руської Івана Івануси. «Домінантою теми Голокосту, очевидно, є вбивства. Зі шкільних підручників ми добре знаємо біографії катів. І водночас ми так мало знаємо про тих, хто всупереч обставинам намагався рятувати людей», — йдеться у листі. Ієромонах Даниїл Тимчина переховував у монастирському сирітському сиротинці в селі Уневі трьох єврейських хлопчиків, навчаючи їх, як врятувати себе. Сайт Яд Вашем, наприклад, розповідає, що Тимчина слідкував, щоб єврейські хлопці не йшли митися разом з іншими вихованцями, щоб їх не могли впізнати по обрізанню. Він врятував усіх трьох хлопців. У 2008 році Яд Вашем визнав Тимчину Праведником народів світу.

«Лист я направив у Раву-Руську в березні 2021 року, залучивши багато різних людей. Нас підтримали листами-зверненнями Національний музей історії України у Другій світовій війні, Інститут національної пам’яті, Свято-Успенська Унівська лавра Студійського уставу, львівський монастир св. обручника Йосифа Студійського уставу, ВБФ “Заради тебе” тощо. Дуже впливові та солідні люди звернулися разом зі мною до мера Рави-Руської з проханням про увіковічення імені Праведника Тимчини», — каже Скіра. Відповідь на звернення надав секретар міської ради Андрій Бучко. Він пообіцяв розглянути пропозицію Юрія Скіри на засіданні постійної депутатської комісії з питань охорони здоров'я, освіти, культури, туризму, молоді, спорту та соціального захисту населення Рава-Руської мiської ради.

«Інформуємо Вас, що після створення Рава-Руської мiської територіальної громади не було передбачено єдиного порядку щодо перейменування чи найменування об'єктів топоніміки. 15 квітня на згаданому засіданні комісії Положення було погоджене, а 21 квiтня 2021 року на засiданнi VIII ceciї Рава-Руської мiської ради VIII демократичного скликання його було затверджено. Згадане Положення передбачає процедуру, за якою відбувається присвоєння чи зміна назв об'єктів топоніміки», — йдеться у відповіді. «Відповідь я отримав у червні 2021 року. З того часу справа ніяк не просунулася», — каже Юрій Скіра.

Без єдиного знаменника
Так, у різних містах зараз діють різні порядки з питань нових назв. Наприклад, авторка тексту у 2018 році зверталася до мера Львова з проханням назвати одну з нових вулиць на честь Праведниці народів світу Стефанії Петрушко.

У відповіді заступник мера Андрій Москаленко повідомив, що за правилами, які діють у Львові, назвати вулицю на чиюсь честь можна лише за 5 років після смерті людини, а пані Стефанія померла 2018 року.

Також ми просили мера Києва Віталія Кличко назвати одну з нових вулиць на честь Праведниці народів світу Ніни Гудкової, яка врятувала 12 єврейських хлопчиків. У відповіді пообіцяли зібрати комісію з питань перейменувань, і на тому процес зупинився.

«Чудово розумію, що ми маємо дотримуватися процесуальних норм та діяти в межах чинного законодавства. У 2021 році в українському календарі з’явився День українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Шкода, що лише минулого року, коли залишилися одиниці з тих, хто рятував та кого рятували, але краще пізно, ніж ніколи. До цієї дати вперше в Україні надрукували поштову продукцію (марки та конверти) на честь Праведників, знімають фільми,  збирають спогади тощо… Добре, що суспільство знатиме про подвиг цих непересічних людей, — розповідає Юлія Голденберг, засновниця благодійного фонду «Заради тебе. — Але мені болить, що у великих містах й досі немає вулиць на честь Праведників. Ініціювати процедуру можливо, але це настільки складно та довго, що зводить зусилля громадського суспільства нанівець. Треба звернути увагу на той факт, що правила різні в Києві, наприклад, та у Львові, що ще більше ускладнює процес. Потрібна політична воля і рішення, що до 14 травня 2022 року в обласних центрах мають з’явитися вулиці/проспекти/площі Праведників або українських рятівників. Це дуже й дуже важливо, на мою думку. Це було б зважене послідовне рішення».

Роза Тапанова, в.о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», розповідає: «Багато хто знає про постанову ВР “Про вшанування пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни”. Її прийняття було одним із важливих кроків з боку визнання держави та увічнення пам'яті героїв, які врятували життя євреїв, ризикуючи своїм життям та життям своєї сім'ї. Для спрощення процедури перейменування вулиць необхідно на державному рівні затвердити список Праведників народів світу, праведників України та Бабиного Яру. Таким чином, держава ще раз підтвердить значимість Праведників для України та світу», — вважає Роза Тапанова.

Таким чином, зараз в Україні відсутній єдиний порядок для всіх областей та регіонів щодо перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території населених пунктів.

«Український інститут національної пам'яті разом з обласними державними адміністраціями та обласними радами видали методичну допомогу у 2014 році з питання уніфікування процедури перейменування вулиць. Керуючись цим посібником, більшість областей та регіонів застосовує саме цю процедуру.

Для встановлення єдиного порядку необхідно зафіксувати його в нормативно-правовому акті, це може бути положення, затверджене ухвалою КМ України»,  — розповідає Роза Тапанова.

Ukrainian Jewish Encounter, у співпраці з проєктом «Слово Праведника» та за участю Асоціації міст України проводила опитування експертів — істориків, чиновників, благодійників — з питань топонімів на честь Праведників народів світу в серпні 2021 року. Відтоді відбулося декілька нових перейменувань, про що ми розкажемо нижче.

«Наша функція була в тому, щоб привернути увагу до питання», — каже Вікторія Яременко.

Камені спотикання
Тим часом новим видом топонімів на честь рятівників є Камені спотикання. Це міжнародний проєкт увіковічення імен жертв Голокосту та рятівників. Його започаткував у 1996 році Гюнтер Демніг. Ідея полягає у встановленні бруківки з латунним покриттям, розміром 10 на 10 см, з іменами жертв Голокосту та рятівників. Бруківка встановлюється на історичному місці, де відбувалися події, — біля домів, з яких людей забирали на смерть або де рятівники переховували євреїв.

«Камені спотикання до 80-річчя Бабиного Яру було створено за ініціативи посольства Німеччини і реалізується Українським центром вивчення історії Голокосту. Його назва: “Один камінь — одне життя. 80 каменів спотикання до 80-річчя Бабиного Яру”. Цей проєкт має потужний освітній характер, коли молоді люди працюють з архівами та іншими джерелами, створюючи біографії тих людей, яких вбили, або врятованих, або рятівників», — розповідає Анатолій Подольський, кандидат історичних наук, директор Українського центру вивчення історії Голокосту.

Камені спотикання як форма пам'яті були започатковані чверть століття тому в Німеччині. В Україні камені спотикання вже встановлено в Переяславі, Рівному, Чернівцях, і нарешті у 2021 році вони з’явилися в Києві. Таким чином, імена вбитих, врятованих та Праведників повертаються в міський простір та сучасність. У проєкту є сайт, на якому багато історій, які можна читати й думати, думати, думати.

З 30 вересня по 8 жовтня 2021 року в Києві встановили 10 каменів спотикання. Серед них на вулиці Жилянській — камінь пам’яті на честь священника Олександра Вишнякова, який врятував багато євреїв, проте був заарештований та вбитий.

Наприклад, у Рівному є камінь спотикання Праведнику народів світу Якову Сухенку.

Проте основним топонімом історії є вулиці. Раніше ми вже розповіли про топоніми на честь рятівників євреїв у Києві, Харкові та Львові.

Дніпропетровська область
Показові для України перейменування вулиць на честь Праведників народів Світу пройшли в Дніпропетровській області. Так, у 2019 році в Дніпрі з'явилися дві вулиці — Яна Ходоровського й Василя та Марії Зубкових. Наприклад, історію Яна Ходоровського розповідає проєкт «Праведники мого міста» Єврейської конфедерації України. Цей польській юнак врятував 26 євреїв. «Він у досконалості знав німецьку мову та мешкав у Львові. Студенту-інженеру Яну Ходоровському довірили набір персоналу для будівельних робіт. Він усвідомлено набрав у бригаду 26 євреїв і підробив їм документи, видаючи їх за українців та поляків», — розповідає портал ЄКУ. Бригаду Ходоровського направили до Дніпропетровська. Усі євреї були врятовані.

Василь та Марія Зубкови переховували єврейську дівчинку Неллі Гордон і врятували їй життя.

Згідно з сайтом Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на Дніпропетровщині 14 вулиць названі на честь рятівників євреїв у роки Голокосту, а саме вулиці в Дніпрі, Кам’янському, Нікополі, Новомосковську та в Криничанському, Магдалинівському, Дніпровському, Нікопольському, Синельниківському районах.

«У Кривому Розі на будівлі Центрально-Міського ліцею встановлено меморіальну дошку на вшанування Праведниці народів світу Зінаїди Мекеліто. У Кривому Розі відомо багато імен офіційних й неофіційних Праведників, їхній подвиг вшановано належною мірою. На мою думку, було б правильним назвати одну з центральних вулиць Кривого Рогу “Вулиця Праведників народів світу”», — розповідає Світлана Піддубна, директорка музею Михайла Мармера — музею культури єврейського народу та історії Голокосту в місті Кривий Ріг.

Зінаїда Мекеліто була вчителькою російської мови та літератури. Її родина дала прихисток кільком євреям протягом Голокосту, зокрема Борису, Ірині та Надії Райніш. Так, згідно з порталом Меморіального центру історії Голокосту Яд Вашем, Зінаїда врятувала двох чоловіків, що повернулися з фронту: свого колишнього учня Веніаміна Гдолевіча та Бориса Муравського, директора школи, де працювала до війни Праведниця. Борису вона дала документ свого чоловіка, який ще 1937 року був депортований до Сибіру.

Пам’ятна дошка на честь Мекеліто з’явилася у 2019 році.

За словами Світлани Піддубної, шанування подвигів українців в роки Другої світової війни важливе з кількох причин. «Трагедійна та героїчна пам'ять сприяє формуванню культури історичної пам'яті в суспільстві. Героїзм, пов'язаний зі смертельним ризиком — високоморальний вчинок. Пам'ять про подвиги конкретних людей — данина пошани героям. Гордість за героїзм земляків формує національне самоусвідомлення громадянського суспільства, політичну націю», — каже Піддубна.

Одеса
Легендарні лікарі Шевальови — професор психіатрії Євген Шевальов та його син Андрій — врятували в Одесі 300 євреїв. На честь їхнього подвигу встановлено пам'ятну дошку на будівлі лікарні, де вони рятували людей.

Ось що розповідає про подвиг Шевальова сайт Яд Вашем. «Доктор медичних наук, професор Євген Шевальов очолював кафедру психіатрії в одеському медінституті. У роки війни він завідував міською психіатричною лікарнею на 600 ліжок. Вже в перші дні окупації професор Шевальов зіштовхнувся з багатьма труднощами. Крім проблем із харчуванням та дефіцитом ліків, перед ним постало питання, як приховати від окупаційної влади наявність євреїв серед хворих та персоналу лікарні. Він почав із того, що заповнив 20 нових лікарняних карток на вигадані імена. З цими картками єврейські співробітники лікарні отримали можливість залишитись там під виглядом пацієнтів. Серед них були санітар Михайло Гершензон та медсестра Гіта Вексельман. Потім, за допомогою сина Андрія, студента-біолога та відданих йому співробітників, Шевальов підробив картки єврейських хворих. Отже, до початку 1942 року у списках пацієнтів жодного єврея не значилося. Для того, щоб прогодувати своїх підопічних, Шевальову довелося піти на такий крок: він і його колеги продали частину майна, яке належало пацієнтам, що померли, щоб на ці гроші купити ліків і їжі. Придбаних на виручені кошти товарів все одно було недостатньо, і не всі хворі пережили важку зиму 1941–1942 років. Незважаючи ні на що, Шевальов не залишав спроб домогтися від окупаційної влади збільшення допомоги своїй установі, і до весни 1942 його зусилля увінчалися успіхом. Серед тих, хто під чужим ім'ям переховувався у лікарні, були не лише її співробітники та пацієнти, а й просто знайомі родини Шевальових».

Також в Одесі є алея, присвячена Праведникам народів світу. Вона розташована в Прохоровському сквері. «На честь Праведників там ростуть берези, — розповідає Роман Шварцман, голова Одеської регіональної асоціації євреїв–колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів. — У нас в Одесі було 220 Праведників народів світу, коли ми почали їх реєструвати у 1991 році, коли Україна стала незалежною державою». На сьогодні з них залишилася лише Праведниця народів світу Олімпіада Данельянц.

Одеську алею на честь Праведників створювала Одеська асоціація євреїв–колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів, за підтримки Якова Мановича, колишнього в'язня Богданівського гетто.

Також, каже Роман Шварцман, у Балті Одеської області є меморіальна дошка, присвячена Праведниці народів світу королеві Румунії Олені. Олена Грецька та Данська, дружина румунського короля Кароля та мати румунського короля Міхая I, у роки Другої світової війни допомагала пораненим та активно рятувала євреїв Трансністрії.

Найголовніша новина по вшануванню Праведників на Одещині — 2021 року прийнято рішення вулицю Червонослобідську перейменувати на вулицю Праведників народів світу. Ця вулиця розташована на місці одеського гетто. За словами Шварцмана, рішення вже прийнято, зараз завершуються юридичні процедури.

«На мій погляд, створюючи топоніми на честь Праведників ми, по перше, несемо інформацію про те, що були такі люди, по друге — змушуємо замислитися над сучасністю. Завжди є ті, хто протистоять злочинній владі, як Праведники народів світу протиставляли себе та свої вчинки проти тих, хто намагався знищити єврейський народ. Злочинна нацистська влада переслідувала євреїв лише за фактом народження», — каже Анатолій Подольський.

За його словами, Праведники були героїчними людьми, які жертвували собою заради іншого. «Створюючи топоніми на їх честь, ми нагадуємо, що в Україні завжди були такі герої і що за свободу та гідність людини, права людини завжди треба боротися і завжди треба контролювати владу, бо саме коли влада безконтрольна, починаються диктаторські режими та злочини проти людей. Завдяки топонімам на честь Праведників народів світу Україна демонструє культуру пам’яті та культуру вшанування тих, хто рятував приречених на смерть окупаційною владою в добу Другої світової війни, — каже Анатолій Подольський. — Поява нових топонімів на честь Праведників має бути спільною роботою державної влади та громадянського суспільства. Чудово, коли чиновники хочуть бути освіченими, та готові розбиратися в питаннях і прислухатися до громадянського суспільства».

P.S.

Додаток (коментар Рози Тапанової):

На сьогодні в більшості областей України дотримуються такого порядку:

1. Надання пропозиції щодо найменування (перейменування). Можуть подавати фізичні та юридичні особи. Ініціатива має бути оформлена належним чином у документі, який подається до виконавчого комітету місцевої ради (наприклад, лист, протокол тощо).
2. Прийняття розпорядження про створення комісії з упорядкування найменувань вулиць та затвердження відповідного Положення.
3. Розгляд комісією пропозицій юридичних та фізичних осіб про перейменування вулиць, провулків тощо, прийняття відповідного рішення, оформлення його протоколом засідання комісії та доручення профільному управлінню підготувати проєкт рішення виконкому й винести його на чергове засідання.
4. Здійснення громадського обговорення та розгляду питання на громадських слуханнях, загальних зборах громадян за місцем проживання або проведення місцевого референдуму.
   • Термін проведення громадського обговорення обчислюється з дня оприлюднення відповідного інформаційного повідомлення та має становити не менше двох місяців.
   • Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення оприлюднюють органи місцевого самоврядування на власному офіційному вебсайті або в інший прийнятний спосіб.
   • Пропозиції (зауваження) учасників громадського обговорення подаються у письмовій чи усній формі, у строк не менше ніж 30 днів з дати опублікування повідомлення про його проведення.

5. Погодження виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради найменування вулиць міста та доручення профільному управлінню внести на розгляд ради пропозиції щодо найменування вулиць.

6. Ухвалення радою рішення про найменування (перейменування) відповідного об'єкта.

У Першій частині ми розповіли про топоніми на честь Праведників у Києві, Харкові та Львові.

Дякуємо Асоціації міст України, Українському інституту вивчення Голокосту за допомогу в отриманні інформації про топоніми на честь Праведників.

Маргарита Ормоцадзе
Маргарита Ормоцадзе є співзасновницею/продюсеркою проєкту «Слово Праведника» (Word of the Righteous), який розповідає про доблесть українців, які рятували євреїв по всій Україні під час Голокосту.

Частину першу «Праведна вулиця: як українські міста вшановують Праведників народів світу» читайте тут.